Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

Забезпечення інформаційної безпеки держави

За два минулих десятиліття комісії правди в постконфліктному суспільстві стають все більш популярними. Вимога правди і говоріння правди після конфлікту придбали особливу значущість і актуальність, тому міжнародне співтовариство прагне активізувати діяльність цієї комісії. З 1974 року були засновані принаймні 25 таких комісій по всьому світу. Сприйняття комісій правди в даний час базується на прикладі численних латиноамериканських комісій, що існували в 1980-і роки. Тим не менш, параметри комісій правди дещо змінилися, особливо в контексті постконфліктного суспільства та міжнародного втручання.

Назва комісії вже актуалізує її завдання – пошук правди. Тим не менш, правда – дуже складне поняття, яке потрібно розглядати з обережністю. Правду складно розкрити, але вона частково створюється і перебуває під впливом численних процесів і суб'єктів. Не всі комісії правди визнають складність концепту правда. Комісія по відновленню правди й примиренню TRC була єдиною, яка визнала цю проблему і визначила в загальних рисах чотири різних види правди, які можуть існувати: фактична, особиста, соціальна і цілюща. На жаль, численні комісії навіть не визнали проблематичну природу концепту, але припустили, що може бути встановлена тільки одна правда, і встановлена так, щоб за нею могло відбутися примирення. Концепт "примирення", як і "правда", є ключовим для комісій правди.

Комісії правди встановлюються для розслідування порушення прав людини, вчинених у певний період часу, зазвичай під час конфлікту і масових заворушень. Досліджені порушення прав людини можуть бути змінені за діапазоном від нападу до масових вбивств. Вони досліджують порушення, зазвичай вчинені збройними силами, урядом або іншими державними установами. Комісії правди – несудові органи, що не мають влади судів і не можуть карати. Вони дають рекомендації, здійснення або нездійснення яких повністю залежить від політичного бажання. Комісії правди дозволяють жертвам та їх родичам розкривати порушення прав людини; деякі комісії також дозволяють злочинцям робити свій звіт про події. Вони засновуються і наділяються владою місцевими органами влади або міжнародними організаціями, в деяких випадках – обома сторонами. Вони існують лише протягом певного строку, але можуть мати безліч різних процедур та організаційних заходів. Центр їх уваги зосереджується не стільки на людині, скільки на дослідженні моделі порушення прав людини.

Комісія правди не може визначити провину людини і не може покарати або санкціонувати покарання злочинців, які порушили права людини. Вона може дати рекомендації щодо реформування державних установ, запропонувати компенсації для жертв, чого не може зробити суд. Комісія – транспортний засіб для повідомлення правди і для встановлення і озвучення історій жертв.

Цілі комісій правди полягають у створенні історичних звітів про порушення прав людини, наданні жертвам можливості бути почутими.

У Південній Африці мандат і ресурси Комісії по відновленню правди й примиренню були досить широкими. Коли звіт було сформовано, надійшло 21 297 заяв жертв, понад 8 000 злочинців просили амністії, а сам звіт складався з п'яти томів, які охопив порушення більш ніж за 34 роки

После интервенции: [монография]. – ПРООН, 2009. – 484с.

Поняття публічна дипломатія {public diplomacy) тісно пов'язане з розробленою відомим американським політологом Дж. Найємом-молодшим концепції "м'якої сили" (soft power, в інших перекладах – "м'яка могутність") – здатності домагатися бажаного на основі добровільної участі союзників, а не за допомогою примусу або подачок. Дж. Найєм-молодший зазначає, що "м'яка сила" проявляється у спонуканні осіб до прийняття певних установок, на відміну від "жорсткої сили", "м'яка" здатна досягати тієї ж мети, будучи при цьому набагато дешевше в застосуванні.

Спочатку поняття публічна дипломатія розглядалося як противага поняттю пропаганда, оскільки остання сприймалася як щось нечесне, то публічна дипломатія декларувала принцип правдивості. "Правда – найкраща пропаганда, а брехня – найгірша. Щоб бути переконливими, ми повинні викликати довіру; щоб викликати довіру, ми повинні бути чесними" (Е. Мірроу, колишній директор Інформагентства США).

У міжнародних відносинах поняття публічна дипломатія застосовується для позначення аспектів міжнародної дипломатії, що не відносяться до взаємодії між державними структурами. Загальноприйнятого визначення публічного дипломатії поки не існує. Однак сьогодні найчастіше у світовій політиці під цим поняттям прийнято розуміти культурні, освітні та інформаційні програми, обміни делегаціями, а також теле- і радіопередачі, що спонсуються державними структурами їх мета – забезпечення державних національних інтересів, посилення цілеспрямованого впливу на закордонну аудиторію, встановлення більш глибокого розуміння між народами шляхом розповсюдження інформації.

Публічна дипломатія – встановлення стійкої взаємодії і взаєморозуміння з усіма учасниками врегулювання кризових ситуацій.

Основи публічної дипломатії були сформульовані після терактів 11 вересня 2001 р. Крістофером Россом, колишнім послом США в Сирії та Алжирі, старшим радником Держдепартаменту з питань громадської дипломатії, який виділив сім принципів громадської дипломатії.

• 1. Забезпечення розуміння іноземною аудиторією політики в тому вигляді, яка вона є, а не як про неї говорять чи думають інші.

• 2. Необхідність роз'яснювати політику, показуючи її раціональність і обґрунтовуючи її фундаментальними цінностями. До основних цінностей віднесено питання безпеки, мирного розв'язання конфліктів, а також формування спільних цінностей.

• 3. Необхідність актуалізації таких принципів звернення до міжнародної громадськості як послідовність, правдивість, переконливість.

• 4. Уміння адаптувати звернення до конкретних цільових аудиторій, для чого їх цільові сегменти постійно вивчаються.

• 5. Робота не тільки з вузькими цільовими сегментами, а й через друковані та електронні ЗМІ – з широкими масами.

• 6. Взаємодія з різними партнерами для охоплення нових представників цільової аудиторії. Таке партнерство відкриває доступ до більш широких верств населення і привносить свіжі ідеї і додаткові ресурси. Але головне – воно дозволяє створити відчуття незалежності і правдивості офіційних повідомлень. В інших випадках ці повідомлення були б сприйняті як пропаганда і проігноровані. Програми публічної дипломатії передбачають активне залучення до співпраці жителів тих країн, на які націлені ці програми.

• 7. Активне міжнародне спілкування та програми обміну.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва
  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави