Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

Психологічні джерела виховної майстерності

Осягнення вихованцем моральної сфери у всій її функціональній складності і ціннісних характеристиках має передувати цілеспрямованому включенню його у виховний процес з метою набуття певних морально-духовних цінностей. У вихованця повинно сформуватися цілісне уявлення про розмаїтість людських взаємин.

Виховна дієвість такого уявлення залежить від ступеня адекватності основних етичних категорій психологічним особливостям і можливостям вихованця у певний період його онтогенезу. Підростаючій особистості легше сприйняти ці категорії, коли вони презентуються не мовою термінологічного словника, а у формі повеління, яке пропонує вихователь.

З огляду на це вся моральна сфера має осмислюватися вихованцем у межах виховного дозволу і виховного застереження. Ці форми трансляції етичного матеріалу, крім інформативної функції, володіють і спонукальною потенцією. Хоча сила її невелика, однак вона є або зародком дії, або зумовлює її стримування. Така специфіка представлення етичних знань має суттєве виховне значення, оскільки ці знання повинні об'єктивуватися у системі морально-духовних вчинків вихованця і характеризувати рівень його особистісного розвитку.

Пропонуючи дозвіл у сфері моралі, педагог чітко окреслює його ціннісний обсяг. Вихованець має знати основні морально-духовні пріоритети та способи їх реалізації у поведінці, діяльності та спілкуванні. Крім цього, у нього має сформуватися уявлення про життєвий сенс цих пріоритетів; їхній вплив на становлення особистісної позиції (буде вона соціоцентрованою чи егоцентрованою) та на стиль життя.

Із застереженнями педагог пов'язує ті якості та способи поведінки, які суспільно заперечуються як такі, що не сприяють міжособистісній злагоді, комфорту та користі окремій особистості. До процесу застереження педагог додає й інформацію про санкції, які застосовуються до осіб, що не дотримуються суспільних моральних норм.

До цілісного морального уявлення вихованця мають увійти й знання про основні засоби виховання у нього суспільно схвальних моральних якостей та попередження або блокування особистісно деструктивних. Така пропедевтична (підготовча) діяльність педагога підвищить ефективність виховного процесу у всіх його ланках.

Термінологічне закріплення у самосвідомості вихованця асоціальної дії як способу її корекції

Перебуваючи у різноманітному соціальному оточенні, дитина сприймає полярні за суспільною значущістю зразки моральної поведінки. Як би того не хотілося, її неможливо утримати лише у сфері конструктивних соціальних діянь. Вона неодмінно знайомиться і з негативними моральними проявами найближчого її оточення. Знаходячи сприятливий ґрунт у потребнісній структурі суб'єкта, суспільно деструктивні способи поведінки можуть стати складовими його морального досвіду.

У сприйнятті підростаючою особистістю негативних способів поведінки виокремлюють два етапи:

• 1) пізнання чужих морально деструктивних дій (знайомих і незнайомих людей). Неодноразово сприймаючи, дитина їх узагальнює, вирізняє сутнісні ознаки. Завдяки дорослим вона наділяє ці дії відповідними найменуваннями. Так, відсутність у діях людини поваги до іншої кваліфікується як її нечемність, скоєна крадіжка - як злодійство тощо. Завдяки цьому в особистості формується етичний тезаурус, який з віком розширюється і диференціюється. Його загальна характеристика зводиться до того, що це є переважно пізнавальним актом: емоційний компонент у ньому недостатньо сильний, а отже, цей тезаурус малозначущий для суб'єкта;

• 2) сприйняття підростаючою особистістю негативних способів поведінки в ситуаціях, коли вона стає суб'єктом асоціальних дій, демонструє їх. Дорослі, які оточують її, не залишаються байдужими до таких діянь. Вони заповзято висловлюють свою думку щодо деструктивних вчинків суб'єкта.

Сприймаючи оцінні судження дорослих, творець асоціальної дії і сам відповідно реагує на неї. В обох випадках у підростаючої особистості не спостерігається байдужості, вона певною мірою емоційно переживає свої дії. Однак сила емоційного переживання значно збільшується, коли дорослі лише у формі відповідного етичного терміну кваліфікують асоціальний вчинок суб'єкта. Завдяки цьому більш яскравою стає емоційна палітра суб'єкта асоціальної дії: зникає поміркованість почуттів, виникає роздратування, сильний гнів. Це є свідченням того, що усвідомлення себе як суб'єкта асоціальної дії у відповідному терміні (зухвалий, боягузливий, несправедливий, улесливий тощо) вражає його. Тому пряме найменування асоціальних дій суб'єкта неабияк стимулює відмову від них. Однак у цьому існує своя послідовність. Спочатку, сприйнявши моральну позицію дорослого у формі конкретного терміна, вихованець адресує свій гнів і роздратування безпосередньо йому, ніби дорослий сильно образив його. Тому потрібні точні педагогічні дії, щоб ця негативна реакція вихованця змінила вектор спрямування. Він має усвідомити, що причину того, що сталося, слід шукати в собі. З моменту, коли вихованець гнів і образу зорієнтує на себе, розпочнеться процес його моральної самозміни.

Судження-термін, як правило, ефективніше за розгорнуте логічне судження. Адже під дією педагога, який розгортає свої думки-аргументи, чи під дією спонтанного самовідтворення свого асоціального вчинку у вихованця виникає досить яскравий, емоційно забарвлений його образ. Ця його особливість не дає змоги вихованцеві змінити своє моральне спрямування. Крім того, багато асоціальних дій суб'єкта викликають у нього сильне задоволення, що теж гальмує виникнення процесу морального вдосконалення. Судження-термін позбавлене цих несприятливих для моральної самозміни моментів. Мислення вихованця у цьому разі повністю концентрується на відношенні Я і тієї негативної якості, яка фіксується у відповідному етичному терміні. Це й зумовлює позитивні моральні зрушення.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб
  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література