Амфеніколи

Протиінфекційні лікарські засоби

Приймають хлорамфенікол зазвичай всередину. Розчини і лінімент використовують у тому числі в офтальмологічній, хірургічній практиці та комбустіології, місцево. Для парентерального введення випускають хлорамфеніколу сукцинат розчинний. Вводять його підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно.

Резистентність. Вторинна резистентність мікроорганізмів до хлорамфеніколу останнім часом розвивається швидше, ніж у минулому сторіччі, проте вона не має перехресного характеру з іншими групами антибіотиків. Надмірно швидко розвивається стійкість до хлорамфеніколу в окремих штамів сальмонел та шигел (Зонне, Флекснера 2а).

Особливості застосування. Препарат токсичний, тому обов'язкові умови його призначення – строгий розрахунок дози на масу тіла і дотримання режиму дозування, тривалість курсу лікування до 10-14 днів; проведення терапевтичного моніторингу; оцінка функціонального стану печінки (визначення рівня непрямого білірубіну тощо); здійснення гематологічного контролю до, в процесі і після лікування; необхідно 1 раз на 3-4 дні визначати число ретикулоцитів, еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів і кількість гемоглобіну; необхідно виключити хлорамфенікол із терапії хворих з наявністю грибкових захворювань, оскільки, зменшуючи утилізацію заліза і пригнічуючи імунітет, він сприятиме розмноженню мікроорганізмів.

При нирковій недостатності відбувається кумуляція хлорамфеніколу в неактивній формі, тому необхідності знижувати дозу немає. При захворюваннях печінки теж відбувається накопичення препарату, але в активній формі, тому потрібен моніторинг для корекції режиму дозування або призначають інший антибіотик.

Взаємодії. Хлорамфенікол не можна вводити в одному шприці з макролідами, пеніцилінами, карбапенемами, аміноглікозидами (випадають в осад).

Хлорамфенікол погано комбінується з іншими антибіотиками: або виникає антагонізм із макролідами, лінкозамідами, фузидином, оскільки вони впливають на одну і ту ж 505-субодиницю рибосом, або з бета-лактамними антибіотиками, оскільки порушується мітоз мікробних клітин; або відбувається сумація небажаних ефектів при комбінації з тетрацикліном, аміноглікозидами, поліміксинами й ін.

Хлорамфенікол (у формі сукцинату) можна призначати одночасно з ампіциліном або амоксициліном при менінгіті, викликаному менінгококом, пневмококом або гемофільною паличкою, на які він впливає бактерицидно.

Не можна комбінувати хлорамфенікол з ліками, що збільшують небезпеку виникнення його ПЕ. Це гематотоксичні засоби (сульфаніламіди, піразолони, цитостатики тощо), гепатотоксичні препарати (амфотерицин В, гризеофульвін, парацетамол і т. п.), препарати заліза, які призводять до капіляротоксикозу.

Хлорамфенікол порушує біотрансформацію в печінці (за рахунок зв'язування в ній деяких цитохромів Р-450) цілого ряду ліків (бутаміду, теофіліну, дикумарину, бензодіазепінів, дифеніну, фенобарбіталу), що призводить до їх накопичення в організмі.

Хлорамфенікол зменшує ефективність циклофосфаміду, оскільки не відбувається його перетворення в печінці в активний метаболіт, який і викликає лікувальний, протипухлинний ефект.

При сумісному введенні з манітолом, етакриновою кислотою, гідрохлортіазидом, клопамідом збільшується екскреція хлорамфеніколу з сечею.

Побічні ефекти

Хлорамфенікол – токсичний препарат з малою широтою терапевтичної дії. При цьому слід відзначити великі індивідуальні особливості його переносимости

1. Мієлотоксична дія. Через 3-5 днів після прийому хлорамфеніколу може відбутися пригнічення еритроцитарного паростка кровотворення, що призведе до анемії. Через 10-14 днів можна одержати пригнічення гранулоцитарного і мегакаріоцитарного паростків кровотворення, що супроводжується лейкопенією, нейтропенією і тромбоцитопенією. Після відміни препарату кістковомозкові депресії зникають через 2-3 тижні; це скороминущі реакції, вони дозо- і часозалежні. Але з частотою 1:24000- 1:40000 зустрічаються люди з особливою генетичною схильністю до утворення небезпечних токсичних метаболітів із хлорамфеніколу. У них хлорамфенікол у будь-якій дозі, введений навіть одноразово, може викликати важкі необоротні реакції: тотальну гіпопластичну анемію, агранулоцитоз.

Причому ці реакції можуть розвинутися відразу; частіше вони виникають через 2-5 тижнів, а іноді через 3-6 місяців.

Не можна застосовувати хлорамфенікол необгрунтовано тривало і повторно! Не можна призначати хлорамфенікол дітям, що мають початкову кістково-мозкову депресію!

• 2. Гострий гемоліз, викликаний ліками, – генетично детермінована реакція; виникає у людей з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Після прийому хлорамфеніколу хворий жовтіє, оскільки непрямий білірубін не встигає кон'югуватися; одночасно знижується число еритроцитів, рівень гемоглобіну, але активність трансаміназ у крові залишається в межах норми.

• 3. Негемолітична анемія – генетично детермінована реакція; виникає у людей з дефіцитом уридиндифосфоглюкуронової трансферази. Після прийому хлорамфеніколу хворий жовтіє, оскільки порушується кон'югація непрямого білірубіну, але ознак гемолізу немає, активність трансамінази в крові в межах норми.

• 4. Залізодефіцитна анемія, гіпотрофія, міодистрофія – результат інгібування хлорамфеніколом ферменту мітохондрій – ферохелатази. Цей ензим сприяє включенню заліза в структуру гема, тому знижується активність гемінових ферментів тканин, виникає анемія. Необхідно підкреслити, що заліза в крові досить, загальна залізозв'язуюча здатність плазми крові знижена або відсутня, тому введення препаратів заліза украй небезпечне!

• 5. "Сірий" колапс виникає у недоношених новонароджених, новонароджених і дітей перших 2-3 місяців життя при створенні концентрації хлорамфеніколу в крові понад 50 мкг/мл. Механізм виникнення даного ускладнення – порушення синтезу і функціонування дихальних ферментів у мітохондріях, переважно міокарда. Це ускладнення – наслідок отруєння неметаболізованим хлорамфеніколом. Починається воно на 1-4 день після початку застосування даного антибіотика. У дитини падає температура нижче за норму, відзначають здуття живота, блювання, дихальні розлади, супроводжувані важким метаболічним ацидозом, що важко усувається. Протягом 12 годин з'являються сіре забарвлення шкіри, серцево-судинний колапс. За відсутності допомоги летальний результат настає протягом 2-3 діб у 40-60 % дітей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Амфеніколи“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи
  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби