В умовах формування інформаційного суспільства та політичної модернізації вирішального значення набуває проблема управління суспільними відносинами за допомогою інформації та комунікації в цілому, і управління інформаційно-комунікативними відносинами на основі потенціалу інформаційної політики".
Враховуючи, що кожна сучасна держава піклується про інформаційний супровід своєї діяльності, для розвинених країн поширення інформації по всьому світу – важливий компонент їх зовнішньополітичної стратегії.
У процесі формування іміджу держави участь беруть не лише засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали, Інтернет), а й різні форми мистецтва (кіно, естрада, література, живопис, музика тощо), які стають формами впливу на свідомість мас, формують політичні уподобання, перебираючи певною мірою на себе функції ідеології.
Будучи активними учасниками міжнародного політичного життя, багато держав створюють мережу інформаційних агентств, у завдання яких входить пропаганда певної думки про державу як усередині країни, так і за її межами. Характерні особливості світових інформаційних агентств – глобальний характер діяльності, швидкість збору, обробки та розповсюдження інформації, стрімкість реагування на технічні нововведення, широка і всеохоплююча мережа кореспондентів та представництв, величезні фінансові можливості роблять їх конкурентоспроможність практично недосяжною для національних та регіональних служб. Іноді світовими називають ті агентства, які володіють власними супутниками зв'язку і антенами по всьому світу, що дає їм можливість збирати і поширювати новини у світовому масштабі. Найбільшими інформаційними агентствами є "Рейтер" (Великобританія), "Франс Прес" (Франція), "Ассошіейтед Прес" (США), ДПА (Німеччина), ЕФЕ (Іспанія), АНСА (Італія), Кіодо Цусін (Японія), ІТАР-ТАСС (Росія), Інтерфакс-У країна, ЛІГАБізнесІнформ, Укрінформ, УНІАН (Україна).
Формування позитивного іміджу держави можливе за двох умов: ефективна внутрішня і зовнішня політика та інформаційно-комунікаційне забезпечення цієї політики. Переважно, звісно, коли є обидві ці умови. Однак, у зв'язку з очевидною відсутністю реальних успіхів внутрішньої і зовнішньої політики позитивний імідж держави формується за допомогою інформаційно-комунікаційних механізмів і технологій піару, що справляють маніпуляційний вплив на суспільну свідомість. Сформований таким чином позитивний імідж держави не зовсім відповідає реальності. Як правило, він включає найбільш успішні результати діяльності держави, значення яких істотно перебільшується. Наприклад: "руїни подолані", "зарплата нехай повільно, але зростає, а раніше й цього не було", "Україна впевнено дивиться в майбутнє" і т.ін.
Способи маніпулювання громадською думкою, як реальна складова зовнішньої і внутрішньої політики держави, спираються на ЗМІ які дозволяють коректувати, регламентувати і проектувати в масовій свідомості громадян певне ставлення до тих чи інших подій, державних намірів і дій.
Людина все частіше уявляє собі дійсність не у відповідності зі своїм особистим сприйняттям, а через відображення її в ЗМІ, через образ цієї дійсності, сформований ними. Але і цю дійсність людина фактично сприймає не сама, а в перетвореному маніпуляціями ЗМІ вигляді, оскільки змінюється не тільки дійсність, а й сприйняття людини. Створювані ЗМІ міфи тиражуються, видаються за справжню реальність, замінюючи собою вихідну реальність у свідомості людини. Засоби масової інформації виступають як творець особливої реальності. Взаємодіючи зі специфічним соціокультурним середовищем країни, ЗМІ формують у суспільній свідомості її конструктивний або деструктивний образ-імідж".
Як відомо, іміджу властивий значний елемент міфологічного. Люди сприймають навколишній світ головним чином через існуючі й постійно відтворювані політичні міфи та стереотипи. Проте, будь-який міф, будь-який імідж рано чи пізно втрачає свою привабливість, якщо вона постійно не підкріплюється фактами. Причому ці факти не обов'язково можуть бути реальними. У цьому допомагають інформаційні служби, засоби масової комунікації, які висвітлюють події в потрібному для держави ракурсі.
