Водночас значна кількість нормативних актів, які регулюють діяльність ЗМІ та інших суб'єктів в інформаційній сфері України, ще є недосконалими, часто неузгодженими між собою або ж містять взаємовиключні положення (наприклад, невизначеність правового статусу Інтернет-видань і їх співробітників).
Тому в умовах зростання відвертої заангажованості ЗМІ політичними, фінансово-промисловими та кримінальними структурами перед вітчизняним законодавцем невідворотно постало завдання щодо раціонального законодавчого врегулювання діяльності мас-медіа.
Разом з тим, засоби й технології впливу на медіа-сферу в демократичному суспільстві не повинні обмежуватися правовим регулюванням діяльності ЗМІ. Правове (державне) регулювання спирається лише на норми регламентації діяльності ЗМІ, що встановлюються й охороняються державою. При цьому формальні правила не можуть враховувати всіх традицій та особливостей світової журналістики;
– другий – комерціалізація діяльності ЗМІ, їх спрямованість, у першу чергу, на отримання прибутку, а не на об'єктивне інформування суспільства, що часто мотивується законами розвитку економіки та конкуренцією на медіа-ринку.
При цьому слід враховувати, що з огляду на особливості психології людини, через ЗМІ найкраще продаються розважальні програми, еротика, насильство, які несуть мінімум змістового навантаження. Це також можуть бути матеріали, підготовлені на замовлення, цикли передач і статей, спрямовані на створення або підтримку позитивного іміджу окремих осіб, владних чи бізнес-структур, а інколи навіть іноземних суб'єктів.
Таким чином, економічні чинники у поєднанні з впливом власників ЗМІ часто призводять до того, що їхнім працівникам часто важко відстояти свою позицію. Обслуговуючи інтереси комерційних структур, з метою збереження або збільшення обсягів тиражу, ЗМІ поширюють, насамперед, інформацію, яка привертає увагу найбільшого числа громадян, навіть якщо вона відноситься до скандальної чи низькосортної. Тому при застосуванні ринкового (економічного) регулювання діяльності ЗМІ слід обов'язково враховувати, що ринкова конкуренція створює ринкову цензуру;
– третій – це залежність від власника, в яку попадають ЗМІ, що пройшли процес акціонування. Внаслідок ринкових перетворень в інформаційній сфері практично всі вони представляють інтереси або окремих фінансово-політичних груп, або іноземних замовників. При цьому необхідно враховувати, що часто власниками ЗМІ виступають іноземні юридичні або фізичні особи.
Проблема редакційної залежності від власника ЗМІ не є виключно українським надбанням. Її розв'язанню на міжнародному рівні присвячено Рекомендацію Комітету Міністрів РЄ "Про заходи забезпечення прозорості засобів масової інформації" від 22.11.1994 р. (далі – Рекомендація), в якій ідеться про друковані засоби масової інформації.
Одним із основних принципів рекомендації є доступ громадськості до інформації про ЗМІ, у якому сказано, що члени суспільства на справедливих і неупереджених підставах повинні мати доступ до визначених основних даних про засоби масової інформації для того, щоб вони могли сформувати власну думку щодо відомостей, ідей і думок, які поширюються ЗМІ.
Також Рекомендація розглядає основні види даних, надання яких повинно гарантувати прозорість друкованих ЗМІ:
• відомості, що характеризують фізичних або юридичних осіб, які беруть участь у видавничій структурі підприємства друку, а також ступінь участі цих осіб і органів у даній структурі;
• відомості про інтереси друкованого видання;
• відомості про фізичних або юридичних осіб (окрім безпосередньо зайнятих у структурі видання), стосовно яких існує ймовірність, що вони можуть впливати на редакційну політику підконтрольних видань;
• відомості про редакційну політику або політичну орієнтацію газет чи інших видань;
• відомості про фінансові результати діяльності видавничої структури і про поширення її продукції.
В Україні інформація про власника ЗМІ може бути віднесена до
комерційної таємниці. Це дозволяє їх власникам приховано впливати на редакційну політику та безперешкодно розміщувати у виданнях інформацію замовного характеру. Водночас ЦК України, визначаючи перелік майнових прав, пов'язаних з правом інтелектуальної власності щодо комерційної таємниці (ст.ст. 505 – 508), не встановлює правовий режим комерційної таємниці, порядок віднесення інформації до такої таємниці, підстави виникнення права суб'єктів на неї, порядок доступу до комерційної таємниці.
З одного боку держава захищає права суб'єктів господарювання на інформацію, з іншого – надає представникам багатьох органів державної виконавчої влади право доступу до інформації, що захищається. За підрахунками фахівців, понад ЗО державних органів та установ наділені контрольними повноваженнями щодо окремих сфер підприємницької діяльності. Вони виконують покладені на них завдання і функції на підставі спеціальних законів, що регламентують їх правовий статус та які з точки зору правового захисту комерційної таємниці вступають у протиріччя із законами, що містять норми, пов'язані із захистом комерційної таємниці підприємства.
Право на доступ до інформації, у т.ч. комерційної таємниці, суб'єктів господарювання, передбачене у низці спеціальних законів: "Про доступ до публічної інформації", "Про Службу безпеки України", "Про міліцію", "Про Державну податкову службу", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну статистику", "Про аудиторську діяльність" тощо.
Саме тому багато фахівців пропонують в обов'язковому порядку оприлюднювати інформацію про власників ЗМІ та інших осіб, які можуть впливати на його діяльність, під час державної реєстрації або подання документів для отримання ліцензії на мовлення (не рідше разу на рік та обов'язково перед виборами), а також укладати редакційні угоди між власником ЗМІ та його колективом, у яких розкривати принципи редакційної політики.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 9. Приємного читання.
