Адже сама по собі громадська дискусія на перетині різних інтересів може привести до формування досить обґрунтованої громадської думки. Саме у цій площині є приховані додаткові можливості для залучення ІГС до процесів забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері.
В епоху глобалізації, ЗМІ впевнено посіли чільне місце серед сучасних засобів комунікації. Вони відіграють чи не найголовнішу роль у сучасному суспільно-політичному житті більшості держав, виступають основним суб'єктом формування у громадської думки про події та явища, що відбуваються у світі та у кожній окремо взятій країні.
Водночас спостерігається наступна закономірність: чим більш розвинутою є інформаційна мережа держави – тим менше залишається можливостей для використання інформації на користь окремого суб'єкта, і, навпаки, за умов менш розвинутої мережі існує більше можливостей для її монополізації та подачі інформації у неповному або спотвореному вигляді.
В умовах існування альтернативних джерел інформації, сучасні ЗМІ повинні мати приблизно однаковий потенціал впливу на громадськість (популярність, аудиторія, рівень довіри громадськості тощо). У такому випадку не буде мати суттєвого значення співвідношення вітчизняних та іноземних інформаційних компаній, які працюють на території держави: вплив іноземних буде адекватно врівноважений діяльністю вітчизняних. В іншому випадку, при слаборозвинених власних інформаційних ресурсах цілком реальною є можливість повної інформаційної ізоляції окремої держави в умовах однобокого висвітлення подій у ній іноземними ЗМІ.
Сучасні ЗМІ, завдяки обсягу, інтенсивності та якості мовлення, повністю замінили собою ідеологічний апарат держави та вплив церкви у суспільстві.
У своїй діяльності ЗМІ широко користуються свободою слова, як одним із базових здобутків демократичного устрою. Однак при цьому свобода слова повинна урівноважуватися свободою споживача у виборі інформації та правовою відповідальністю за зловживання свободою слова. Державний та громадський контроль за діяльністю ЗМІ, у тій чи іншій формі, існує навіть у країнах традиційної демократії.
Загальновідомо, що свобода слова та право на отримання інформації є особистою свободою особи і громадянина, яку він реалізує для задоволення власних духовних та комунікаційних потреб. В процесі масової комунікації споживачі інформаційних послуг виступають пасивною стороною, а ЗМІ – активною. Адже ключове завдання ЗМІ – привернути увагу глядача, розважити, не надокучати при цьому, та отримати прибуток.
Однак свобода слова не є абсолютною і може бути обмежена в інтересах забезпечення громадського порядку та національної безпеки. Так, зокрема, відповідно до ст. 46 Закону України "Про інформацію", інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
Згідно з вимогами закону, не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю. Також не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, банківських вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом. Окрім того, існують встановлені законом обмеження на поширення інформації, що посягає на суспільну мораль.
У випадку вчинення суб'єктами інформаційної діяльності вказаних вище дій їх може бути притягнуто до відповідальності згідно чинного законодавства.
Використання свободи слова з комерційною метою вимагає окремого розгляду, зважаючи на особливий правовий статус суб'єктів поширення інформації. Отримання прибутку шляхом задоволення інформаційних потреб споживачів є змістовною характеристикою діяльності ЗМІ. Організаційною формою практично усіх сучасних ЗМІ є різноманітні види суб'єктів господарської діяльності.
Наявний світовий досвід розвитку сучасних "інформаційних" суспільств вказує на прямий зв'язок між ЗМІ та станом інформаційної безпеки держави. Водночас зазначимо, що вплив ЗМІ на інформаційний простір безпосередньо залежить від низки факторів, які визначають ефективність їх впливу:
• нормативно-правового регулювання діяльності галузі (правові гарантії свободи слова, встановлення обмежень щодо поширення інформації з обмеженим доступом, передбачення відповідальності за поширення недостовірної інформації, обов'язкове висвітлення діяльності державних органів тощо);
• технічного рівня розвитку інформаційних і телекомунікаційних мереж;
• існування вибору між альтернативними джерелами інформації;
• конкурентоспроможності вітчизняного інформаційного продукту;
• сформованості ІГС, які відстоюють національні інтереси одночасно з діяльністю самостійних центрів інформаційного впливу, які представлятимуть інтереси держави);
• рівня взаємодії державних органів, які контролюють, ліцензують, здійснюють моніторинг ЗМІ тощо.
Поряд з викладеним вище, необхідно розглянути вплив на діяльність самих ЗМІ, який також впливає на стан ЗІБ держави, суспільства та окремої особи. Результати проведеного аналізу свідчать про наявність низки чинників, які впливають на розвиток галузі:
– перший – вплив нормативно-правового регулювання діяльності ЗМІ. Нормами національного законодавства встановлюються правовий статус, обмеження у діяльності ЗМІ, особливості ліцензування, відповідальності, а також особливий порядок діяльності, наприклад, під час виборчого процесу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 8. Приємного читання.
