Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

Забезпечення інформаційної безпеки держави

Німецьке уявлення про інформаційну безпеку та інформаційну війну об'єднує наступальну та оборонну складові в єдине ціле для просування національних інтересів. При визначенні небезпек, ризиків, викликів та загроз і можливих дій у відповідь іноземні держави розглядаються окремо від неурядових об'єднань (політичних партій, міжнародних організацій та засобів масової інформації), злочинних співтовариств (організованих злочинних угруповань, хакерів і т. ін.) та фізичних осіб (включаючи релігійних фанатиків та ін.).

У зв'язку із загостренням інтересу до проблеми ВЕРБ, німецькі експерти вважають, що найближчими роками вірогідним зростанням уразливості економічної і політичної інфраструктур індустріально розвинених держав у результаті порушення нормального функціонування інформаційних систем під дією інформаційної зброї.

Дану обставину фахівці пояснюють наявною тенденцією переходу провідних держав на новий тип організації суспільства – "інформаційне суспільство". В "інформаційному суспільстві" спостерігатиметься подальша монополізація ринків, у тому числі й інформаційно-комунікаційних послуг. Зосередження в рамках транснаціональних компаній, різних компонентів інформаційних систем призведе до загрози втрати суверенітетів держав і зробить уразливою всю інфраструктуру ухвалення державних політичних рішень та управління. Різні питання забезпечення безпеки інформаційного обслуговування в таких сферах, як промислове виробництво, банківська справа, наукові дослідження, медицина, за оцінками німецьких фахівців в області інформаційної безпеки, мають важливе значення і є невід'ємною умовою збереження провідних позицій Німеччини.

Робиться слушний висновок, що в результаті розвитку інформаційних технологій відбувається глобалізація не лише світового ринку товарів, а й виробничих послуг. Підприємства вимушені переходити від спеціалізації на певні види продукції до спеціалізації на конкретному технологічному процесі. Це призведе у кінцевому рахунку до різкого збільшення коопераційних зв'язків і відповідно при порушенні роботи зовнішніх комунікаційних ланцюгів – до уразливості відомостей, котрі складають комерційну, службову і професійну таємниці.

Німецькі експерти не виключають можливості активізації діяльності іноземних спецслужб щодо використання сучасних інформаційно- комунікаційних технологій для збору інформації та здійснення активних заходів. Так, приміром, монопольні позиції фірм США в системах глобального космічного зв'язку (проект Iridium), глобальної навігаційної системи (GPS) у рамках мережі Інтернет вже нині розглядаються деякими експертами ФРН як загрозу національному суверенітету Німеччини. Німецькі фахівці зазначають, що в умовах посилення американської монополії на ринках інформаційних технологій надійний захист від свавілля низки ІТ- компаній США та попередження незаконних втручань іноземних спецслужб в інформаційну сферу Німеччини може бути досягнене лише шляхом створення і розвиток власних, незалежних від Сполучених Штатів інформаційних мереж, оснащених програмними засобами національних виробників ФРН.

На виконання вимог національної безпеки в інформаційно-технічній сферінімецькими фахівцями реалізовано низку важливих заходів, зокрема, завершені організаційно-технічні заходи підключення до міжнародної комп'ютерної мережі Інтернет німецького уряду. Німецькі виробники, насамперед, Telecom, концерни Bertelsmann і Axel Springer, стали співзасновниками спільного підприємства AmericaOnline-Europe і мають намір тим самим зробити істотний вигідний вплив на присутність американців на ринках інформаційного простору Європи. Таким чином, завдяки енергійним і послідовним заходам, котрі робляться урядом Німеччини останнім часом, у сфері освоєння нових регіонів інформаційного простору німці зможуть скласти серйозну конкуренцію американцям, принаймні, в межах Євразії.

