Розділ «4»

— Тоді я подамся шукати Майю.

— Липі це не сподобається — як і декотрим із твоїх нових прихильників.

— А чому ти так думаєш?

— Усі ці люди, з якими ти щойно мав розмову, вони ризикують і змінюють своє життя саме через тебе. Твоє повернення до Першого царства — це те саме, що сказати їм: «Спротив не такий вже й важливий. Оцю конкретну людину я ставлю вище за ваші проблеми і, можливо, ніколи не повернуся».

— Це дуже важлива конкретна людина, Голлісе.

— Майя не схвалила б такий ризик. Ти Мандрівник, Ґабріеле. Ти маєш значно важливіші обов’язки.

— Я без неї не можу, — сказав Ґабріел голосом, сповненим глибокого почуття. — Коли ти вперше зустрів мене в Лос-Анджелесі, я ще не знав — хто я і як маю розпорядитися своїм життям. А тепер я перетнув межі й побував у двох світах. Ті місця так само реальні, як і оцей стіл і оця кімната. Пережитий досвід змінив мене. І сьогодні я маю таке відчуття, що ні з чим особливо не пов’язаний. Майя — як мотузок, прив’язаний до мого серця. Без неї я дрейфую в нікуди. Як повітряна кулька.

— Гадаєш, твій брат має таку саму проблему?

— Навряд чи Майкл до когось не байдужий. Усе, що його цікавить, — це владний вплив і панування.

— Нічого поганого у владному впливі немає, — завважив Голліс. — Наша головна проблема в тім, що ми не маємо ні сили, ні влади, щоби знищити Табулу.

— Нам недостатньо знищити нашого ворога. Ми маємо запропонувати альтернативу. Лінден розповів мені, що ти повзав по даху зі снайперською гвинтівкою.

— То був мій особистий вибір.

— Я просто намагаюся зрозуміти твої дії.

— Ти не маєш права судити мене. Упродовж останнього року тебе захищали Арлекіни. Заради тебе вони вб’ють будь-кого.

— Ти ж вивчав «Шлях меча». Арлекіни — стримані й дисципліновані. Вони лише захищають себе та Мандрівників. І не прагнуть помсти.

— Я не Арлекін і не дотримуюся їхніх правил. Табула вбила Віккі, і я знищу їх усіх до єдиного.

— Ти й досі кохаєш її?

— Аякже!

— А чи пам’ятаєш ти, якою людиною вона була?

— Еге ж...