Розділ «35»

Золоте місто. Таємничий дар

— Прибув містер Бун з одним зі своїх підлеглих, — повідомив Престон. — Він хотів знати, чи потрібна вам присутність охорони.

— Так. Скажіть, нехай почекають у коридорі.

Донна нахилилася вперед. Вона мала в арсеналі три стилі розмови: верескливий, кокетливий та конфіденційний. Це, напевне, мав бути її конфіденційний стиль.

— Я не маю сумніву, що ваша промова буде блискучою, пане Корріґан. Але в наші дні найважливіше — це візуальний ряд. Джеральд і Престон встановили відеомонітори й розвішали фотографії, але нам потрібно дещо більше. Було б просто чудово, якби ви співчутливо обняли одну з матерів...

* * *

Лос-Анджелеський прес-клуб проводив свої заходи в обшарпаному залі на Голлівудському бульварі. Здавалося, у приміщенні яблуку ніде було впасти, а члени прес-клубу обмінювалися плітками, наминали картопляні чіпси та бутерброди із сиром. На сцені встановили поміст, і керівники прес-клубу ніяково сиділи за довгим столом. На початку дня Джеральд та Престон розвішали фото чотирнадцяти зниклих дітей. Майклові було байдуже до їхніх бадьорих життєрадісних облич. Діти гинули щодня, але смерть цих дітей матиме значущість, бо спричинить до кардинальних змін.

Донна вивела Майкла на поміст і відрекомендувала президенту прес-клубу. І засідання почалося. Донна написала промову для президента, яка містила яскравий опис блискучої кар’єри Майкла, — звісно, вигаданої від початку до кінця. Місяць тому персонал фонду придумав Майклові минуле, приоздобив його низкою впливових посад у неприбуткових організаціях, що перебували під контролем Братства. Навряд чи хтось перевірятиме це. Та навіть якщо так, на різних веб-сторінках вже були розміщені фальшиві факти.

Почулися поодинокі аплодисменти, і президент повернувся на своє місце. Стоячи перед розвішаними фото усміхнених зниклих дітей, Майкл випив ковток води і ступив крок до трибуни. Він побачив перед собою сотні облич — декотрі зацікавлені, декотрі знуджені. У бічному проході стояв похмурий Натан Бун. Майкл вирішив, що життєва історія Буна добіжить кінця в найближчі кілька тижнів.

— Хочу подякувати оргкомітету прес-клубу за запрошення. Коли ми їхали до цього залу Голлівудським бульваром, я спитав свою помічницю Донну Ґлісон — на який прийом мені очікувати під час цього заходу. Донна відповіла, що ви будете вимогливими слухачами, тож мені слід сказати щось справді значуще й важливе.

Кілька репортерів кивнули, а більшість, здавалося, трохи розслабилися. Майкл вирішив, що фотографії зниклих дітей напружують публіку.

— Коли слухачі вимогливі — це нормально. Це означає, що ви — розумні, поінформовані та критично налаштовані. І всі ці властивості знадобляться для того, щоб врятувати наших дітей.

Перш ніж висловити пропозицію, я хочу дати відповідь на запитання, котре, безперечно, крутиться у вас у голові: як стороння людина — не поліцейський і не урядовець — може розв’язати проблему, що зачепила майже кожну родину в Каліфорнії? Цілком слушне запитання, і воно не потребує довгої відповіді. Гадаю, те, що я — не частина системи, лише допоможе. Бо я можу поглянути на цю проблему з іншої точки зору й запропонувати вихід.

Вічнозелений фонд існує ось уже п’ятдесят років. Ми — міжнародна благочинна організація з офісами в Лондоні та Нью-Йорку. Наші цілі — й ідеалістичні, й амбіційні. Ми працюємо над проблемами здоров’я, безпеки та стабільності людського суспільства. Упродовж багатьох років у понад тридцяти країнах ми фінансували дослідницьку роботу тисяч науковців у медичній та генетичній сферах. А нещодавно ми долучилися до розробляння технологій, що допомагають боротися зі злочинністю та тероризмом. Наш фонд не має політичної програми й не пов’язаний із жодним урядом. Ми просто хочемо поліпшити життя — створити здоровий щасливий світ, світ вільний від страху. А саме тут, у Каліфорнії, я й бачу страх.

Майкл обернувся й ефектним жестом показав на дитячі фото.

— За останні кілька тижнів зникли чотирнадцятеро дітей, щезли без сліду. Можливо, таких випадків навіть більше, просто не всі мають офіційне підтвердження. Десь у містах та селах серед нас криється потвора, що вистежує малих дітей. Це садист, чиєю єдиною метою є викрадення й убивство наших дітей — тих дорогоцінних дівчаток та хлопчиків, що потребують нашого захисту. І якою ж була реакція влади на таку страшну небезпеку? Батьки знають відповідь. Ви, журналісти, теж знаєте. Але, здається, ні в кого не вистачить сміливості сказати про це вголос. Політики і так звані експерти не зробили нічого.

Майкл на хвилину замовк, оцінюючи реакцію аудиторії. Більшість репортерів злегка закивали головами, немов підтверджуючи, що теж дійшли такого висновку.

— Я передрікаю, що дехто з політичних небожителів, чиї обличчя ми бачимо на всіх телеекранах, накинуться на мене за те, що я сказав правду. Вони скажуть, що на вулицях стало більше поліцейських, що значно більше авто тепер зупиняють і перевіряють, що кількість допитів підозрюваних значно зросла. Але хочеться спитати їх: чи допомогла ця безглузда діяльність зупинити потвору, що полює на наших дітей? — Майкл повернувся, щоб прочитати прізвища під фотографіями. — Чи врятували вони Роберто Кабрала та Дарлін Вокер? Чи захистили вони хлопчиків та дівчаток, яким небезпека загрожує зараз, у цю мить? У мить, коли батьки оплакують своїх дітей?

Зараз батьки та матері живуть у страху. Вони не пускають своїх дітей до школи. Але страх шириться, як вірус, і вражає кожного. Сходіть до міських парків. Діти більше не грають там у футбол і не катаються на гойдалках. Наша громада забула, що таке радісний дитячий сміх.

Але я приїхав до Лос-Анджелеса не для того, щоб критикувати бездіяльність місцевої влади. Я приїхав запропонувати рішення проблеми. Наша ідея проста, ефективна, і її можна негайно втілили в життя. Більше того, Вічнозелений фонд готовий профінансувати початкові витрати.

Ініціатива «Врятуймо наших дітей» ґрунтується на перевіреній надійній технології, яка вже застосовується в нашому дослідницькому устаткуванні. Отже, я пропоную імплантувати під шкіру кожній дитині віком до тринадцяти років передавальну мікросхему «Янгол-охоронець» з давачем джі-пі-ес.

Як вона працює? Маленькі схеми передають сигнал до місцевої мережі мобільних телефонів, а потім скеровуються до комп’ютера батьків або переносного комунікаційного пристрою. Буквально за кілька секунд матір дізнається точне місцезнаходження своєї дитини і, якщо виникне проблема, відразу ж зв’яжеться з поліцією.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золоте місто. Таємничий дар» автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „35“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи