До IV групи (табл. 1.16) відносять хворих на НП з тяжким перебігом, які потребують госпіталізації у ВРІТ. Спектр збудників НП у таких хворих включає S. pneumoniae, Legionella spp., Н. influenzae, грамнегативні ентеробактерії, Pseudomonas spp., S. aureus та M. pneumoniae.
Для лікування хворих IV групи без факторів ризику інфікування Р. aeruginosa, рекомендують внутрішньовенно вводити захищений амінопеніцилін (амоксицилін/клавуланова кислота, ампіцилін/сульбактам) або цефалоспорин (цефотаксим, цефтріаксон, цефтаролін), або карбапенем (ертапенем – не діє на Р. aeruginosa!) у поєднанні з макролідом. В якості альтернативної терапії пропонують комбінацію фторхінолону III–IV поко ління з β-лактамом.
Таблиця 1.16.
Антибактеріальна терапія хворих на НП в умовах стаціонару ЩУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМИ України")
| III група (госпіталізовані у терапевтичне відділення з середньо-тяжким перебігом НП) | S. pneumoniae, Н. influenzae, атипові збудники, грам- негативні ентеробактерії, респіраторні віруси | Парентеральне застосування (в/м, в/в): амінопеніцилін (переважно захищений) + макролід (per os) або цефалоспорин III покоління + макролід (per os) | Пероральний прийом: · 1. Макролід або доксициклін, або фторхінолон III–IV покоління за неефективності амінопеніциліну; 2. Амінопеніцилін або фторхінолон III–IV покоління за неефективності макроліду |
| IV група (госпіталізовані у ВІТ 3 тяжким перебігом НП) | S. pneumoniae, Legionella spp., Н. influenzae, · S. aureus, · M. pneumoniae, грамнегативні ентеробактерії, · Pseudomonas spp., · полімікробні · асоціації | Внутрішньовенне застосування: захищений амінопеніцилін + макролід або цефалоспорин III покоління + макролід, або ертапенем + макропід | Внутрішньовенне застосування: фторхінолон III–IV покоління + β-лактам |
| При підозрі на Р. aeruginosa внутрішньовенне застосування: цефалоспорин III–IV покоління (активний щодо синьогнійної палички) + аміноглікозид або ципрофлоксацин (левофлоксацин) | Внутрішньовенне застосування: · (іміпенем, меропенем, доріпенем) + аміноглікозид або ципрофлоксацин (левофлоксацин) |
Для лікування хворих IV групи з наявністю факторів ризику інфікування Р. aeruginosa необхідно призначати внутрішньовенно: антипсевдомонадний цефалоспорин III–IV покоління (цефтазидим, цефоперазон/сульбактам, цефепім) у поєднанні з аміноглікозидом ІІ-ІІІ покоління чи ципрофлоксацином (левофлоксацином). Як альтернативну терапію при такому важкому перебігу НП рекомендовано карбапенем (іміпенем або меропенем, або доріпенем) у поєднанні з аміноглікозидом ІІ-ІІІ покоління або ципрофлоксацином (левофлоксацином). При легіонельозній пневмонії ефективною є комбінація макроліду з рифампіцином, а альтернативна терапія проводиться фторхінолоном III- IV покоління.
Тривалість лікування залежить від важкості перебігу та етіологічної картини захворювання: у хворих з легким та середньотяжким перебігом НП антибактеріальна терапія може бути завершена на 3-5 добу після нормалізації температури тіла. Загальна тривалість АВТ, як правило, 7 днів (легкий перебіг), 7-10 днів (середньоважкий перебіг). У хворих з тяжким перебігом НП невстановленої етіології тривалість антибіотикотерапії – 10 днів.
У разі отримання клінічніко-лабораторних або епідеміологічних даних, які свідчать про мікоплазмену або хламідійну етіологію захворювання, тривалість антибактеріальної терапії становить 10-14 днів. При стафілококовій етіології або при виявленні грамнегативних ентеробактерій чи синьогнійної палички рекомендують проведення АВТ – 14 і більше днів, а за наявності легіонельозної етіології захворювання – 7-14 днів.
Найбільш типові помилки при лікуванні антибактеріальними засобами негоспітальної пневмонії наведені у таблиці (табл. 1.17).
Пневмонія у дітей. Викликається великим числом мікроорганізмів порівняно з дорослими.
Пневмонія у новонароджених, як правило, пов'язана з інфікуванням з родових шляхів. Збудниками є стрептококи групи В, кишкова паличка, паличка Фрідпендера (Klebsiella pneumoniae). Звичайно призначається комбінація пеніцилінів з аміноглікозидами. У США пневмонії у дітей до 3 місяців життя найчастіше викликаються Chlamidia trachomatis, препаратами вибору в цьому випадку є макроліди.
При стафілококовій пневмонії або підозрі на неї використовуються пеніциліни II покоління, цефалоспорини (антистафілококові), ванкоміцин.
Внутрішньолікарняні (нозокоміальні) пневмонії. Це пневмонії, що розвинулися в результаті внутрішньолікарняного інфікування – після бронхоскопії, післяопераційні, у відділеннях інтенсивної терапії тощо.