Політичний імідж часто вибудовується не на реальних фактах, а на штучно зліпленому образі, міфі. "Виходячи з цього, кожна держава намагається творити власний міф, власний позитивний імідж. Але, щоб бути життєздатним, він повинен ґрунтуватися на реальній інформації. І цей міф, поданий у красивій розмальованій обгортці, нерідко безвідмовно спрацьовує, бо громадська думка часто бере на віру не те, що є в дійсності, а те, у що їй хочеться вірити, сприймає за правду те, що їй хочеться визнати правдою. Подібним же чином створюються й негативні міфи, або "антиміфи", спрямовані на знецінення, дискредитацію когось або чогось в очах громадськості".
Отриманий таким чином імідж держави, який не відбиває справжнього стану справ у країні, може викликати лише недовіру і скептицизм громадян. Однак реальність така, що однією з характерних рис інформаційного суспільства стає невідповідність об'єктів і подій реального світу їх образам, символам, іміджам, існуючим у віртуальному світі. Дійсно, імідж тієї чи іншої держави, або її репутація, не є прямим відображенням реальної дійсності. Між образом і реальністю існують досить складні, не прямолінійні взаємозв'язки.
Отже, найважливішим фактором формування позитивного іміджу держави стають інформаційно-комунікаційні механізми і технології. Це логічно, оскільки перехід до нового типу соціальної організації, що має інформаційну та мережеву природу, – відкритого інформаційного суспільства, є домінуючою тенденцією розвитку світової цивілізації у XXI ст. Наслідки інформатизації, що набула глобального характеру, зачіпають усі форми життя суспільства, стають все більш значущими, а, як зафіксовано в Окинавськой Хартії глобального інформаційного суспільства, інформаційно-комунікаційні технології стають одним із найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства XXI століття.
За допомогою ЗМІ "держава та інші політичні суб'єкти можуть не тільки інформувати населення про цілі та цінності своєї політики, а й моделювати відносини з громадськістю, які стосуються формування представницьких органів влади та правлячих еліт, підтримання відповідних цілей, традицій і стереотипів. Інакше кажучи, сучасні ЗМІ стали найпотужнішим інструментом цілеспрямованого конструювання політичних порядків, засобом вибудовування необхідних зв'язків і відносин влади з громадськістю".
Особливістю сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є те, що з одного боку, вони мають великий потенціал впливу, з іншого боку, самі по собі вони є нейтральними. А значить їх можна використовувати з різними цілями, як за, так і проти. Так у процесі розвитку суспільства були вироблені спеціальні способи впливу на суспільну поведінку. Вкидання потрібної інформації дозволяє в потрібний момент мобілізувати маси. Або ж, навпаки, викликати байдужість до подій. У науковій літературі зазначається: "Сучасні комунікативні технології можуть транслювати як міфи минулого, так і міфи сьогодення. З їх допомогою люди мають можливості транслювати те, чого немає в реальності, можуть підправити, підретушувати реальність".
Удосконалення технічних можливостей стало фактором появи витончених політичних маніпуляцій. У XX ст. з'явилися нові технологічні засоби (радіо і телебачення) і змістовні (політичний плакат, жанр листівки і способи її поширення), що дозволяють пропагувати певні ідеї серед величезних мас людей.
У проблемі маніпулювання суспільною свідомістю є два аспекти. З одного боку, не можна не помітити, що ЗМІ стають одним з головних інструментів маніпулювання. З іншого, позбутися цього в інформаційному суспільстві людина вже не в змозі. Вона змушена збільшувати число і різноманітність джерел інформації, оскільки інформація, без перебільшення, стає умовою існування людини в медіа-середовищі.
Можливості політичного маніпулювання в ЗМІ визначаються "шістьма базовими форматами маніпулятивного впливу: рекламою, агітацією, пропагандою, PR, новинним форматом і продуктами масової культури. Кожен з цих форматів має свою проникаючу здатність, поєднує в собі м'які форми переконання і жорсткі форми прямого тиску, що допускають високу варіативність і дозованість впливу в залежності від конкретної політичної ситуації".
Існує кілька основних способів, за допомогою яких відправник повідомлення прагне не тільки передати інформацію, а й змусити реципієнта видозмінити структуру своєї свідомості згідно із повідомленням.
• 1. Логіка переконання (як, наприклад, у науці, де процес комунікації завжди спирається на доказовий характер розумних доводів).
• 2. Емоційні переконання, що впливають на систему ціннісної орієнтації особистості. Більшість повідомлень у політичних виданнях та інших засобах масової пропаганди впливають на емоційні сторони людської натури для того, щоб змусити людей діяти у відповідності з певною системою політичних цінностей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України“ на сторінці 1. Приємного читання.