На підставі вище зазначеного німецькі фахівці відзначають, що одним із найбільш важливих завдань Німеччини є забезпечення безпеки своїх громадян як від всіляких зовнішніх, так і внутрішньої небезпек, ризиків, викликів і загроз. У сфері інформаційно-психологічної безпеки – захист як свідомості окремої особи і громадянина, так і суспільної свідомості населення ФРН, особливо представників німецької нації, – від деструктивних інформаційних і психологічних впливів. У даному випадку саме на спецслужби, поліцію та інші правоохоронні органи покладається обов'язок реалізації заходів щодо моніторингу оперативної обстановки, виявлення передумов, запобігання, нейтралізацію і припинення будь-яких протиправних і особливо злочинних діянь, котрі можуть становити небезпеку, ризик, виклик чи загрозу для особи, суспільства і держави. З цієї причини не випадково державні діячі та доктриналісти Німеччини з діяльності спеціальних і поліцейських служб ведуть постійний пошук найбільш оптимальної моделі спецслужб і поліції, їх організації та управління, вдосконалення стратегії і тактики, правових основ та методів її діяльності, проведення інформаційно-аналітичної роботи у сфері безпеки, особлива увага при цьому приділяється інформаційно-психологічній безпеці.

Зазначається, що вирішення цих проблем набагато в чому залежить від політичного режиму, встановленого в державі. На підставі абз. 1 ст. 20 Конституції (Основного закону) ФРН порядок здійснення державної влади в Німеччині встановлюється таким чином, щоб виключити будь-яку можливість використання розвідувальних і контррозвідувальних служб, поліції та інших правоохоронних органів поза прямого їх призначення, визначеного законодавством держави. Державний механізм ФРН далекий від досконалості, а його діяльність несе на собі відбиток протиріч, характерних даному типу суспільства, особливо після об'єднання Німеччини, але тим не менше там зроблено набагато більше, ніж, приміром, в Україні, для втілення у життя ідеї правової держави, в тому числі й у сфері охорони закону. Принципи роботи спецслужб і поліції удосконалюються в обстановці економічного і політичного плюралізму, на особливу увагу до забезпечення прав особистості та пошуку компромісу при вирішенні соціальних конфліктів.

Зміни, що відбувалися у світі наприкінці 80-х – початку 90-х pp. XX ст., у відносинах між державами, об'єднання Німеччини, звичайно ж, не могли не викликати змін у визначенні цілей, завдань, масштабів і напрямів діяльності як органів поліції, так і Федерального відомства з охорони Конституції та інших спецслужб ФРН. Незважаючи на великі повноваження Федерального відомства з охорони Конституції, діяльність його піддається контролю. На підставі ст. 87 Основного закону ФРН і положень Закону "Про парламентський контроль розвідувальної діяльності Федерації" від 11.04.1978 р. Федеральний уряд несе політичну відповідальність за діяльність спецслужб (включаючи відповідні служби поліції), а персональна відповідальність за організацію та координацію цієї діяльності покладено на Федерального канцлера.

Для реалізації завдань безпеки у ФРН, як й у багатьох сучасних державах, існує нештатна державна структура – "розвідувальна спільнота". Нині у професійних, урядових і парламентських колах сформовано чітке уявлення про функції кожного з членів "розвідувальної спільноти", до якої віднесені всі спецслужби та урядові агентства, котрі проводять загалом або по окремих напрямках розвідувальну діяльність і тим самим служать інтересам національної та державної безпеки.

Розвідувальна спільнота ФРН складається з таких основних елементів: 1) координаційні органи; 2) контролюючі органи; 3) загальнодержавні та відомчі спеціальні служби і поліцейські органи.

