Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

Психологічні джерела виховної майстерності

Особистісне функціонування вихованця набуває для нього особливого сенсу, коли він постійно підтримує зв'язок між своєю життєдіяльністю і людьми, що оточують його (батьками, педагогами, дорослими). Світ дорослих, на відміну від світу ровесників, задає для вихованця ідеальну мотиваційно-ціннісну перспективу; в цьому вбачається його важливість і унікальність. Однак зв'язок між життєдіяльністю вихованця і його оточенням недоцільно зводити до того, що вихованець самостійно його виокремить і перетворить на предмет безпосереднього осмислення. Такий процес може розтягнутися у часі і не принести очікуваних результатів.

Головного виховного значення набуває змістова характеристика цього зв'язку-відношення, тобто понятійна система, в якій цей зв'язок має оформлятися у свідомості вихованця. Йдеться про когнітивний компонент, на основі якого має виникнути переживання його суб'єктивної значущості. З цією метою у словниковий запас вихованця вводиться термін "надбання" як компонент його інтелектуально-ціннісної системи.

Якщо його надбання відповідають певним науковим нормам, то він сам як носій відповідної інтелектуально-ціннісної системи може стати надбанням для інших людей чи суспільних об'єднань. Ці два позиційні полюси мають утворювати реальний зміст зв'язку особистості із соціальним оточенням,

Вихованець як суб'єкт психологічних набутків стає надбанням для зовнішніх агентів лише у формі суспільної затребуваності. Зовнішній бік закликає його до реалізації певних соціальних функцій. Тому основною соціальною спонукою освіти вихованця повинен бути мотив "Я маю бути надбанням для інших людей". Ця особлива соціальна цінність вихованця спочатку втілюється у його міжособистісних взаєминах із батьками та рідними. Взаємини такої моральної проби приносять обопільну користь, розгортаються і супроводжуються позитивними емоційними переживаннями. Часто дорослі під впливом цих взаємин теж особистісно вдосконалюються; вихованець стає вихователем дорослих. Нове життя мотив "Я маю бути надбанням для інших людей" отримує тоді, коли він реалізується вихованцем у взаєминах з колективом класу.

Такі вихованці проходять хорошу школу "діяльнісної відкритості до світу". Згодом вони як високоморальні професіонали суттєво впливатимуть на стан суспільства, визначаючи його подальші цивілізаційні перспективи.

Тотальна згода у спілкуванні вихованців як перепона їхньому особистісному розвитку

У груповій виховній взаємодії часто виникають процеси, приховану сутність і характер особистісно деструктивного впливу яких розпізнати важко. Тому реальністю стає хибне їх тлумачення, що налаштовує вихованця на полегшене сприйняття і відповідне ставлення до них. З огляду на це педагог має за зовнішніми ознаками розкрити справжню причину цих процесів.

Генезис тотальної згоди у спілкуванні вихованців пов'язаний з емоційним притяганням один до одного членів групи, з подібним морально-поведінковим світоглядом. Здебільшого такий світогляд є суспільно несхвальним, споживацько-розважальним, а не продуктивно-творчим. У процесі спілкування таких вихованців якихось морально позитивних порухів не спостерігається. Крім того, відбувається своєрідне емоційне згасання, що не дозволяє кожному з них бути індивідуальністю.

Почуття особистісного дискомфорту не турбує членів такої групи; складається враження, що такий стан їх повністю влаштовує. їхнє групове існування не викликає у них переживання сорому; вони навіть вихваляються цим. Без побоювань ці вихованці можуть не дотримуватись існуючих правил спільного життя. Ніхто з них глибоко не переживає за свого ровесника як члена групи, ніхто неготовий допомогти йому. У таких групах нікому вберегти вихованця від безглуздих бажань.

Загалом в ситуації тотальної згоди мірою вихованця (еталоном) стає йому подібний у життєвих поглядах, прагненнях, інтересах ровесник. За такої колізії немає обопільного душевного руху, а є лише стан внутрішньої застиглості як тривалої пасивності. Тому необхідно, щоб мірою вихованця спочатку став ровесник, який має іншу душевну спрямованість (інші устремління, прагнення, ціннісні орієнтації), а далі - дорослі (батьки, педагоги). Не виключено, що вищою мірою для вихованця може бути узагальнений ідеал, не поєднаний з конкретною особистістю. Для віруючої людини такою мірою є Бог і пов'язані з ним Віра, Надія і Любов.

Справжній крок у сходженні вихованця до цінностей моральної культури, відбудеться тоді, коли він самостійно сформулює судження: "Я є моральна міра для свого ровесника". Це судження має функціонувати не лише на рівні розуміння, а й на рівні сильного емоційного переживання. Внаслідок цього виникне стійке бажання відповідати такому моральному призначенню, всіляко піднімати розвивальну "планку" своєї міри.

Спілкування, яке розгортається за участі хоча б одного члена групи з такою особистісною настановою, буде сповна розвивальним. Адже член групи з нестандартною для неї ідеологією у сфері моралі постає щодо групи справжнім збудником, який задає напрям її прогресивної динаміки. Група внаслідок цього може усвідомлювати свої моральні помилки і намагатиметься не допускати їх у своєму функціонуванні. Крім цього, виховна група під впливом такого індивіда позбуватиметься легковажності у ставленні до моральних проблем, і це стане стимулом до постійної роботи щодо свого самовдосконалення, формування вищої ціннісно-орієнтаційної єдності. Завдяки цьому процес групового спілкування набуває позитивної ціннісної напруженості, відчуваючи яку, вихованець усвідомлюватиме, що група не дає згоди на його проступок. Зміст такої напруженості - групове обурення; воно, не вербалізуючись, безпосередньо "висить у повітрі", виконуючи свою виховну функцію.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності
  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література