Ефективність ЗІБ США, так само як кожної держави світу в першу черги залежить від досконалості нормативно-правового регулювання діяльності відповідної системи державних та громадських органів, а також неурядових організацій.
Законодавство США в сфері ЗІБ утворює сукупність федеральних законів, законів штатів та нормативних актів, які створюють правову основу для формування і проведення державної політики в сфері ІБ. Законодавства штатів у сфері ІБ досить різноманітне, оскільки нормативні акти окремих штатів дуже різняться між собою.
Американський законодавець значну увагу приділив питанням забезпечення безпеки інформації в державних комп'ютерних системах (закони США "Про комп'ютерну безпеку" та "Про удосконалення інформаційної безпеки"), протидії комп'ютерній злочинності (закони "Про комп'ютерне шахрайство та зловживання" та "Про зловживання комп'ютерами"), регулювання співвідношення прав громадян на отримання інформації (закони "Про свободу інформації" та "Про висвітлення діяльності уряду") та конфіденційності їх приватного життя (закон "Про охорону персональних даних").
Розглядаючи положення законодавства США в зазначеній сфері, можна зробити висновок про те, що воно спрямоване на одночасне забезпечення права громадян на інформацію та конфіденційність їх приватного життя, а з іншого – на ЗІБ, як важливої складової національної безпеки держави, тобто зорієнтовано на збереження балансу інтересів особи, суспільства та держави.
Перший закон у сфері ЗІБ держави був прийнятий у США ще у 1906 р.: це був Закон "Про захист інформації". На сучасному етапі правову основу для формування і проведення державної політики США в сфері ІБ в інтересах забезпечення національної безпеки держави утворюють понад 500 федеральних законів та значна кількість законів штатів.
З метою визначення основних напрямів ЗІБ США розглянемо наступні законодавчі акти – закони "Про свободу інформації", "Про охорону персональних даних", "Про інформаційну таємницю", "Про висвітлення діяльності уряду", "Про комп'ютерну безпеку", "Про забезпечення безпеки ЕОМ", "Про таємність електронного зв'язку", "Про комп'ютерне шахрайство та зловживання", "Про підробку засобів доступу, комп'ютерне шахрайство та зловживання", "Про підвищення кібернетичної безпеки", "Про посилення повноважень спецслужб", "Про патріотизм", "Про боротьбу з тероризмом", "Про внутрішню безпеку", "Про реформування американської розвідки та запобігання терористичним актам", кримінальні кодекси штатів, директиви Президента США та відповідні стратегії США в інформаційній сфері: Національну стратегію боротьби з тероризмом, Національну стратегію фізичного захисту критичної інфраструктури та Національну стратегію безпеки кібернетичного простору.
Правове регулювання доступу до офіційних документів уряду США передбачено в Законі США "Про свободу інформації" (Freedom of Information Act), який було прийнято в 1966 р. Згідно із положеннями цього закону уряд США зобов'язаний оприлюднювати правила, кінцеві рішення по спірним питанням, політичні заяви та інші правові джерела. Така законодавча позиція є гарантією від створення "таємного (закритого) законодавства".
Дія Закону США "Про свободу інформації" поширюється на всі міністерства та відомства, незалежні комісії та інші комітети, управління та відділи, які входять до складу виконавчої гілки влади. Відповідно до цього Закону, будь-який з подібних закладів зобов'язаний оприлюднювати інформацію, що міститься в кожному обліковому документі. При цьому важливою особливістю Закону є закріплене у ньому право приватних осіб, які намагаються отримати певний документ, не надавати пояснення, для чого він їм потрібен.
Разом з цим, цей закон регулює межі права громадськості на доступ до урядової інформації, коли воно поступається місцем іншим цінностям. Зокрема, головне виключенням в зазначеному законі є зустрічне право органів виконавчої влади засекретити відповідним указом чи іншим чином документи з метою збереження у таємниці змісту матеріалів, які стосуються оборони держави або її зовнішньої політики, в інтересах забезпечення національної безпеки США.
У 1976 р. Конгрес США прийняв Закон "Про висвітлення діяльності уряду", який відкрив громадськості доступ до всіх зборів, які проводяться міжвідомчими федеральними органами влади. Закон передбачає відкритість для громадськості всіх засідань колегіальних органів адміністративних агентств, які складаються з осіб, які призначаються президентом, щодо яких приймаються конкретні рішення.
Водночас передбачені в Законі виключення зі сфери застосування Закону США "Про висвітлення діяльності уряду" побудовані аналогічно виключенням Закону "Про свободу інформації", та стосуються насамперед інформації, яка має секретний характер й відноситься до сфери забезпечення національної безпеки та зовнішньополітичних аспектів діяльності уряду.
Важливим аспектом правового регулювання ЗІБ США є забезпечення конфіденційності приватного життя громадян. Особливу роль в регулюванні цього питання відіграє Закон США "Про охорону персональних даних" який був прийнятий у 1974 р.
Цей Закон містить в собі два положення, які мають принципово важливе значення з погляду захисту недоторканності життя особи. По-перше, у преамбулі Закону право на приватність вперше визначене як "особисте і фундаментальне право, яке охороняється Конституцією США" і тим самим офіційно прирівняне до основних цивільних прав і свобод. По-друге, закон встановлює заборону на збір і збереження інформації про те, як індивід здійснює свої права, передбачені першою поправкою до конституції (свободу слова і друку, свободу віросповідання, свободу зборів і подачі петицій), за винятком випадків, коли це прямо передбачено законом або дозволене самим індивідом, або коли це має безпосереднє відношення до правоохоронної діяльності.
Закон США "Про охорону персональних даних" закріплює за індивідом – суб'єктом персональних даних – комплекс прав, які дозволяють йому здійснювати превентивний контроль за тим, як його право на інформаційну приватність дотримується федеральними відомствами і їх посадовими особами. До їхнього числа відносяться: право бути обізнаним про існування системи персональних даних; право бути обізнаним про цілі збору й обробки інформації; право на доступ до своїх персональних даних, на їхнє вивчення і отримання копії всіх даних чи їхньої частини; право вимагати внесення змін і доповнень у свої персональні дані.
Одночасно закон накладає на урядові відомства ряд зобов'язань і обмежень, які стосуються збору і використання персональної інформації:
• 1) відомства правомочні накопичувати тільки таку інформацію про індивіда, яка має безпосереднє відношення до їх компетенції. Дані, які накопичуються, повинні відповідати вимогам "вірогідності, відповідності, своєчасності і повноти";
• 2) встановлюється загальний режим конфіденційності персональних даних: їхнє розкриття чи передача третім особам або іншим відомствам дозволяється лише за вимогою чи з письмовою згодою суб'єкта персональних даних. Такий режим покликаний забезпечити дотримання одного з основних принципів інформаційної практики: інформація, отримана для визначеної мети, не може бути використана для інших цілей.
Разом з тим закон передбачає низку виключень із правила конфіденційності. Одне з них – застереження щодо "рутинного використання" – створює широкі можливості для порушення режиму конфіденційності й обміну персональною інформацією між відомствами. Це застереження дозволяє відомству використовувати персональні дані і розкривати їх для цілей, сумісних (але не обов'язково співпадаючих) з тією метою, для якої була зібрана інформація.
Саме застереження про "рутинне використання" дозволили впровадити в інформаційну практику відомств комп'ютерну верифікацію – проведення за допомогою комп'ютерних технологій зіставлення двох чи більш систем персональних даних. Таке зіставлення дозволяє об'єднати наявну в різних системах персональну інформацію в єдиний банк даних і одержати більш повний "інформаційний портрет" індивіда.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США“ на сторінці 1. Приємного читання.
