Розділ «Стаття 35 (коментар)»

Офіційний текст статті

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Норма і зв’язки

Стаття 35 Конституції України, розділ II; зв’язки: ст. 24 (заборона привілеїв і обмежень за релігійними переконаннями), ст. 34 (свобода думки), ст. 36 (свобода об’єднань); закон про свободу совісті та релігійні організації.

Суть простими словами

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання: сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти релігійні культи й ритуальні обряди — одноособово чи колективно — та вести релігійну діяльність. Обмеження можливі лише законом і лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Стаття також закріплює світську державу: церква і релігійні організації відокремлені від держави, школа — від церкви; жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Релігійні переконання не звільняють від обов’язків перед державою і не дають права відмовитися від виконання законів; єдиний названий виняток — якщо військовий обов’язок суперечить релігійним переконанням громадянина, його замінюють альтернативною (невійськовою) службою.

Кому і коли корисно

Корисно вірянам і невірячим, релігійним громадам, а також школам і органам влади в питаннях відокремлення від церкви; тим, хто розглядає альтернативну (невійськову) службу, — для розуміння, що конституційна гарантія реалізується через законну процедуру.

Умови, винятки, межі

Право належить кожному і охоплює як релігійний, так і нерелігійний вибір. Обмеження — лише законом і лише в трьох перелічених цілях. Відокремлення церкви від держави і школи від церкви — обов’язкова вимога. Загальне правило: релігійні мотиви не скасовують законів. Конституційна гарантія — існування альтернативної (невійськової) служби замість військового обов’язку; її вид, строки та порядок визначає законодавство про альтернативну службу і військовий обов’язок. Це законна процедура за зверненням до уповноважених органів, а не автоматичне звільнення від служби чи мобілізації. Питання реалізації цієї гарантії під час мобілізації потребують окремої перевірки чинного законодавства.

Приклад (умовний, для навчання)

Умовний приклад для навчання. Державна школа оголошує участь у богослужінні однієї релігії обов’язковою для всіх учнів. Це суперечить гарантіям ст. 35: людина може сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, школа відокремлена від церкви, а держава не може визнавати релігію обов’язковою.

Поширена помилка

Дві крайнощі. Перша: вважати, що віра дозволяє не виконувати закони, — стаття зобов’язує виконувати їх усім. Друга: вважати, що гарантія альтернативної служби звільняє від будь-яких військових обов’язків чи мобілізації автоматично, — вона дає право на законну процедуру заміни військового обов’язку, у межах і на умовах закону.

Короткий висновок

Віра або її відсутність — особиста справа кожного; держава не визнає жодної релігії обов’язковою, закони діють для всіх, а гарантія альтернативної служби реалізується через законну процедуру, а не автоматично.

Джерела

Конституція України, ст. 35; зв’язки: ст. 24, ст. 34, ст. 36; збережена копія 254к/96-вр (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр).