Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

Забезпечення інформаційної безпеки держави

ПОСТМОДЕРН, ПОСТСУЧАСНІСТЬ (лат. post – після і modernus – сучасний) – одне з основних понять сучасної соціологічної теорії, що означає відрізок історичного часу, хронологічно починається з періоду підриву основ індустріального ладу і тягнеться в майбутнє.

Поняття "постмодерн" не має позитивного визначення і виникло для позначення періоду, який відкривається з подоланням соціального порядку, званого "модерниті". Останнім неодноразово визначали самі різні історичні епохи.

Вперше термін "modernus" був використаний християнськими теологами 5 ст. для протиставлення нової історичної епохи язичницьким спільнотам Середземномор'я (так званим "anticuus") (Див.:Титег B.S. Periodization and Politics of the Postmodern // Theories of Modernity and Postmodemity, 1995). Вдруге поняття "модерниті" було використано в епоху Просвітництва для підкреслення відмінностей між індустріальним ладом, що формується, та феодальними порядками; в цьому випадку до епохи "модерниті" були віднесені європейські суспільства починаючи з кін. 17 ст.

Відповідно й поняття "постмодерн" застосовується для підкреслення розриву людства з традиційної епохою; в силу цього воно не має внутрішньої хронологічної визначеності й може використовуватися виключно широко. У науковий обіг це поняття увійшло в сер. 50-х pp. одночасно у різних сферах соціальної теорії. У 1939 А. Тойнбі визначив їм етап, відкритий закінченням Першої світової війни, а у 1946 році відсунув його межі далі – у 19 ст. У 50-х роках Ч. Райт Міллс і П. Дракер цим поняттям визначили соціальний стан, що формується, не як postmodemity, а як post-modem order (Mills С. R. The Sociological Imagination.Harmondsworth, 1956, p. 184; Drucker P. F. The Lan dmarks of Tomorrow. N. Y, 1957). Надалі до поняття "постмодерн" звернулися у зв'язку з вивченням культурологічних та соціально-психологічних особливостей (напр., Л. Фідлер та Л. Мейер при аналгії постмодерністських тенденцій в мистецтві та архітектурі, дослідження В. Хассана і Ч. Дженкса, Ж. Ф. Ліотара та Ж. Бодріяра заклали підвалини постмодернистської психології, теорії мови і символічних систем).

Постмодерн визначається як епоха, що характеризується різким зростанням культурного і соціального різноманіття, відходом від уніфікації, шо раніше панувала, і від принципів суто економічної доцільності, зростанням багатоваріантності прогресу, відмовою від принципів масової соціальної дії, формуванням нової системи стимулів і мотивів діяльності людини, заміщенням матеріальних орієнтирів культурними та ін. Сучасне виробництво трактується як виробництво знакових, або символічних, а не матеріальних цінностей (Baudrillard I. ForaCrit ique of the Political Economy of the Sign. – BaudrillardJ. Selected Writings. Cambr., 1996; Lash S., UrryJ. Economies of Signs and Space, 1994).

Постмодерн сприймається його прихильниками як постекономічна епоха, для якої характерні демасифікація споживання і виробництва, відхід від форм індустріального виробництва. Найважливішою складовою цієї епохи є подолання редукції людини до простого елементу виробництва, яка була притаманна індустріальному суспільству. У цьому зв'язку постмодерн нерідко визначається як стан, де формується внутрішня свобода людини, долається відчуження і знижується його залежність від господарських і політичних інститутів.

Епоха постмодерну відрізняється світовим масштабом. Якщо епоха модерниті може розглядатися як період "явного домінування європейської культури" (Heller A., Feher F. The Postmodern Political Condition.Cambr., 1988), то постмодерниті пов'язується із втратою європейським регіоном домінуючих позицій у світовій економіці й політиці, з відмовою від ідеї національної держави і висуненням на перший план інших соціокультурних моделей. Ідея постмодерну зустріла критику, в якій можна виділити три етапи.

На першому етапі (кін. 70-х – перша половина 80-х pp.) невизначений термін "постмодерн" почав заміщуватися ще більш аморфним поняттям "модернізація". Постмодерн став трактуватися як гіпотетичний лад, формування якого пов'язане з завершенням процесу модернізації; перспективи його залишалися неясними.

На другому етапі (сер. 80-х pp.) відбувається перегляд змісту поняття "постмодерн". Якщо раніше модерниті і постмодерн вважалися двома періодами

соціальної еволюції (Kumar К. From Post-Industrial to Post-Modem Society New Theories of the Contemporary World. Oxf. – Cambr., 1995), пізніше ці поняття стали взаємозамінними. Це дозволило обмежити період модерниті періодом історії з сер. 17 до кін. 19 ст., модерном – другою половиною 19 та першою половиною 20 ст., а постмодерн – останніми десятиліттями індустріального суспільства.

