Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

Забезпечення інформаційної безпеки держави

Незважаючи на те, що коріння сучасної практики піару сягають давніх часів, досить чітко її початок простежується вже з перших років XX століття.

Скотт Катлип виокремив шість основних періодів становлення піару у США, хоча межі між цими періодами досить розпливчасті й умовні. Ці ж періоди характерні й для розвитку піару (правда, з набагато меншою інтенсивністю) і для радянського/пострадянського простору:

• 1. Епоха підготовки грунту (1900 – 1917). Епоха журналістських розслідувань (як основний засіб протидії було обрано "захисне пабліситі") і політичних реформ, спрямованих на перспективу, які "проштовхували" Теодор Рузвельт і Вудро Вільсон за допомогою піар-методів.

• 2. Період першої світової війни (1917 – 1919). Період вражаючої демонстрації можливостей організованої пропаганди, що проводиться з метою підйому полум'яного патріотизму задля поширення облігацій військової позики, активізації набору добровольців в армію й збирання пожертвувань на військові потреби.

• 3. Епоха економічного буму 20-х років (1919 – 1929), коли принципи й практика організації пабліситі, що були освоєні в роки Першої світової війни, успішно застосовувалися для просування на ринок продукції, пропаганди змін, які принесла технологія досягнення перемог у політичних битвах і збору величезних грошових сум на благодійні цілі.

• 4. Епоха Рузвельта й Другої світової війни (1930 – 1945). Велика депресія й Друга світова війна – ці події мали серйозні наслідки задля збагачення піар-практики. Домінуючими особистостями в цей період були Франклін Рузвельт і його консультант Луїс Мак-Генрі Хау.

• 5. Післявоєнний період (1945 – 1965). Період адаптації, переходу країни від воєнізованої економіки до постіндустріальної, орієнтованої на забезпечення лідерства країнам вільного світу. Ця епоха принесла піару широке визнання, а кількість фахівців у цій галузі наблизилася до 100 000. У цей період виникли також потужні професійні асоціації, почали проводитися навчання за піар-фахом, а телебачення виявило себе як один з найбільш впливових комунікативних засобів.

• 6. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. до теперішнього часу). Цей період характеризується прискореним розвитком "високих технологій", різким зростанням кількості комунікаційних каналів і переходом від національної до світової економіки із властивою їй глобальною взаємозалежністю й глобальною конкуренцією. Вплив настільки глибоких змін на функцію піару полягає в ще більшому зростанні його значення й ролі у вирішенні суперечливих інтересів різних груп шляхом взаємного пристосування й адаптації.

У світовому секторі безпеки та оборони у зазначені періоди також йшла активна розбудова піар-комунікацій.

Період першої світової війни (1917 -1919 pp.). Сучасна піар-практика зародилася як захисна міра, однак Перша світова війна додала їй колосального наступального характеру. Президент Вудро Вільсон, який добре усвідомлював важливість суспільної думки, заснував так званий Комітет зі суспільної інформації, що часто називають "Комітетом Крила". Мета Комітету полягала в мобілізації суспільної думки задля підтримки військових зусиль, а також мирних устремлінь адміністрації Вільсона в самій країні, де в момент оголошення війни відбулася чітка поляризація думок. Головою комітету був призначений Джордж Крил.

Таблиця 2. Ключові дати піару

КЛЮЧОВІ ДАТИ ІСТОРІЇ ПІАРУ
1807 – використання поняття "зв'язки з громадськістю" III Президентом США Томасом Джефферсоном у "Сьомому зверненні до Конгресу".; 1829 – виникнення першого прес-агента (прообраз піарника) у президента Джексона – Емоса Кендалла. Розвиток масового друку.; 1900 – виникнення першої фірми пабліситі "Publicity Bureau" в Бостоні.; 1907 – видання ^Декларації про принципи", першого моральний кодексу професії піарника. Її автор – Айві Лі, журналіст, радник Рокфеллера.; 1918 – введення курсу піару в університеті штату Іллінойс.; 1922 – викладання курсу піару Едвардом Бернейзом – родоначальником піар-науки.; 1923 – видання першої, присвяченої піар-практиці книги "Кристалізуючи громадську думку" ("Crystallizing public opinion") Едварда Л. Бернейза, який у роки першої світової війни займався пропагандою, пройшов хорошу школу "агресивних комунікацій". У книзі було обгрунтовано статус "радника зі зв'язків із громадськістю", на відміну від професії "пропагандиста", "агента по зв'язках із пресою" або "агента по рекламі"".; 1927 – позиціонування питання про рівний статус у межах керівництва компанії піар- підроздіпу, про участь керівника піар-підрозділу у розробці стратегічних рішень організації, про соціальну відповідальність великого бізнесу Артуром У. Пейджем, віце- президентом компанії "АТ & Т" зі зв'язків з громадськістю Його основна теза – "в демократичній країні будь-який бізнес починається з дозволу громадськості та існує завдяки благословенню з її боку".; 1929 -1933 – економічна криза; час серйозних соціальних і економічних потрясінь, період великої депресії та "нового курсу" Франкліна Д. Рузвельта. Активне використання технологій піару з метою зупинити зростання недовіри громадськості до бізнесу; створюються піар-віддіпи у великих компаніях.; 1927 – поява спеціалізованих піар-агентств (політика, консалтинг).; 1939 -1945 – підготовка кадрів, що працюють з інформуванням населення. У міністерстві військової інформації Великобританії було підготовлено безліч піар-фахівців, які після війни вирішили робити кар'єру в цивільній сфері. Перші служби "зовнішніх відносин" з'явилися після війни у французьких держструктурах і приватних компаніях, незважаючи на те що термін "public relation" (/es relationspubliques – фр.) ще не був введений в обіг. 1946 – створення співтовариства ПР в США (Public Relations Society of America).; 1955 – створення Міжнародної піар-асоціації (IPRA).; 1961 – прийняття Кодексу професійної поведінки та етики як певного стандарту поведінки серед практиків піару.; 1965 – прийняття в Афінах Кодексу Європейської конфедерації паблік рілейшнз (CERP). Член IPRA, згідно новому Кодексу, брав на себе зобов'язання "утримуватися ... від використання махінаторських" методів і способів, спрямованих на створення у людини підсвідомих устремлінь, які вона не може контролювати за власним бажанням, таким чином, не може тримати відповіді за дії, зроблені на основі цих устремлінь". · Крилу вдалося підібрати настільки блискучу й талановиту групу журналістів, учених, прес-агентів, редакторів, художників та інших маніпуляторів символами суспільної думки, яких США доти не бачила в єдиній команді. Масштаби настільки величезної організації й спектр її діяльності вдалося перевершити лише диктаторським і тоталітарним режимам, що виникли вже після війни. Крил та його помічники виконували

роль піар-консультантів уряду США, пропагували спочатку громадянам власної країни, потім більш віддаленим землям ідею, що багато в чому мотивувала їхні вчинки й сприяла досягненню перемоги в бойових діях 1917-1918 рр.

Кампанії зі збирання коштів на користь так званого "Позику в ім'я волі" проводилися окремо. Проведенням цих кампаній керував Гі Емерсон (згодом він став першопрохідником у використанні піару в банківській справі). Кампанії, які він проводив, значною мірою засновані на методах реклами. Саме вони змусили багатьох усвідомити переваги піару.

Ці успішні демонстрації зробили серйозний вплив на наступні події.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони
  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави