Небажані поєднання:
► макроліди, хлорамфенікол. Можлива конкуренція за зв'язок з білками плазми та ослаблення ефектів лінкозамідів. Подібна комбінація нераціональна і через ідентичний механізм діїЛЗ;
► ЛЗ для інгаляційного наркозу, міорелаксанти, опіоїдні анальгетики. Лінкозаміди можуть впливати на метаболізм цих ЛЗ, підсилюючи їх дію, підвищуючи ризик нервово-м'язової блокади і зупинки дихання;
► каолін і атапульгіт, що входять до складу протидіарейних ЛЗ. Спостерігається істотне зниження біодоступності лінкозамідів, тому інтервал між їх введенням повинен складати не менше 4 годин.
Лінкозаміди проявляють синергідний ефект при призначенні в комбінації з такими ЛЗ:
► цефтазидимом – відносно різних аеробів І анаеробів;
► примахіном – відносно Р. carinii;
► хлорохіном – відносно Р. falcipamum;
► піриметаміном – відносно Т. gondii.
Комбіноване застосування лінкозамідів можливе з азтреонамом, бензилпеніциліном, аміноглікозидами.
При призначенні комбінації лінкозамідів з аміноглікозидами можливий розвиток ентерококової і клостридіальної суперінфекції.
Побічні ефекти. Лінкозаміди характеризуються хорошою переносимістю. Найчастішим ПЕ є діарея (до 30 % при застосуванні кліндаміцину і близько 10 % – лінкоміцину). Вона частіше розвивається у жінок І осіб старше 60 років і не завжди пов'язана із зміною біоценозу кишечника. У 40 % випадків діарея припиняється спонтанно без відміни ЛЗ. З іншого боку, вона може зберігатися протягом деякого часу (зазвичай 1-2 тижні) після закінчення терапії. В окремих випадках відзначається розвиток псевдомембранозного коліту (розвиваються діарея із слизовими і кров'яними виділеннями, болі в ділянці живота, лихоманка), викликаного Clostridium dificille, які можуть знаходитися в кишечнику; характеризується важким, іноді фатальним перебігом. Лікують це ускладнення ванкоміцином і метронідазолом. Ризик розвитку шлунково-кишечних ускладнень вищий у осіб, що мають в анамнезі коліт виразки, хворобу Крона, антибіотико-асоційований коліт.
При інтравагінальному введенні частими ускладненнями є цервіцит, вульвовагініт. При швидкому внутрішньовенному введенні високих доз лінкоміцину може спостерігатися падіння артеріального тиску, що супроводжується нудотою, блюванням, аритмією і зупинкою серця. Подібну дію ЛЗ пов'язують з його структурною схожістю з хініном.
Лінкоміцин може викликати транзиторну нейром'язову блокаду і пригнічення дихання під час анестезії.
Рідко спостерігається гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня лужної фосфатази і трансаміназ.
Глікопептиди
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лінкозаміди“ на сторінці 2. Приємного читання.
