Розділ «14»

— Не марнуй часу, намагаючись мене знайти, — сказав незнайомець, наче пишався своєю невидимістю. — Я знаю кожен куточок цього будинку. Він — моє пристанище. Не твоє. Що ти тут робиш?

— Я ніколи не був у цьому музеї. Хотів побачити, що в ньому є.

— Нічого тут немає, окрім руйнації. Тому йди геть.

Та Ґабріел і не ворухнувся.

— Йди геть, — повторив голос.

— Хтось написав на стінах послання. За ними я прийшов сюди.

— Це тебе не стосується.

— Я Мандрівник.

— І не здумай брехати. — Голос був різкий і сповнений презирства. — Я знаю, який із себе Мандрівник. Колись він був на цьому острові, а потім зник.

— Мене звуть Ґабріел Корріґан.

Запала довга мовчанка, а потім незнайомець обережно спитав:

— Це твоє справжнє ім’я?

Колись Ґабріел бачив фотографії військового снайпера в так званому маскувальному пончо — рваному одязі з клаптів тканини, яка змінювала силует людини, допомагаючи їй зливатися з довкіллям. Темноволосий чоловік, що з’явився в одвірку, створив приблизно такий самий костюм для того, щоби переховуватися в музеї. Його куртка та брюки були нашвидкуруч зшиті з клаптів сірої та чорної тканини. Черевики обмотані ганчір’ям. З криса капелюха звисала напівпрозора накидка, затуляючи його обличчя. Незнайомець безшумно ковзнув через подвір’я й зупинився за десять футів від Ґабріела.

— Метью Корріґан сказав мені, що має двох синів — Ґабріела та Майкла.

— А ви хто?

Привид завагався, а потім підняв накидку над обличчям. Це був немолодий чоловік із рідким волоссям і дуже блідою шкірою. Здавалося, навіть його очі — і ті втратили своє забарвлення.

— Я директор цього музею. Першого ранку я прокинувся і знайшов у своїй квартирі ключі від музею та деякі документи, що стосувалися цього закладу. Рахунок за нову вітрину був у теці, а у верхній частині сторінки виднілося моє ім’я. — Чоловік заплющив очі, наче повторюючи священне заклинання. — Мене звуть пан Т. Р. Кельсо. Принаймні, так зазначено в документі...

— А як вам вдалося вижити?

— Коли почалася перша хвиля військових дій, я заховався в музеї й залишався тут під час різних владних режимів. Тоді в нас були один імператор, два королі та кілька генералів.

— Ви пам’ятаєте той час, коли при владі був комісар патрулів?