Явище підкорення у неформальній групі вихованців

Психологічні джерела виховної майстерності

Функціонування будь-якої групи - реальної, офіційної, контактної, неформальної - є досить складним процесом. У ньому можуть формуватися і проявлятися сили, полярні за своєю змістовою спрямованістю: від гранично асоціальних до виражено просоціальних. Спостерігаються і проміжні силові імпульси. Залежно від цього визначаються й рівні групового розвитку, нормативними показниками якого є цінісно-орієнтаційна єдність, колективне самовизначення, ідентифікація, референтність тощо.

У психолого-педагогічній науці перевага віддавалася пошуку механізмів, організаційно-педагогічних засад та умов виховного потенціалу групи у контексті морального розвитку індивідів. Основним методологічним аргументом при цьому було положення про вплив морально розвиненіших індивідів на тих, що перебувають на нижчих рівнях морального розвитку. Механізмами цього впливу є наслідування, ідентифікація, груповий конформізм. Із віком дія цих механізмів посилюється і досягає апогею у підлітковому віці, коли вплив дорослих на вихованця істотно зменшується.

У груповому середовищі, коли його утворюють вихованці різного віку, можуть виникати деструктивні тенденції. Вони є результатом прагнення до прагматичної користі одного чи кількох лідерів. Це може визначити загальний морально хибний напрям розвитку як неформальної групи, так і деяких індивідів.

У цьому зв'язку педагог з метою профілактики або корекції цих групових тенденцій повинен мати наукові уявлення про можливі засоби, якими користуються прагматично орієнтовані лідери для досягнення своїх цілей. Узагальнено можна констатувати про такі засоби підкорення лідером індивіда.

Навіювання. Лідер цілеспрямовано прямо чи побічно впливає на психіку члена групи, нав'язуючи йому певну мету. Така дія стає ефективною через знижену свідомість і критичність при сприйманні й реалізації навіюваного змісту, а також через відсутність цілеспрямованого активного розуміння, розгорнутого логічного аналізу й оцінювання у співвідношенні з минулим досвідом і конкретним станом члена групи. Ефективність навіювання зумовлюється соціальним статусом, вольовою, розумовою, характерологічною вищістю суб'єкта навіювання. Мають значення і психологічні особливості члена групи, на якого спрямовується навіювання: ступінь навіюваності, взаємини між ним і лідером (довіра, авторитетність, залежність).

Спокутування. Лідер обіцянками викликає у члена групи сильне бажання мати що-небудь або робити щось принадне, вигідне тощо. Важливо, що предмети цих бажань суспільно незначущі.

Залякування. Лідер щодо члена групи використовує вплив, який викликає у нього страх і робить його боязким.

Підступи. Лідер щодо члена групи задумує зле, але робить це не відкрито, а приховано.

Збентежування. Лідер виводить члена групи із стану спокою, викликаючи у нього ніяковість, хвилювання, тривогу.

Наклеп. Лідер щодо члена групи поширює неправду, інсинуації з метою заплямувати, зганьбити його.

Злостивість. У стосунках із членом групи лідер сповнений злості, ворожнечі, злорадства.

Для подолання проблеми підкорення одного вихованця іншим педагог може спробувати ізолювати вихованця від негативного впливу лідера з прагматичною орієнтацією. Однак при цьому дорослі (педагоги і батьки) не застраховані від подібного впливу на вихованця в іншій неформальній групі.

Деструктивно налаштований лідер підкоряє вихованця не силоміць, а прагне лише схилити його, хоча цього може і не статися. Отже, для педагога продуктивнішими будуть дії нарощування у вихованця опору до асоціальних прагнень лідера. З цією метою він працює над вольовим, розвитком такого вихованця, формуванням у нього свідомості, самокритичності, моральної рефлексії, впевненості в собі, морального самоствердження. Стосовно лідера з прагматичною спрямованістю потрібна цілеспрямована виховна робота щодо кардинальної зміни у нього ціннісних орієнтацій.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Явище підкорення у неформальній групі вихованців“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців
  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література