Натомість слід визнати, що ефективність заборонних і обмежувальних заходів постійно знижується. Це підтверджує невдалість спроб запровадити цензуру в Інтернеті, і неефективність контролю за національними радіо- та телепрограмами (засоби супутникового зв'язку, послуги Інтернету стають дедалі доступнішими, що робить цензуру у окремо взятій країні безглуздою; а контроль за розповсюдженням засобів зв'язку занадто дорогим і заздалегідь неефективним).
Так, зокрема, характерною рисою формування сучасного національного інформаційного простору стала вагома участь у цьому процесі суб'єктів- нерезидентів (російські телеканали РТР "Планета", РЕН-ТВ, ТВЦ та "Первый канал. Всемирная телесеть" та інші, американський "Голос Америки", польський "Polonia-TV", німецький радіоканал "Німецька хвиля" тощо), які прямо чи опосередковано впливають на його зміст та наповнення з позиції власних інтересів (часто кардинально протилежних інтересам України) за допомогою теле-, радіо- та друкованої інформаційної продукції іноземного виробництва.
При цьому дещо запізнілими є спроби держави відновити втрачений баланс на користь національного виробника інформаційного продукту в інтересах забезпечення національної безпеки. Наприклад так, як це мало місце в березні 2008 р., коли Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення (НРУТР) було прийняте рішення про внесення змін до Порядку ліцензування мовлення та ретрансляції телерадіопрограм та радіопередач в частині запровадження обов'язкової адаптації контенту мовлення – передач іноземних теле- та радіоканалів до вимог норм українського законодавства про телебачення і радіомовлення. Згодом в липні 2008 р. Національною радою було поставлене питання перед російською стороною про можливе припинення ретрансляції в Україні низки російських телеканалів в зв'язку з поширенням останніми неперевіреної, тенденційної та провокативної інформації про події в Україні й, зокрема, в АР Крим. Аналогічні заходи вживаються НРУТР й зараз щодо встановлення заборони трансляції російських бойовиків та серіалів на українському телебаченні, показу таких фільмів у кінотеатрах.
Прийняття зазначених рішень НРУТР мало вплив на стабілізацію становища в інформаційній сфері України. Однак такі рішення та дії регуляторного органу, на думку фахівців медіа-сфери, можуть мати і зворотний результат в окремих регіонах України, оскільки сприяють монополізації сфери кабельного телебачення суб'єктами підприємницької діяльності, що контролюються іноземними компаніями (наприклад, телекомпанія "Воля" та Інтернет-провайдер "Воля-Кабель" (м. Київ), підконтрольні американським компаніям "Sigma Bleyzer" та "Providence").
В результаті обмежувальні заходи можуть досягти одного – зменшення національної складової вітчизняного інформаційного поля. Але це тільки шкодитиме інформаційній безпеці держави, оскільки на місці витісненого національного продукту з'явиться закордонний – в тому числі і спрямований проти інтересів держави чи суспільства. Спроби обмежити поширення закордонного інформаційного продукту в Україні неодмінно викличуть проблеми у стосунках із сусідами і зіграють на користь виробникам цього продукту: увага до нього влади створить додаткову рекламу й підвищить попит на цей продукт.
За таких умов найбільш ефективною для держави є стратегія активного учасника на інформаційному ринку – виробництва власного продукту, просування його на ринку, – а також захист і підготовка "споживачів" до сприйняття інформації (через особливості освіти, рекламні і пропагандистські кампанії, створення кумирів і зразків культурної поведінки тощо).
Правильною, на наш погляд, є точка зору, відповідно до якої засоби й технології впливу на сферу мас-медіа в демократичному суспільстві не вичерпуються правовим і економічним регулюванням функціонування ЗМІ.
Правове (державне) регулювання спирається лише на норми регламентування діяльності ЗМІ, що встановлюються й охороняються державою. При цьому формальні правила не можуть враховувати всіх традицій та особливостей вітчизняної журналістики. Говорячи про ринкове (економічне) регулювання діяльності преси, варто мати на увазі, що вільна конкуренція не обов'язково гарантує реальний плюралізм думок; ринкова конкуренція створює ринкову цензуру.
З урахуванням певних загроз існуванню й безперешкодній діяльності ЗМІ (умовно до них можна віднести державний диктат, ринкову цензуру й вплив злочинності), на нашу думку, доцільно констатувати, що найбільш універсальними засобами запобігання цим загрозам є розвиток плюралізму й рівності можливостей для всіх політичних партій та соціальних груп і усунення штучно створених комунікаційних бар'єрів, як це передбачено законодавством більшості країн Європи й Північної Америки.
Існуюча в нашій країні ситуація свідчить, що наявність ЗМІ-агентів впливу певних олігархічних структур чи осіб серйозно дестабілізує ситуацію в суспільстві. Аудиторія в основній своїй масі не знає, хто є реальним власником того чи іншого видання, чиїм рупором виступають конкретні ЗМІ. Все це призводить до появи домислів і чуток, які вміло використовуються політичними й економічними конкурентами. Зрештою, населення, яке черпає інформацію та її аналіз з електронних і друкованих ЗМІ, стає об'єктом безсоромного маніпулювання. На наш погляд, у цій ситуації порушується одне з найважливіших демократичних прав – право на доступ до правдивої інформації, що дозволяє сформувати позицію з того чи іншого питання.