На третьому етапі відбувається відмова від характеристики сучасного стану як постмодерну. Так, Е. Гідденс пропонує замінити термін "постмодерн" поняттям "радикализований модерниті"; Б. Смарт розглядає постмодерн як реконституювання модерну. Багато хто з соціологів та філософів взагалі відмовляються від поняття "постмодерн". Так, 3. Бауман розглядає сучасне суспільство не як постмодерн, а як "модерниті-для себе" (modernity for itself). Логічним завершенням цього процесу стало визнання того, що "модернізм характеризується незавершеністю модернізації, а постмодернізм в цьому відношенні більш сучасний, ніж модернізм як такий" (Jameson F. Post-Modernism, or The Cultural Logic of Late Capitalism, 1992).

За матеріалами: В. Л. Иноземцев, Новая философская энциклопедия: В 4-х т. – М.: Мысль, 2001

Блок 8. Модернізм vs постмодернізм: порівняльні характеристики

МодернізмПостмодернізм
СкандальністьКонформізм
Антиміщанський пафосВідсутність пафосу
Емоційне заперечення попередньогоДілове заперечення попереднього
Первинність як позиціяВторинність як позиція
Оціночне у самоназві: "Ми – нове"Безоціночне в самоназві: "Ми – все"
Декларована елітарністьНедекларована демократичність
Переважання ідеального над матеріальнимКомерційний успіх
Віра у високе мистецтвоАнтиутопічність
Фактична культурна спадкоємністьВідмова від попередньої культурної парадигми
Виразність кордону мистецтво – не мистецтвоВсе може називатися мистецтвом

Вгаіпіп V. Uber die Postmodeme und die neue К lass ik. "Neue Musikzeitung", Regensburg, November 2002 (Anfang)

Отже, постмодернізм формує менталітет людини та суспільства в умовах масової культури, масової свідомості, масових засобів комунікації.

Певні ідеї постмодернизма є значущими для розвитку піару в сучасному глобальному суспільстві в цілому, та секторі безпеки зокрема:

1. Постмодернізм претендує на загальний плюралізм, що проявляється на всіх рівнях постмодернізму – від комунікативного до безпекового. Наприклад, у Мережі як найяскравіший феномен постмодернізму рівноправно співіснують і знаходять своїх прихильників всі можливі філософські течії, створюючи часом самі дивовижні конгломерати; філософії і бізнесу, філософії та військової справи тощо. Подібні з'єднання представляють собою мовну гру, свободу від умовностей, що в підсумку становить креативний підхід. Плюралізм є невід'ємною складовою піар-текстів, що мають серйозний вплив на адресата. Плюралізм – основа проведення миротворчих операцій, коли при відновленні країни з кризи враховується міжнародний досвід. Наприклад, у колективній монографії "Після інтервенції" міжнародні експерти приходять до висновку, що міжнародне співтовариство (і зокрема, головні донори та міжнародні організації) може допомогти відновленню держав й національних спільнот після війни та державної кризи. В останні роки ця ідея втілюється в життя: міжнародне співтовариство докладало чимало зусиль для становлення принципу демократії у все нових країнах, включаючи Боснію, Косово, Сьєрра-Леоне, Афганістан, Демократичну Республіку Конго (ДРК), Ліберію та Ірак.

Іноді відновлення відбувається під егідою ООН, як, наприклад, при перехідних повноваження ООН у Камбоджі та подальшому управлінні постконфліктною ситуацією ООН в інших країнах. Іноді провідні ролі покладалися на головні системи Альянсу та регіональні організації, такі як НАТО, Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Євросоюз на Балканах. Іноді, як це було в Іраку, існували "добровільні коаліції", зокрема в США та інших західних держав. Регіональні організації подібно Економічному союзу західних африканських держав або Південноафриканському союзу розвитку в Південній і Центральній Африці втручаються, щоб підтримати миротворчі дії, мирні переговори, а іноді національне відновлення, як, наприклад, у Демократичній Республіці Конго

Кількість і тривалість прогресуючих конфліктів у теперішньому світі збільшується, оскільки зав'язується більше конфліктів, ніж завершується. Більшість самих запеклих конфліктів, особливо в Афганістані, Анголі, Бірмі, Колумбії, Демократичній Республіці Конго, Індонезії, Кашмірі, Руанді, Шрі- Ланці та Судані, були розтягнуті на строк від двох до п'яти десятиліть. Негайне збільшення числа конфліктів після закінчення Холодної війни змінилося їх зниженням у середині 1990-х, підтверджуючи успіх вжитих плюралістичних діалогів по врегулюванню суперечностей, наприклад, у Центральній Америці

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри
  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави