• 1) концептуальне пізнання власних цінностей особистості, що увійшли в її внутрішній досвід та стали мотиваційними орієнтирами її духовно-практичної діяльності. Провідним психологічним механізмом для досягнення цієї мети є об'єктна рефлексія - мислення, що виокремлює певну цінність з низки інших і перетворює її на безпосередній предмет осмислення. При цьому важливо, щоб суб'єкт усвідомив конкретну моральну цінність як відповідний лише їй спосіб моральної дії. Адже, наприклад, спосіб реалізації справедливості відмінний від реалізації способу щедрості, вірності тощо;
• 2) схвалення моральної цінності, наділеної смисловими перевагами порівняно з іншими цінностями, які входять до морально-духовної системи особистості. Між усіма етапами має забезпечуватись наступність, оскільки, наприклад, без пізнання цінності особистості неможливо здійснити її схвалення;
• 3) розгортання самооцінювання особистості, змістовним підґрунтям якого є моральна цінність, що усвідомлювалась особистістю на попередніх етапах. Самооцінка як результат процесу самооцінювання має свою специфіку, зумовлену матеріалом, який підлягає оцінюванню, тобто морально-духовною цінністю. На відміну від звичайної самооцінки, яка має забезпечити об'єктивність вимірювання особистістю власних можливостей і якостей, морально-духовна самооцінка зумовлює, крім цього, позитивне емоційне ставлення особистості до себе.
З огляду на перспективу подальшого саморозвитку особистості це емоційне самоставлення є надзвичайно важливим. Реалізується воно як самоповага, за якої особистість повноцінно шанує себе. Саме ця шаноба трансформується у самоповагу, яка конституює (дає життя) почуттю гідності особистості за необхідності заслуженої поваги з боку інших людей. Отже, гідність особистості постає як єдність її самоповаги та поваги до неї тих, хто її оточує.
Почуття гідності не дає змоги людині замкнутися у своєму внутрішньому світі, воно спонукає повсякчас бути дієво причетним до людського оточення, змінюючи його за мірками власного морально-духовного розвитку.
Донедавна осмислення почуття гідності відбувалося у межах внутрішніх утворень особистості, на підставі чого було вибудувано несуперечливу послідовність його генезису та становлення. Оскільки основним способом життя людини є діяльнісний, то цінності особистості є підґрунтям почуття гідності, що проявляється у тих чи інших видах її діяльності. Тому ведуть мову про гідність батька родини, громадянина, захисника вітчизни, фахівця, політичного чи державного діяча тощо. Ці форми життя і зумовлені ними соціальне становище чи статус стають цінними для людини. На основі таких діяльнісних розрізнень виокремлюють відповідні типи гідності. У сучасному суспільстві вони набувають значної ваги, виникає навіть конкуренція за той чи інший тип гідності, суперництво.
Суперництво можливе лише тоді, коли людина наділяє конкретну форму життя високою цінністю. Інколи через різні зовнішні чи внутрішні обставини справа, якою займається особистість, може втратити для неї цінність і, відповідно, зруйнувати почуття гідності у зв'язку із руйнуванням самоповаги.
Честь у структурі почуття гідності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Почуття гідності у духовному розвитку особистості“ на сторінці 2. Приємного читання.
