Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

Психологічні джерела виховної майстерності

Намічаючи перспективу морально-духовного розвитку вихованця, педагог враховує систему суспільних відносин, у якій він має зайняти індивідуальну позицію. Система суспільних відносин щодо підростаючої особистості є не абстрактною силою, що вивищується над нею, а дією конкретних людей - носіїв цих відносин. Вихованець реально контактує з ровесниками, школярами, батьками, педагогами, які реалізують власні дії, способи спілкування, поведінку. Вступаючи в різноманітні суб'єкт-суб'єктні відносини з ними, вихованець творить себе як особистість залежно і від характеру впливів, які чинить на нього оточення. Водночас, він змінює і обставини життя іншої людини як представника цього оточення.

Саме в реальній поведінці вихованця виражаються його соціальна позиція, особистісне ставлення до світу людей і світу речей. Тому рівень розвитку його як особистості слід визначати за основними компонентами навчально-виховної діяльності, де він репрезентує себе як повноцінний суб'єкт. У цьому зв'язку важливі сфери, на оволодіння якими спрямовується процес особистісного розвитку вихованця упродовж тривалого часу:

• 1) сфера "Я - Інші";

• 2) сфера "Я - Культура";

• 3) сфера "Я - Природа";

• 4) сфера "Я - Особистісне".

Сфера "Я - Інші" у суб'єктивному вимірі - це система моральних цінностей, які мають бути виховані у підростаючої особистості. Вони сконцентровані навколо її переконання, що людське життя потребує поваги та піклування і що обов'язки, які воно зумовлює, є найвагомішими у повноцінному функціонуванні особистості. Сучасне розуміння поваги і піклування відводить чільне місце свободі, відповідальності й альтруїзму, надає великого значення уникненню страждань.

Сфера "Я - Культура" повинна долучити вихованців (на рівні знання і на ціннісному рівні) до надбань людства у процесі фізичної і розумової праці для задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб. У процесі навчання учні набувають певних особистісних рис, здібностей, умінь, навичок, зокрема практично-перетворювальних і практично-комунікативних. Важливе місце в особистісному розвитку вихованців повинна займати художня культура як особлива культурна галузь, що утворилася завдяки зосередженню навколо мистецтва двох пов'язаних з ним форм діяльності - художньої творчості та художнього сприймання.

Сфера "Я - Природа" має виховати у підростаючої особистості любов до природи, бережливість щодо неї і таке її представлення на індивідуальному рівні, щоб вона пробуджувала в особистості сильні і благородні почуття: благоговіння перед величчю творіння, спокій від її споглядання тощо. В особистості повинно сформуватися світоглядне уявлення, згідно з яким природа вабить людину тому, що вона співзвучна з її почуттями, може віддзеркалювати і підсилювати те, що вона відчуває, або пробуджувати у неї почуття, які існують Лише потенційно.

У сфері "Я - Особистісне" вихованці усвідомлюють своє Я і формують позитивне ставлення до нього, оскільки механізм самосвідомості діє як вирішальний момент розвитку їхньої особистості. Для підтримання і зміцнення вихованцями позитивного особистісного Я-образу вони мають оволодіти необхідними інтелектуальними та емоційно-вольовими засобами долання своїх життєвих труднощів. В іншому разі у них може сформуватися почуття власної неповноцінності, переживання якого ускладнює процес особистісного зростання. Його альтернативою є почуття впевненості у своїх силах, переживання власної цінності (гідності) як внутрішніх спонук досягнення вихованцями індивідуально усвідомлюваних життєвих цілей.

Сучасна виховна практика має справу з усіма сферами діяльності вихованців. Однак головним недоліком у цій роботі є автономність входження у них вихованців. Для успішного оволодіння кожною сферою вихованці повинні залучити необхідні моральні засоби (цінності), які формуються і функціонують у них. Тому потрібен синтез цих сфер. Його методична реалізація вбачається у своєчасному використанні морально-духовних цінностей однієї сфери як інтегрального мотиву діяльності вихованців в інших сферах. Так, без почуття власної гідності чи любові до себе (сфера "Я - Особистісне") неможливе успішне виховання добродійності (сфера "Я - Інші"), любові до природи (сфера "Я - Природа") та ін.

Гармонійне й інтегроване оволодіння вихованцями цими сферами і цілісне моральне зростання у них допоможе їм забезпечити власну особистісну мобільність як умову безперервного самовдосконалення.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності
  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література