Відповідно до регламентуючих наказів МОЗ України найбільш виправданим підходом до емпіричної антибіотикотерапії хворих на госпітальну пневмонію (ГП) є лікування в залежності від термінів виникнення пневмонії (“рання", "пізня") та наявності модифікуючих факторів ризику інфікування полірезистентними штамами мікроорганізмів. Рання ГП – виникає протягом перших 5 днів з моменту госпіталізації і зумовлена збудниками, які були у хворого ще до надходження до стаціонару. Пізня ГП – розвивається не раніше б дня госпіталізації і спричинена власне госпітальною мікрофлорою з більш високим ризиком наявності високовірулентних і полірезистентних збудників
Таблиця 1.17.
Найпоширеніші помилки антибактеріальної терапії хворих на НП (ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМИ України")
| Призначення | Коментар |
| Щодо вибору препарату (легкий або середньотяжкий перебіг НП) | |
| Гентаміцин | Відсутність активності щодо пневмокока, "атипових" збудників |
| Ампіцилін per os | Низька біодоступність препарату (40 %) порівняно з амоксициліном (75-90 %) |
| Цефазолін | Низька антипневмококова активність, відсутність клінічно значущої активності щодо Н. influenzae |
| Ципрофлоксацин | Низька активність щодо S. pneumoniae та М. pneumoniae |
| Респіраторні фторхінолони | Недоцільно використовувати як препарати вибору за відсутності факторів ризику терапевтичної невдачі (супутні захворювання, попередній прийом антибактеріальних засобів) |
| Щодо вибору препарату (тяжкий перебіг НП) | |
| β-лактами в монотерапії | Не перекривають весь спектр потенційних збудників, наприклад, L pneumophila, М. pneumoniae |
| Карбапенеми (іміпенем, меропенем, доріпенем) | Застосування як стартової терапії економічно невиправдане, можуть застосовуватися лише при аспірації та НП, що викликана Р. aeruginosa (крім ертапенему) |
| Антисиньогнійні цефалоспорини III покоління (цефтазидим, цефоперазон) | Поступаються активністю щодо 5. pneumoniae цефотаксиму і Цефтріаксону; використовувати слід тільки при підозрі на НП, що викликана Р. aeruginosa |
| Щодо вибору препарату (тяжкий перебіг НП) | |
| Відмова від ступеневої терапії | Ступенева терапія дозволяє суттєво скоротити витрати на лікування, не погіршує прогнозу. У більшості випадків перехід на пероральне введення антибіотиків можливий на 2-3 день терапії |
| Внутрішньом'язове введення антибіотика при тяжкому перебігу НП | Недоцільне у зв'язку з можливим зниженням швидкості та ступеня абсорбції препарату в системний кровообіг |
| Щодо терміну початку терапії | |
| Пізній початок антибактеріальної терапії | Затримка введення першої дози антибіотика на 4 год і більше зумовлює значне підвищення ризику несприятливих результатів лікування хворих |
| Щодо тривалості терапії | |
| Часта зміна антибіотика | Показання для заміни антибіотика: · > клінічна неефективність антибіотика, про яку можна судити через 48-72 год терапії; · > виникнення серйозних небажаних явищ, що потребують відміни антибіотика; · > висока потенційна токсичність антибіотика, що обмежує його тривале використання |
| Продовження антибактеріальної терапії до повного зникнення всіх клініко-лабораторних проявів НП | Головним критерієм відміни антибіотика є зворотний розвиток клінічних симптомів НП: · > нормалізація температури тіла; · > зменшення кашлю; · > зменшення об'єму та/або покращення характеру мокротиння та ін. · > збереження окремих лабораторних і/або рентгенологічних змін не є абсолютним показанням до подовження антибіотикотерапії |
У хворих на на "ранню" нозокоміальну пневмонію без факторів ризику наявності полірезистентних штамів збудників найбільш ймовірними збудниками захворювання можуть бути S. pneumoniae, Н. influenzae, S. aureus (MSSA), грамнегативні бактерії кишкової групи зі звичайною чутливістю до антибіотиків: £ coli, К. pneumoniae, Enterobacterspp. Proteus spp., S. marcescens. Для лікування цих хворих використовують: цефтріаксон або фторхінолон III–IV покоління, або ампіцилін/сульбактам, або меропенем.
У хворих на "ранню'ТП з факторами ризику наявності полірезистентних штамів збудників та "пізню" ГП найбільш ймовірними збудниками захворювання можуть бути грамнегативні бактерії (Р. aeruginosa, К.рпеитопіае (продуценти бета-лактамаз розширеного спектру) Acinetobacter spp., L. pneumophila) або грампозитивні коки резистентні до метициллину – S.aureus (MRSA). Для лікування цих хворих використовують: цефалоспорин з антисиньогнійною активністю (цефепім, цефтазидим) або карбапенем (іміпенем, меропенем), або захищений b-лактам (піперацилін/тазобактам) у поєднанні з фторхінолоном із антисиньогнійною активністю або аміноглікозидом (амікацин, гентаміцин, тобраміцин), а також із лінезолідом або ванкоміцином (за наявності факторів ризику MRSA чи високої частоти нозокоміальних інфекцій у даному стаціонарі).
Традиційна тривалість антибіотикотерапії хворих на ГП складає, як правило, 14-21 день.
Пневмонія на фоні нейтропенії, імунної недостатності. У цю групу також прийнято відносити пневмонії в онкологічних хворих (див. табл. 1.13) (зокрема, у тих, хто не одержує променевої та хіміотерапії).
У хворих цієї групи до звичних збудників пневмоній приєднуються віруси (цитомегаловірус, герпесвіруси), атипові мікобактерії, грибки (Candida, Aspergilus, Cryptococcus), найпростіші (Pneumocystis carinii).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бронхіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
