До числа недержавних організацій можна також віднести політичні партії, релігійні організації, діяльність яких навіть у західних демократіях, у випадку вчинення протиправних дій може стати об'єктом уваги правоохоронних органів та спецслужб.
Адже відповідно до вітчизняного законодавства неурядові організації мають статус громадських об'єднань, явочний порядок реєстрації та фактично перебувають поза контролем державних органів. При цьому слід зважати, що в українському законодавстві відсутній юридичний термін, який визначає поняття "недержавний аналітичний центр" чи "недержавна (неурядова) організація".
Формально такими є будь-які організації, зареєстровані відповідно до законів України "Про громадські об'єднання", "Про політичні партії в Україні", "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності". Це дозволяє зацікавленим іноземним державам, урядовим організаціям та окремим особам ефективно використовувати неурядові організації для здійснення "незалежного" інформаційного впливу. Тому у практичній діяльності державних органів у сфері ЗІБ неминуче постає потреба у визначенні поняття "недержавна організація".
Таким чином, під недержавною (неурядовою) організацією необхідно розуміти організацією, яка відповідає наступним ознакам: вона є громадською, незалежною; здійснює неприбуткову (некомерційну) діяльність; вона вивчає переважно соціально-політичні проблеми національного рівня, тобто є дослідницькою організацією; її головною функцією як недержавного аналітичного центру є лобіювання громадських інтересів, здійснення впливу на владу шляхом подання обґрунтованих пропозицій, критики її рішень.
Разом з тим, сучасні недержавні організації в Україні переважно мають наступні характерні риси:
• 1. Це неприбуткова громадська організація, яка може бути зареєстрована відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання" чи бути структурним елементом політичної партії або мати інші організаційні форми. Неприбутковість недержавної організації означає, що метою її діяльність не є одержання прибутку, однак передбачається надходження коштів для покриття витрат, пов'язаних із веденням статутної діяльності (наприклад, отримання коштів у вигляді пожертвувань чи грантів на проведення певних досліджень).
• 2. Це організація, яка займається дослідницькою та аналітичною діяльністю. Головний напрямок досліджень – актуальні проблеми суспільно- політичного та економічного характеру.
• 3. Діяльність вказаної організації фінансується переважно за рахунок пожертвувань фізичних осіб чи грантів іноземних структур. На думку незалежних експертів, більшість недержавних аналітичних центрів залежить від зарубіжного фінансування. Цим визначаються напрямки досліджень та отримувач результату.
• 4. Більшість співробітників-експертів такої організації пройшли навчання або стажування за кордоном (вільно володіють іноземними мовами, мають наукові ступені закордонних ВНЗ).
• 5. Недержавна організація займається активною інформаційною діяльністю: має власні друковані чи Інтернет-видання, висвітлює свою діяльність у ЗМІ, організовує (бере участь у) громадські та наукові дискусії, обговорення тощо.
Так, зокрема, до таких вітчизняних недержавних організацій фахівцями Центру Разумкова віднесено наступні: Агентство "Донбас" (Донецьк), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, Міжнародний інститут порівняльного аналізу, Суспільно-гуманітарний консорціум "Генеза" (Львів), Агентство гуманітарних технологій, Фонд "Демократичні ініціативи", Фонд "Європа XXI", Центр ринкових реформ, Центр політико-правових досліджень тощо.
При цьому переважний відсоток експертів вітчизняних недержавних організацій проходили стажування за кордоном, які організовуються низкою закордонних неурядових організацій, безпосередньо пов'язаних із урядовими структурами іноземних держав.
До числа таких організацій, зокрема, відносять Центр стратегічних та міжнародних досліджень (США), "RAND Corporation" (США), Національний демократичний інститут, Міжнародний республіканський інститут, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародний фонд "Відродження" Дж. Сороса (США), Фонд Конрада Аденауера (ФРН) тощо. Відповідно до своїх статутів ці організації реалізують конкретні програми, офіційно спрямовані на забезпечення процесу просування демократичних процесів у світі.
Всього у світі нараховується близько 4500 недержавних організацій, з яких близько третини працюють у США. Однак ніхто в США не намагається протидіяти їхньому впливу силами держави, правоохоронних органів чи спецслужб. Навпаки, така їх кількість та активна діяльність забезпечує якість і конкурентоспроможність виробленої ними аналітичної продукції, сприяє інтересам захисту інформаційного простору й забезпечення національної безпеки загалом. При цьому важливим є те, що продукція закордонних центрів інформаційного впливу не знаходить свого споживача у США, не є актуальною внаслідок перенасиченості інформаційного ринку країни.
Окремо слід виділити асоціації та інші громадські об'єднання, діяльність яких пов'язана зі сферою комп'ютеризованої обробки інформації.
В Україні станом на 2011 р. діяло понад ЗО професійних об'єднань та громадських організацій у сфері комп'ютерної обробки інформації (Інтернет Асоціація України (ІнАУ), Асоціація "Інформаційні технології України", Асоціація учасників електронного бізнесу України (АУЕлБУ), Українська асоціація розробників і користувачів цільного та відкритого програмного забезпечення (УА ЦВПЗ), Український мережевий інформаційний центр "UA.NET", Міжгалузева рада з питань розвитку інформаційного суспільства, Громадська рада при Державному комітеті з питань інформатизації, Консультативна рада з питань інформатизації при ВР України, Громадська рада при Державному комітеті інформатики України).
Останнім часом в Україні почали з'являтися громадські структури, які більш ефективно виконують окремі функції державних органів і установ, замінюють їх або компенсуюють їх відсутність ("Українські кібервійська", "Інформаційні війська України", "Майдан закордонних справ" тощо).
Серед основних напрямів їх співпраці з державними органами можна виділити наступні:
• визначення стратегічних цілей розвитку галузі та окремих сегментів з урахуванням позицій та інтересів споживачів, держави й бізнесу;
• розроблення пропозицій щодо конкретних шляхів розвитку галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та окремих її сегментів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 6. Приємного читання.
