Розділ «14»

— Тортури? Вбивства?

Пан Кельсо вперше посміхнувся.

— То було дещо набагато гірше. У цьому музеї були зображення матерів та дітей, їжі та квітів, ландшафтів невимовної краси. Звісно, люди, що потрапили в пастку на цьому острові, зненавиділи ці картини. Один із наших перших диктаторів заявив, що мистецька галерея збиває людей із пантелику й призводить до невдоволення. Тому спеціально прислали групу людей, що розбили молотками всі скульптури, а картини спалили на величезному вогнищі. І в цьому світі люди дурні й недалекі дуже пишаються цим фактом. Вони черпають силу та впевненість із власного невігластва.

— Це також і ваш світ.

Кельсо підняв руки в живописному дранті й відкинув із лоба накидку.

— Мене це не стосується. Єдине, що об’єднує мене з місцевими мешканцями, — необхідність тікати й переховуватися. Ваш батько зник у проході, але я не зміг піти за ним.

— Я прийшов сюди, щоб знайти Майю.

— Це ви про демона? Так її називають вовки. Я бачив її кілька разів, здалеку. Вона озброєна мечем і завжди ходить по центру вулиці.

— А як мені знайти її?

— А навіщо вам це? Вона ж уб’є вас. Може, колись у її серці й була доброта, але доброті тут не місце.

— Я в це не вірю.

Пан Кельсо розсміявся.

— Вона вбиває кожного. Без винятку. Я чув, як хтось казав, що вона втратила очі. А натомість тепер має маленькі блакитні камінці. Холодні й жорстокі.

— Ви зможете відвести мене до неї?

— А яка мені з цього користь? Ви зможете забрати мене звідси?

— Я не можу цього обіцяти, — тихо відповів Ґабріел. — Я з іншого світу, а ваше життя почалося тут.

— Але я не такий, як решта тутешніх. Клянуся.

— Кожна людина має змогу приймати рішення, що визначають її подальшу долю. Якщо ви гадаєте, що кращі за решту, тоді доведіть це. Можливо, ваші дії вивільнять вас тієї миті, коли всі загинуть і цикл почнеться знову.

— А ви й справді гадаєте, що це можливо?

— Мені потрібно знайти Майю, пане Кельсо. Якщо ви хочете бути добрим чоловіком, почніть із того, що допоможіть мені.