Саме між зазначеними категоріями державних органів відбувається інтенсивний інформаційний обмін і телекомунікація, а також держава надає повноваження та покладає відповідальність за надійну розробку і ефективну реалізацію відомчих режимів забезпечення безпеки інформаційних масивів, інформаційних систем і баз даних, телекомунікаційних каналів, а також за забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особового і керівного складу інформаційно-аналітичних структур, підрозділів зв'язку, інших державних і неурядових структур, причетних до використання, обробки та збереження важливої для держави інформації та документальних даних. А саме:

1. Координаційні органи: Федеральна рада безпеки – ФРБ (Bundessicherheitsrat – BSR), Федеральна рада оборони – ФРО (Bundesverteidigungsrat – BVR), Шостий відділ Відомства федерального канцлера (Abteilung Vides Bundeskanzleramt – ВКА).

Федеральна рада безпеки діє при Федеральному канцлерові. До її складу входять: віце-канцлер, міністри оборони, закордонних та внутрішніх справ, фінансів, економіки, генеральний інспектор збройних сил і уповноважений з координації діяльності спецслужб. Рада безпеки уповноважена розглядати пропозиції щодо стратегічних напрямків зовнішньої і внутрішньої безпеки ФРН, брати участь у розробці концепції безпеки держави.

6-й відділ Відомства федерального канцлера (ВФК) як центральний адміністративний органу ряду безпосередньо здійснює координацію інформаційних потоків у державі, повсякденної інформаційної та оперативно-службової діяльності спецслужб, правоохоронних і оборонних органів, а також їх взаємодію з цивільними міністерствами і відомствами. Даний відділ ВФК підпорядкований Уповноваженому з координації діяльності спецслужб.

Уповноважений з координації діяльності спецслужб (УКДС), посада якого була заснована у 1973 р. з метою забезпечення урядового контролю за діяльністю розвідки та контррозвідки, а також поліпшення координації цієї діяльності, відповідно до своїх функціональних обов'язків вирішує наступні завдання: 1) координацію взаємодії спецслужб між собою та іншими державними органами за принципово важливих питань оперативної діяльності; 2) головувує в міжвідомчих органах з питань розвідки і контррозвідки в "Комітеті статс-секретарів у справах секретних служб і безпеки" та у "Постійному комітеті з питань безпеки в спецслужбах"; 3) підтримує контакти з парламентською контрольною комісією, котра здійснює контроль за конституційно-правовою діяльністю спецслужб, і подає відповідні пропозиції до парламенту. Уповноважений має право вимагати від керівників спецслужб надання інформації про організацію та методику роботи, про планування бюджету та витрати, про кадрову політику, брати участь у розробці законопроектів, інструкцій та настанов, що стосуються спецслужб, їх взаємодії один з одним та іншими відомствами. Саме керівник УКДС відповідає з безпеку інформації та документальні дані по перелічених вище питаннях, котрі накопичуються у Відомстві та поширюються ним до зацікавлених респондентів.

2. Контролюючі органи: Парламентська контрольна комісія або "G-10-Комісія" (ПКК, РКК -Parlamentarische Kontrollkomission/ "G-10-Komission"); Уповноважені з питань захисту секретних даних (Datenschuzbeauflragten); Федеральна і земельні рахункові палати (Bundesund Landesrechungshofe), прокуратура.

Аналіз законодавства ФРН дозволяє зробити висновок про те, що у державі створена і діє семиступенева система контролю за підрозділами "силових структур", які виконують спеціальні завдання: 1) парламентський (комісії бундестагу) контроль; 2) урядовий контроль (Федеральний канцлер, Федеральна рада безпеки, Відомство федерального канцлера,

Уповноважений з координації діяльності спецслужб, Комітет стато-секретарів у справах секретних служб і безпеки); 3) парламентсько-урядовий контроль (Федеральний уповноважений із захисту даних на осіб); 4) судовий контроль (можливий тільки частково через специфіку діяльності спецслужб); 5) міжвідомчий (Постійний комітет з питань безпеки в спецслужбах, Рахункова палата, Уповноважений із захисту даних); 6) відомчий контроль (компетентний міністр, відповідні підрозділи в міністерствах і відомствах); 7) громадський контроль, приміром, з боку критичних журналістів і громадян, звітів, доповідей, статей і книг.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН
  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави