Саме на вирішення завдання посилення ролі ІГС у процесах державного управління спрямована "Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства", схвалена КМ України 21.11.2007 р.
Для досягнення мети, Концепція визначила наступний комплекс заходів:
• удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку громадянського суспільства, доступу громадян до інформації;
• надання ІГС у повному обсязі інформації про свою діяльність, за винятком тієї, яка відповідно до законодавства становить державну таємницю;
• сприяння висвітленню в ЗМІ проектів ефективного співробітництва органів виконавчої влади з ІГС;
• унеможливлення втручання органів виконавчої влади в діяльність ІГС, за винятком випадків, установлених законом;
• залучення органами виконавчої влади ІГС як зацікавлених сторін до управління державними справами.
Окрім того, з метою забезпечення реалізації Президентом України та підпорядкованим йому органам виконавчої влади державної політики, спрямованої на формування сприятливого середовища для подальшого становлення в Україні громадянського суспільства, налагодження ефективного механізму взаємодії його інститутів з державними органами та органами місцевого самоврядування на засадах партнерства та взаємної відповідальності, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, відповідно до Указу Президента України "Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні" від 25.01.2012 р. №32/2012 при Президентові України створено Координаційну раду з питань розвитку громадянського суспільства. Її завдання і функції були нами розглянуті вище (у п. 8.1.).
Разом з тим, не зважаючи на прогресивну спрямованість вказаних нормативно-правових актів та спроби керівництва держави налагодити ефективну взаємодію державних органів з ІГС, на сьогодні більшість їх положень залишаються значною мірою декларативними, оскільки поряд із перевагами існування й функціонування ІГС в частині використання їх можливостей задля ЗІБ держави, існують і певні проблеми та вади, які потрібно враховувати органам державної влади в процесі їх залучення до забезпечення інтересів держави в інформаційній сфері.
Так, зокрема, з огляду на складність існуючих проблем у системі ЗІБ, загальну незбалансованість взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади в Україні, рівень впливу недержавних дослідницьких організацій на формування політики ЗІБ залишається вкрай незначним. Це пов'язано з існуванням наступних чинників:
• серед загальної кількості недержавних аналітичних центрів в Україні лише незначна кількість таких організацій фахово описуються проблемами ІБ;
• рівень залучення недержавних дослідницьких організацій до прийняття державою рішень у сфері ЗІБ України носить обмежений характер;
• нездатність вітчизняних громадських організацій та недержавних дослідницьких центрів чинити суттєвий вплив на процес формування державної політики у сфері ЗІБ внаслідок їх низького рівня матеріально- технічного й кадрового забезпечення;
• численні спроби реалізації в Україні низки радикальних проектів побудови демократії й громадянського суспільства, активно підтримуваних із-за кордону, без врахування громадської думки й наявності соціокультурних особливостей української нації;
• залежність вітчизняних ІГС від фінансування за рахунок коштів вітчизняних і зарубіжних бізнес-структур та приватних осіб. Завдяки цьому неурядові організації в різних державах світу досить часто використовуються окремими бізнес-групами у корисних цілях у якості "PR-прикриття" для політичних та бізнесових проектів і рішень. В інших випадках неурядові організації фактично стають загрозою національній безпеці країни перебування, діючи у руслі політичної й економічної лінії країни-спонсора;
• існування реальної загрози створення фіктивних ІГС (у першу чергу політичних партій, громадських організацій, аналітичних та соціологічних центрів) державними та бізнес-структурами для виконання певних замовних завдань, у т.ч. протидія справжнім ІГС.
Враховуючи викладене, доцільно звернути увагу на діяльність в Україні численних представництв неурядових організацій, насамперед, аналітичного спрямування. Адже саме вони є активними реалізаторами зовнішньої політики США та країн ЄС, які пов'язують свої геополітичні інтереси з Україною.
Некомерційні недержавні організації, неурядові аналітичні організації та центри ("think tanks" – з англ. дослівно "мислячі танки" або "фабрики думок") є ідеальними суб'єктами донесення нової інформації, свіжих ідей, законопроектів тощо до органів влади та суспільства у демократичній державі.
Недержавні організації є активними суб'єктами інформаційної діяльності. Доступність та якість поширюваної ними інформації безпосередньо залежать від кількості суб'єктів, залучених до процесу її обробки, узагальнення, аналізу та формування.
Довідково: близько 380 громадських організацій України позиціонують себе як дослідницькі. Центр Разумкова виокремлює на території України 34 активно діючі недержавні аналітичні структури.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 5. Приємного читання.
