► розвиток важких нейтропенічних реакцій – небезпека передозування;
► ступор, пригнічення дихання й ін. – можливість розвитку коми;
► ботулізм, міастенія, паркінсонізм – підвищення ризику розвитку нейром'язової блокади;
► вагітність – прояв ото- і нефротоксичності у плода;
► геріатрія – нефротоксичність і нейротоксичність при передозуванні, а також внаслідок вікових слухових і вестибулярних розладів. Для запобігання ПЕ у немолодих слід застосовувати аміноглікозиди при постійному контролі функцій нирок і регулярному аудіометричному контролі.
Особливості застосування. Необхідно враховувати, що у дітей ТЛ збільшується (у зв'язку з віковою незрілістю механізмів екскреції) і може досягати у новонароджених перших днів життя 15-18 год., знижуючись на 21-й день після народження до б год.
При рекомендованому останніми роками одноразовому введенні дорослим аміноглікозидів II і III поколінь в/м або в/в у повній добовій дозі (гентаміцин, тобраміцин – 4-5 мг/кг, амікацин -15 мг/кг) відбувається короткочасне підвищення рівня препаратів у сироватці крові і зростає площа під фармакокінетичною кривою. Це зумовлює тривалішу дію на збудник високих концентрацій препарату, більше відношення Стах/МПК і збільшення часу постантибіотичного ефекту (ПАЕ), який складає 5-7 год. і більше при одноразовому введенні (при введенні 3 рази на добу тривалість ПАЕ складає 1-2 год). При одноразовому введенні аміноглікозиди менше кумулюють у кірковому шарі нирок, тобто їх токсичність знижується без зменшення ефективності.
Взаємодія.
► Аміноглікозиди не можна вводити в одному шприці або інфузійній системі з іншими лікарськими препаратами через можливу фізикохімічну несумісність.
► Одночасне або послідовне призначення аміноглікозидів та інших ЛЗ (всіх аміноглікозидів, ванкоміцину й інших глікопептидів, поліміксинів, амфотерицину В, фуросеміду, етакринової кислоти й ін.), які мають ото- або нефротоксичні властивості, може підсилювати ці ефекти.
► Одночасне призначення аміноглікозидів із засобами для інгаляційного наркозу, сульфатом магнію й ін. може збільшувати частоту і вираженість симптомів нейром'язової блокади, які спостерігаються в окремих випадках при лікуванні аміноглікозидами.
► Сумісне застосування нестероїдних протизапальних препаратів і аміноглікозидів може уповільнювати виведення останніх з організму з виникненням специфічних ПЕ.
Побічні ефекти. Основні групи ПЕ: токсичність; нефротоксичність; нейром'язова блокада. ПЕ виникають в основному при неадекватному
дозуванні; частота їх розвитку може залежати від величини дози, що вводиться, кратності введення, некоректованості схем лікування при нирковій недостатності й ін.
Алергійні реакції і місцевоподразнююча дія (при технічно правильному введенні препаратів) спостерігаються рідко.
Нефротоксичність – аміноглікозиди вибірково концентруються в клітинах коркового шару нирок і можуть викликати структурні та функціональні зміни в проксимальних канальцях. При помірних дозах препаратів спостерігається набухання епітелію канальців, при високих – гострий канальцевий некроз. Ці зміни виникають уже після 2 днів лікування аміноглікозидами. Ензимурія (аланінамінопептидази) є ранньою ознакою нефротоксичності. Підвищення рівня креатиніну сироватки служить передвісником ураження нефрона і порушення його функції. Спостерігаються також гіперкаліємія, глюкозурія, гіпокальціємія, алкалоз, індуковані аміноглікозидами. До чинників ризику відносяться тривале лікування високими дозами, поєднання з іншими нефротоксичними препаратами, літній вік тощо.
Для попередження нефротоксичності необхідний постійний контроль функції нирок: аналізи сечі (ензимурія, протеїнурія), крові з визначенням концентрації креатиніну, моніторинг концентрацій аміноглікозидів у крові. Вираженість симптомів нефротоксичності дозозалежна, зазвичай вони оборотні.
Ототоксичність – важкий прояв побічної дії аміноглікозидів. При нормальній функції виділення і дотриманні рекомендованих доз, стандартній тривалості лікування, лабораторному й інструментальному контролі розвивається рідко. Слухові і вестибулярні розлади, що виражаються в порушенні координації рухів, запамороченні, атаксії, наростаючій глухоті, зумовлені проникненням аміноглікозидів у перилімфу з ураженням сенсорних клітин внутрішнього вуха та їх деструктивними змінами. Профілактику цих ускладнень забезпечують лабораторний та аудіометричний контроль, що проводиться не рідше 2 разів на тиждень, моніторинг концентрацій препаратів у крові. Аміноглікозиди не слід призначати вагітним, новонародженим (у зв'язку з проникненням через плаценту і віковою незрілістю механізмів виведення), якщо це не викликано життєвими показаннями. Під час терапії аміноглікозидами не можна призначати інші ото- і нефротоксичні препарати.
Нейром'язова блокада виникає переважно у дорослих при введенні звичайних доз аміноглікозидів. Проявляється дихальною недостатністю, аж до повної зупинки дихання, нирковою недостатністю, зниженням рівня кальцію в крові, різкою слабкістю навіть при коротких курсах терапії аміноглікозидами. Цей ефект описаний при передозуванні ранніх аміноглікози- дів (стрептоміцин, канаміцин), що вводяться внутрішньоочеревинно. При лікуванні гентаміцином синдром може розвиватися на фоні недіагностованої міастенії, маскуючи це захворювання. Чинниками ризику є одночасне застосування міорелаксантів, паркінсонізм та ін.
При виникненні симптомів нейром'язової блокади показане в/в введення розчину кальцію хлориду, антихолінестеразних препаратів; при необхідності проводять реанімаційні заходи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аміноглікозиди“ на сторінці 2. Приємного читання.
