Розділ XV. Перехідні положення (пояснення)

2) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом;

3) судді, які обрані суддями безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або до припинення їх повноважень з підстав, визначених Конституцією України;

4) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом;

5) у випадках реорганізації чи ліквідації окремих судів, утворених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", судді таких судів мають право подати заяву про відставку або заяву про участь у конкурсі на іншу посаду судді в порядку, визначеному законом. Особливості переведення судді на посаду в іншому суді можуть бути визначені законом;

6) до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом;

7) упродовж двох років переведення судді з одного суду до іншого здійснює Президент України на підставі відповідного подання Вищої ради правосуддя;

8) судді Конституційного Суду України, призначені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", продовжують здійснювати свої повноваження до припинення повноважень або звільнення в порядку, передбаченому статтею 149-1 Конституції України, без права призначення повторно. Повноваження судді Конституційного Суду України, який на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" досяг шістдесяти п’яти років, але рішення щодо звільнення такого судді з посади не ухвалено, припиняються;

9) представництво відповідно до закону прокуратурою громадян в судах у справах, провадження в яких було розпочато до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню;

10) Генеральний прокурор України, призначений на посаду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснює повноваження Генерального прокурора до звільнення в установленому порядку, але не довше строку, на який його було призначено, та не може обіймати посаду два строки поспіль;

11) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Норма і зв’язки

Розділ XV «Перехідні положення» — завершальний розділ Конституції України; він пов'язує новий конституційний правопорядок із попереднім законодавством і визначає строки та умови формування нових органів влади.

Суть простими словами

Перехідні положення визначають, як від попереднього правового регулювання переходять до нових конституційних правил. Ключова ідея пункту 1: усі закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, залишаються чинними в частині, що не суперечить Конституції.

Далі розділ забезпечує безперервність влади: Верховна Рада після прийняття Конституції здійснює повноваження, передбачені нею, а чергові вибори до парламенту та Президента призначалися на конкретні дати (березень 1998 року; остання неділя жовтня 1999 року).

Особливий тимчасовий інструмент — пункт 4: протягом трьох років Президент міг видавати схвалені Кабінетом Міністрів і скріплені підписом Прем'єр-міністра укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням законопроекту до Верховної Ради; такий указ вступав у дію, якщо протягом тридцяти календарних днів (крім днів міжсесійного періоду) Верховна Рада не приймала закон з цих питань і не відхиляла поданий законопроект більшістю від конституційного складу; діяв указ до набрання чинності відповідним законом.

Розділ також визначає, які органи тимчасово виконують функції тих, що ще не створені: наприклад, до сформування Конституційного Суду тлумачення законів здійснювала Верховна Рада (пункт 6), а пункт 9 пов’язує перехідні функції прокуратури з окремими умовами: досудове розслідування — з початком функціонування органів, яким законом передаються ці функції; нагляд у названій сфері виконання судових рішень і примусових заходів — із набранням чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Сам текст пункту не підтверджує, чи настали відповідні події; фактичне завершення цих переходів у цьому поясненні не перевірялося.

Чимало пунктів (зокрема 16-1 щодо судової реформи) деталізують, хто, до якого строку і на яких умовах продовжує здійснювати повноваження.

Кому і коли корисно

Це корисно при аналізі чинності старих законів після конституційних змін та при розумінні того, чому тимчасові повноваження органів можуть відрізнятися від «звичайних» конституційних норм.