Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

Забезпечення інформаційної безпеки держави

До числа недержавних організацій можна також віднести політичні партії, релігійні організації, діяльність яких навіть у західних демократіях, у випадку вчинення протиправних дій може стати об'єктом уваги правоохоронних органів та спецслужб.

Адже відповідно до вітчизняного законодавства неурядові організації мають статус громадських об'єднань, явочний порядок реєстрації та фактично перебувають поза контролем державних органів. При цьому слід зважати, що в українському законодавстві відсутній юридичний термін, який визначає поняття "недержавний аналітичний центр" чи "недержавна (неурядова) організація".

Формально такими є будь-які організації, зареєстровані відповідно до законів України "Про громадські об'єднання", "Про політичні партії в Україні", "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності". Це дозволяє зацікавленим іноземним державам, урядовим організаціям та окремим особам ефективно використовувати неурядові організації для здійснення "незалежного" інформаційного впливу. Тому у практичній діяльності державних органів у сфері ЗІБ неминуче постає потреба у визначенні поняття "недержавна організація".

Таким чином, під недержавною (неурядовою) організацією необхідно розуміти організацією, яка відповідає наступним ознакам: вона є громадською, незалежною; здійснює неприбуткову (некомерційну) діяльність; вона вивчає переважно соціально-політичні проблеми національного рівня, тобто є дослідницькою організацією; її головною функцією як недержавного аналітичного центру є лобіювання громадських інтересів, здійснення впливу на владу шляхом подання обґрунтованих пропозицій, критики її рішень.

Разом з тим, сучасні недержавні організації в Україні переважно мають наступні характерні риси:

• 1. Це неприбуткова громадська організація, яка може бути зареєстрована відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання" чи бути структурним елементом політичної партії або мати інші організаційні форми. Неприбутковість недержавної організації означає, що метою її діяльність не є одержання прибутку, однак передбачається надходження коштів для покриття витрат, пов'язаних із веденням статутної діяльності (наприклад, отримання коштів у вигляді пожертвувань чи грантів на проведення певних досліджень).

• 2. Це організація, яка займається дослідницькою та аналітичною діяльністю. Головний напрямок досліджень – актуальні проблеми суспільно- політичного та економічного характеру.

• 3. Діяльність вказаної організації фінансується переважно за рахунок пожертвувань фізичних осіб чи грантів іноземних структур. На думку незалежних експертів, більшість недержавних аналітичних центрів залежить від зарубіжного фінансування. Цим визначаються напрямки досліджень та отримувач результату.

• 4. Більшість співробітників-експертів такої організації пройшли навчання або стажування за кордоном (вільно володіють іноземними мовами, мають наукові ступені закордонних ВНЗ).

• 5. Недержавна організація займається активною інформаційною діяльністю: має власні друковані чи Інтернет-видання, висвітлює свою діяльність у ЗМІ, організовує (бере участь у) громадські та наукові дискусії, обговорення тощо.

Так, зокрема, до таких вітчизняних недержавних організацій фахівцями Центру Разумкова віднесено наступні: Агентство "Донбас" (Донецьк), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, Міжнародний інститут порівняльного аналізу, Суспільно-гуманітарний консорціум "Генеза" (Львів), Агентство гуманітарних технологій, Фонд "Демократичні ініціативи", Фонд "Європа XXI", Центр ринкових реформ, Центр політико-правових досліджень тощо.

При цьому переважний відсоток експертів вітчизняних недержавних організацій проходили стажування за кордоном, які організовуються низкою закордонних неурядових організацій, безпосередньо пов'язаних із урядовими структурами іноземних держав.

До числа таких організацій, зокрема, відносять Центр стратегічних та міжнародних досліджень (США), "RAND Corporation" (США), Національний демократичний інститут, Міжнародний республіканський інститут, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародний фонд "Відродження" Дж. Сороса (США), Фонд Конрада Аденауера (ФРН) тощо. Відповідно до своїх статутів ці організації реалізують конкретні програми, офіційно спрямовані на забезпечення процесу просування демократичних процесів у світі.

Всього у світі нараховується близько 4500 недержавних організацій, з яких близько третини працюють у США. Однак ніхто в США не намагається протидіяти їхньому впливу силами держави, правоохоронних органів чи спецслужб. Навпаки, така їх кількість та активна діяльність забезпечує якість і конкурентоспроможність виробленої ними аналітичної продукції, сприяє інтересам захисту інформаційного простору й забезпечення національної безпеки загалом. При цьому важливим є те, що продукція закордонних центрів інформаційного впливу не знаходить свого споживача у США, не є актуальною внаслідок перенасиченості інформаційного ринку країни.

Окремо слід виділити асоціації та інші громадські об'єднання, діяльність яких пов'язана зі сферою комп'ютеризованої обробки інформації.

В Україні станом на 2011 р. діяло понад ЗО професійних об'єднань та громадських організацій у сфері комп'ютерної обробки інформації (Інтернет Асоціація України (ІнАУ), Асоціація "Інформаційні технології України", Асоціація учасників електронного бізнесу України (АУЕлБУ), Українська асоціація розробників і користувачів цільного та відкритого програмного забезпечення (УА ЦВПЗ), Український мережевий інформаційний центр "UA.NET", Міжгалузева рада з питань розвитку інформаційного суспільства, Громадська рада при Державному комітеті з питань інформатизації, Консультативна рада з питань інформатизації при ВР України, Громадська рада при Державному комітеті інформатики України).

Останнім часом в Україні почали з'являтися громадські структури, які більш ефективно виконують окремі функції державних органів і установ, замінюють їх або компенсуюють їх відсутність ("Українські кібервійська", "Інформаційні війська України", "Майдан закордонних справ" тощо).

Серед основних напрямів їх співпраці з державними органами можна виділити наступні:

• визначення стратегічних цілей розвитку галузі та окремих сегментів з урахуванням позицій та інтересів споживачів, держави й бізнесу;

• розроблення пропозицій щодо конкретних шляхів розвитку галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та окремих її сегментів;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.
  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави