VI. Enterococcus SPP
Ентерококові ІЕ в першу чергу викликається £ fecalis (90 % випадків), рідше – £ faecium та іншими видами. Вони і є двома головними проблемами. По-перше, ентерококи дуже стійкі до бактерицидних антибіотиків, і їх ерадикація вимагає тривалого застосування (до б тижнів) синергічної бактерицидної комбінації інгібіторів клітинних стінок з аміноглікозидами. По-друге, вони можуть бути стійкі до багатьох лікарських препаратів, у тому числі аміноглікозидів, β-лактамів (через модифікації ПЗБ5 і іноді шляхом синтезу β-лактамаз) і ванкоміцину. Абсолютно пеніцилінчутливі штами лікуються пеніциліном G або ампіциліном (чи амоксициліном) у поєднанні з гентаміцином. Ампіцилін (або амоксицилін) може бути кращим, оскільки його МІК в середньому в 2-4 рази нижче. Тривалий курс гентаміцину вимагає регулярного контролю сироваткового рівня препаратів, функції нирок і вестибулярного апарату. Висока резистентність до гентаміцину є частим явищем у випадку висіву E. fecalis або E. faecium. МІК аміноглікозидів становить> 500 мг/л і пов'язана з втратою бактерицидного синергізму з інгібіторами клітинної стінки, тому в таких випадках аміноглікозиди не слід застосовувати. Стрептоміцин при цьому може зберігати активність і бути корисною альтернативою. Нещодавно була описана комбінація препаратів проти гентаміцинрезистентних E. fecalis – поєднання ампіциліну і цефтріаксону, яке володіє синергізмом, додатково пригнічуючи ПЗБ. В іншому випадку повинні бути розглянуті триваліші курси β-лактамів або ванкоміцину. Резистентність до β-лактамів і ванкоміцину в основному спостерігається у £ faecium. Подвійна резистентність є рідкістю, β-лактами можуть бути використані проти ванкоміцинстійких штамів, і навпаки. Різні результати отримані при лікуванні хінупристиндальфопристином, лінезолідом, даптоміцином і тайгецикліном.
VII. Грамнегативні бактерії (група НАСЕК)
Грамнегативні бактерії групи НАСЕК (Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus aphrophilus, Actinobacillus actinimycet, Cardiobacterium hominis, Eikenella Kingae) є рідкісними і потребують спеціалізованому дослідженні. Так як вони ростуть повільно, стандартні тести з визначення МІК для інтерпретації можуть бути важкі. Деякі бацили групи НАСЕК продукують β-лактамази, і тому ампіцилін вже не є препаратом першої лінії. І навпаки, вони чутливі до цефтріаксону, інших цефалоспоринів третього покоління і фторхінолонів; стандартне лікування – це цефтріаксон 2 г добу протягом 4 тижнів. Якщо вони не синтезують β пакта мази-, то використовується комбінація внутрішньовенного ампіциліну (12 г/ день в / в в чотирьох чи шести дозах) з гентаміцином (3 мг/кг/день, розділене на дві або три дози) протягом 4 тижнів. Ципрофлоксацин (2 400 мг/ день в/в або 1000 мг/день перорально) є менш ефективним варіантом.
Міжнародне товариство фахівців з ендокардиту (МТФЕ), повідомило про 1,8% випадків ІЕ, які викликаються грамнегативними бактеріями, – не відносяться до групи НАСЕК. Рекомендоване лікування включає раннє хірургічне лікування плюс тривалу (> 6 тижнів) терапію бактерицидної комбінацією β-лактамів і аміноглікозидів, іноді з додатковим призначенням фторхінолонів або ко-тримоксазолу.
VIII. Гриби
Гриби найчастіше зустрічаються при ЕПК і ІЕ у імунодефіцитних, ослаблених пацієнтів. Переважають Candida SPP. і Aspergillus. Смертність досить висока (більше 50 %), а лікування вимагає призначення подвоєної протигрибкової терапії та заміни клапану. Більшість випадків грибкового ІЕ лікується різними формами амфотерицину В без або з протигрибковими засобами групи азолів, хоча недавні повідомлення описують випадки успішного лікування за допомогою нового препарату – каспофунгіну. Супресивна терапія пероральними азолами часто призначається на тривалий період, а іноді і на все життя.
Емпірична терапія інфекційного ендокардиту. Лікування ІЕ має бути розпочато негайно. Три забори крові з 30 хвилинним інтервалом повинно бути отримано до початку антибіотикотерапії. Початковий вибір емпіричного лікування залежить від декількох положень:
• (I), чи отримував пацієнт попередню антибактеріальну терапію чи ні;
• (II), інфекція розвинулася на нативному або протезованому клапані (і якщо так, то коли була проведена операція (ранній чи пізній ЕПК);
• (III), знання місцевої епідеміологічної ситуації, особливо щодо резистентності до антибіотиків і специфічних справжніх культуро-негативних збудників (Coxiella burnetti – збудника Ку-лихоманки, Brucella spp., Bartonella spp., Legionella spp., Micoplasma spp., Tropheryma whipplei – збудник хвороби Уіпла).
Антибактеріальні режими емпіричного лікування ЕНК і пізнього ЕПК повинні охоплювати спектр основних збудників ІЕ – стафілококи, стрептококи, групу НАСЕК і Bartonella spp.. Ранні режими терапії ЕПК повинні охоплювати метицилін-стійких стафілококів, а в ідеалі і групу не-НАСЕК грам- негативних патогенних мікроорганізмів. Отже, основними схемами емпіричної фармакотерапії до отримання культуральних досліджень є:
► ІЕ нативних клапанів – ампіцилін/сульбактам або амоксицилін/клавуланат з гентаміцином (при непереносимості β-лактамів – ванкоміцин з гентаміцином та ципрофлоксацином (заміна на доксициклін у разі підозри на Bartonella spp.) – тривалість 4-6 тижнів;
► ІЕ протезованих клапанів (ранній ІЕ, < 12 місців після операції) – ванкоміцин (якщо немає клінічної відповіді, то необхідно розглянути оперативне лікування і можливість розширення антибактеріального спектра відносно грамнегативних бактерій) з гентаміцином та рифампіцином – тривалість 6 тижнів;
► ІЕ протезованих клапанів (пізній ІЕ, >12 місців після операції) – схеми такі ж як при ІЕ нативних клапанів.
Сепсис
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфекційний ендокардит“ на сторінці 2. Приємного читання.