Слід зазначити, що у низці європейських держав передбачене законодавче регулювання цього питання – вживаються заходи для запобігання впливу власників на зміст продукції своїх ЗМІ, наприклад, підписання "редакційної угоди" між власниками й редакторами для забезпечення незалежності останніх у прийнятті редакційних рішень без втручання власників видань. Умови таких угод можуть бути різними, більша їх частина укладається на добровільній або неформальній основі, проте існують також приклади регламентування укладання редакційних угод на законодавчому рівні. Вжиття таких заходів може, певною мірою, сприяти усуненню негативних тенденцій у діяльності вітчизняних ЗМІ.
Однак існує й більш радикальний підхід до вирішення проблеми. На думку фахівців країн-членів ЄС, реальна технологія захисту ЗМІ від ринкового й державного диктату та обмеження негативних явищ у їхній роботі полягає в створенні й розвитку ЗМІ (насамперед, телебачення) як громадської служби (громадської трансляції).
Основою функціонування громадської трансляції є три фактори: недержавне управління, оригінальні схеми фінансування (без опори на бюджет держави) та механізми громадського контролю. Про громадську трансляцію йдеться, зокрема, у Рекомендації Комітету Міністрів РЄ щодо заходів для стимулювання плюралізму в засобах масової інформації, прийнятій Комітетом міністрів ЄС 19.01.1999 р. У ній сказано, що ЗМІ повинні надавати різним групам населення можливість виражати власні погляди та інтереси, а прозорість управління підприємствами ЗМІ сприяє плюралізму в цій сфері.
У Рекомендації також відзначається необхідність забезпечення обов'язкового достатнього й надійного фінансування громадських трансляторів відповідно до вимог низки документів Ради Європи, зокрема, таких як Резолюція про майбутнє громадської трансляції, ухвалена на Празькій Конференції міністрів у справах ЗМІ (грудень 1994 р.). Рекомендація відзначає можливість як громадського, так і змішаного фінансування, залишаючи на розсуд держави-учасника обрати найбільш зручний спосіб.
Важливим моментом у недопущенні використання ЗМІ для маніпулювання суспільною свідомістю є проведення заходів з їхньої підтримки, передбачених 6-м розділом даної Рекомендації – запровадження схем прямої або непрямої підтримки як для друкованих видань, так і для трансляційних засобів масової інформації, особливо на регіональному й місцевому рівнях, субсидування підприємств ЗМІ, що видаються або транслюють програми мовою національних меншин, створення нових підприємств засобів масової інформації чи допомога вже існуючим організаціям, які зіткнулися з труднощами й змушені пристосовуватися до структурних або технологічних змін. Відповідно до положень Рекомендації, будь-які із зазначених заходів повинні вживатися з урахуванням об'єктивних обставин у рамках прозорих процедур і підлягати незалежному контролю.
В контексті викладеного Рекомендація пропонує державам-учасницям відслідковувати тенденції розвитку нових комунікаційних послуг і вживати необхідні заходи, для збереження плюралізму ЗМІ. Крім того, у Коментарі нагадується один з основних принципів телекомунікацій – відкритість мереж, і підкреслюється, що оператори повинні забезпечити третій стороні доступ до інформації на справедливих і розумних умовах для забезпечення виникнення й поширення нових засобів масової інформації.
Окремим важливим аспектом функціонування сучасних ЗМІ є наявність в державі громадського телебачення. В Україні дискусії навколо створення громадського телебачення тривають вже доволі довго.
Головна мета створення громадського телебачення – об'єктивне та неупереджене інформування громадян України про події, які відбуваються в країні та за кордоном, створення високоякісних просвітницьких програм, документальних фільмів та серіалів, показ кращої зарубіжної продукції. Відмінною рисою громадського ТБ має стати переважно власне виробництво інформаційних, публіцистичних, розважальних, просвітницьких програм, документальних та художніх фільмів.
Оптимальною для ефективного досягнення поставленої мети видається ідея щодо створення корпоративного мовлення двох каналів (перший канал – основний канал із розгорнутою системою інформаційного та аналітичного мовлення, з якісним наповненням програм розважального сектору; другий канал – створюється на основі мережі обласних державних телерадіокомпаній (ОДТРК), веде мовлення різними мовами, в тому числі й російською, транслює культурологічні та просвітницькі програми).
Річна національна програма співробітництва "Україна – НАТО на 2015 р.", затверджена Указом Президента України від 23.04.2015 р. №238/2015, у Розділі І. "Політичні та економічні питання" передбачає заходи у т.ч. щодо забезпечення свободи слова та діяльності ЗМІ, боротьби з тероризмом, інформування громадськості про співробітництво України з НАТО тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 12. Приємного читання.
