Розділ «8»

— Іще до того, як збудували цей монастир, на Синайській горі наша церква мала ковчег. Гадаєте, Мойсей і справді бачив видіння від палаючої рослини? Дитячу історію про палаючий кущ вигадали, щоб приховати прохід.

— А ми можемо туди сходити? — спитав Ґабріел. — Священики пустять нас туди?

Отець Юсеф сплюнув на підлогу.

— Коли до монастиря прибувають паломники, представники грецької православної церкви демонструють їм кущ, який росте поблизу каплиці. А прохід — у кімнаті за олтарем.

— А що, коли ми запропонуємо їм пожертвування? — поцікавився Ламброзо.

— Якщо монахи здогадаються, що ви знаєте про прохід, вони викличуть поліцію, і вас заарештують.

Липа роздратовано похитав головою.

— Ce pretre est inutile. З цього священика мало користі, — сказав він пошепки Симону.

— Але ж я хочу бути вам корисним, — наполегливо заперечив отець Юсеф. — Я можу накреслити план каплиці й показати на ньому потаємну кімнату. Але краще забудьте про неї та повертайтеся до Європи. Прохід — штука небезпечна. Якщо ви здійсните перехід, то можете назавжди потрапити до світу з демонами та привидами. На таку подорож спроможеться хіба що святий, але в наші часи святих не лишилося.

Симон Ламброзо всміхнувся.

— Декотрі рабини стверджують, що існує купка прихованих святих, котрі бережуть цей світ від руйнації.

— Це велика відповідальність, — зауважив Ґабріел. — Не впевнений, що це правда.

— Це неправда, — постукав отець Юсеф ложкою по столу. — Доба святих скінчилася. Бог уже не промовляє безпосередньо до чоловіків та жінок. Ми говоримо самі із собою й молимося відлунню.