Розділ «35»

Можливо, це видається дещо футуристичним, але я можу продемонструвати вам просто зараз, як функціонує ця система. На зап’ястку я ношу чіп «Янгол-охоронець». Донна, з’єднайте, будь ласка, цю мікросхему з відеомоніторами.

Донна набрала команду на клавіатурі портативного комп’ютера, і на відеомоніторах з’явилося супутникове зображення Майклового готелю.

— Зараз ви бачите запис мого пересування впродовж останніх тридцяти хвилин. Ви бачите, як я виходжу з готелю, їду автострадою і входжу до цієї аудиторії.

Звісно, якийсь скептичний батько може сказати: «Чудова ідея! Але я не зможу весь день сидіти перед екраном комп’ютера!» Що ж, Вічнозелений фонд має що сказати з цього приводу. Буквально за кілька днів ми зможемо під’єднати чіпи до комп’ютера, який здійснюватиме моніторинг замість вас. Усе, що доведеться зробити батькам, — це встановити, як ми його називаємо, параметр безпеки, обмежений, наприклад, школою, де навчається дитина, спортивним майданчиком та заднім двором вашого будинку. Якщо дитину викрадуть в одній із цих зон, комп’ютер дізнається про це негайно. Електронний «Янгол-охоронець» зв’яжеться з батьками та з поліцією.

Ці мікросхеми працюють ефективно, а система спостереження просто надзвичайна. Буквально за тиждень кожне дитя в Каліфорнії буде в безпеці. Звісно, використання таких чіпів — справа добровільна, але кожен люблячий та відповідальний батько неодмінно пристане на цю ідею. І я вірю, що незабаром для відвідання громадської школи знадобиться не лише обов’язкове щеплення, але й обов’язкова імплантація «Янгола-охоронця».

А тепер підіб’ємо підсумки: ця система працює, вона безкоштовна, і ми зможемо приступити до захисту наших дітей упродовж тижня. Я міг би просто прийти, мовчки пообідати з вами, а мої колеги тим часом роздали б вам інформаційні брошури. Але я не можу мовчати. Я хочу сказати вам про цю пекучу проблему.

Світ перетворився на дуже небезпечне місце, але ми вже маємо технології, необхідні для нашого захисту й для захисту інших людей. Хто заперечуватиме проти цих простих й ефективних змін? І на яких, дозвольте спитати, підставах?

Цілком очевидно, що проти таких змін повстануть звабники дітей у компанії з крадіями, ґвалтівниками та вбивцями. Хибно зрозуміла «свобода» потрібна лише терористам та новому поколінню анархістів для того, щоб зруйнувати наш спосіб життя.

А хто ж підтримує цей натовп зловмисників? Як і раніше — салонна інтелігенція та лівацькі викладачі, які навіть не підозрюють, який морок спустився на наш світ. Є ще представники правих кіл, схиблені на «Біллі про права»; це ті, хто з шаленою несамовитістю обстоюють старорежимні поняття особистої свободи.

Пересічному законослухняному громадянину нічого боятися запропонованих мною змін. Я не кажу про якусь зірку Голлівуду з приватними охоронцями, я кажу про працьовитих чоловіків та жінок, які хочуть спокійно заробляти гроші, а потім їхати додому й дивитися телевізор, поки їхні діти гратимуться у дворі. Хто скаже слово за цих людей? Хто потурбується про них? Ми! Ми беремо на себе ініціативу.

За останні тижні зникли чотирнадцять дітей. Чотирнадцять. Чи мусимо ми допустити, щоб їх стало більше? Чи мусимо допустити, щоб у нашій країні оголошення про зниклих дітей з’являлися на кожному стовпі? Маєте об’єднатися, сказати своє вагоме слово й допомогти нам врятувати дітей!

У проході виникла якась метушня — то з’явилася Донна. Обнявши за плечі маленьку латиноамериканку, вона вела її до сцени. Вона витягнула жінку на поміст, підвела її до Майкла і прошепотіла йому на вухо:

— Це Анна Кабрал. Ви називали ім’я її сина.

Мати розплакалася, і Майкл обійняв її. «І справді хороша відеореклама», — подумав він під сліпучим світлом фотоспалахів.