Рівень розвитку та безпека інформаційного середовища, які є одними з найвагоміших факторів у всіх сферах національної безпеки, активно впливають на стан політичної, економічної та інших складових національної безпеки України. У зв'язку з цим доцільно розглядати інформаційну безпеку як складову інших сфер національної безпеки. Разом з цим, інформаційна безпека є самостійною складовою національної безпеки і в цьому проявляється її подвійний характер.
Інформаційні простір, ресурси, інфраструктура та технології значною мірою впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково- технічного й культурного розвитку. Необхідний рівень інформаційної безпеки держави забезпечується сукупністю політичних, економічних, організаційних заходів, спрямованих на попередження, виявлення й нейтралізацію тих обставин, факторів і дій, які можуть завдати збитків чи зашкодити реалізації інформаційних прав, потреб та інтересів країни і її громадян.
Діяльність із забезпечення інформаційної безпеки має бути зосереджена на конструктивному поєднанні діяльності держави, громадянського суспільства та людини за трьома головними напрямами:
• інформаційно-психологічному, зокрема щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина, створення сприятливого психологічного клімату в національному інформаційному просторі для утвердження загальнолюдських та національних моральних цінностей;
• технологічного розвитку, зокрема стосовно розбудови та інноваційного оновлення національних інформаційних ресурсів, упровадження новітніх технологій створення, оброблення та поширення інформації;
• захисту інформації, зокрема щодо забезпечення її конфіденційності, цілісності й доступності, в тому числі технічного захисту інформації в національних інформаційних ресурсах від кібернетичних атак.
Таким чином, інформаційна безпека є невід'ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Водночас інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки. Саме тому розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий тільки за умови забезпечення належного рівня її інформаційної безпеки.
Для ефективного забезпечення інформаційної безпеки необхідна підготовка відповідних висококваліфікованих фахівців. Тому видання підручника "Забезпечення інформаційної безпеки держави" є вкрай актуальним.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Для визначення "інформаційної безпеки" необхідно розглянути поняття "безпека" та пов'язані з ним поняття "небезпека", "загроза", "ризик", "виклик".
Слід зазначити, шо природні явища "безпека" і "небезпека" існують в діалектичній взаємозалежності, тобто у природі не існує окремо "стану безпеки" та "стану небезпеки". Відповідно до філософського закону "боротьби протилежностей" ми спостерігаємо, відчуваємо і усвідомлюємо певні тенденції розвитку станів "більш безпечних" чи "більш небезпечних". Це відбувається у залежності від того, які чинники (позитивні чи негативні) домінують у природі чи суспільстві на певний визначений момент розвитку людини, національного суспільства, держави та світового співтовариства. Саме з цієї причини знайти сприятливий "стан захищеності" на тривалий проміжок часу, сховатися від небезпеки, ризику, виклику чи загрози не можливо. Система безпеки, зорієнтована лише на захисні заходи, спрямовані на створення відносного стану безпеки, тобто на створення умов відсутності чинників "небезпек – загроз" є недосяжною ідеєю.
Визначення класифікаційних критеріїв ієрархії різних рівнів небезпеки потребує особливого підходу. Варто зазначити, що є різні рівні реальності виникнення і об'єму реалізації несприятливих наслідків для безпеки об'єкту захисту або завдання йому відповідного збитку чи шкоди. Звідси встановлено чотири рівні виміру (класифікація) показників відхилення від нормативних вимог до стану безпеки, а саме: виклик, ризик, загроза та небезпека.
Виклик – безпосередня мінімальна протидія носієм небезпеки та/або актуалізація функціонування в обмежених масштабах інших чинників протидії (тобто завершення заходів підготовчої стадії, початок матеріалізації ризику) реалізації національних (чи корпоративних) цінностей, потреб, інтересів і цілей, вирішенню завдань забезпечення національної (чи корпоративної) безпеки, котрі виявляються у формі офіційних і неофіційних політико-дипломатичних дій джерела небезпеки, торгівельно-економічної, інформаційно-психологічної експансії тощо. Створення обмежених за масштабами несприятливих умов або завдання несуттєвого збитку чи шкоди об'єкту захисту, або погроза та демонстрація погрози завдання шкоди чи збитку.
Ризик – реальне існування можливості виникнення ситуації, за якою формуються передумови протидії реалізації національних (чи корпоративних) цінностей, потреб, інтересів і цілей забезпечення національної (чи корпоративної) безпеки в обмежених масштабах. Наявність носія та інших чинників посилення передумов матеріалізації небезпеки, природна можливість використання носієм небезпеки існуючих природних або створення штучних чинників виникнення несприятливих передумов чи безпосереднього завдання збитку або шкоди важливим національним (чи корпоративним) інтересам і національній (або корпоративній) безпеці.
Загроза – реальність виникнення суттєвого збитку, шкоди або інших негативних наслідків для життєво важливих національних (чи корпоративних) цінностей, потреб, інтересів і національній (чи корпоративній) безпеці, яка виходить за локальні межі та стосується основних національних (чи корпоративних) цінностей (суверенітету, державності, територіальної цілісності тощо).
Небезпека – віртуальне чи природне існування або потенційна можливість виникнення несприятливих передумов чи безпосереднього завдання шкоди важливим національним (чи корпоративним) інтересам і національній (чи корпоративній) безпеці.
Зазначені критерії класифікації рівнів системи "безпеки – небезпеки" можна застосовувати й до теорії інформаційної безпеки. При цьому поняття "загроза" щодо поняття "небезпека" має залежне значення. "Загроза" – це кінцева стадія розвитку несприятливих умов, після яких спричиняється шкода, тобто висхідна тенденція небезпечного розвитку знаменується закінченням процесу розвитку якостей і потенціалу небезпеки, вона добігає свого апогею. Після цього – або настає шкода чи збиток, або за певних умов послаблення впливу несприятливих чинників – знову загрозлива ситуація переходить до рівня виклику чи ризику.
Відповідно до Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" інформаційна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.
Варто зазначити, що це визначення сформульовано не за суттєвими ознаками й тому воно громіздке. У ньому присутня лише пасивна складова – "ступінь захищеності", але відсутня активна складова – "інформаційний розвиток" (технічний, інтелектуальний, соціально-політичний, морально- етичний).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 1. Приємного читання.
