Розділ «28»

Метью Корріґан встав і всміхнувся.

— Привіт, Ґабріеле. Я на тебе чекав.

— Могло статися, що тобі довго довелося б чекати. Бо кілька годин тому я мало не загинув.

— Надія виростає з віри. Я завжди знав, що ви з Майклом знайдете сюди шлях.

Упевненість батька та його спокій страшенно роздратували Ґабріела.

— І навіщо ж ти зник? — спитав він. — Щоб жити в цьому порожньому місці?

— Після того як оті люди спалили наш будинок, я ховався серед дерев на вершечку пагорба. Коли ви вийшли з льоху, я вирішив піти. Бо знав, що без мене вам буде безпечніше.

— Мама геть змінилася після тієї пожежі. Та зруйнувала її життя.

— Коли я одружився з твоєю матір’ю, я не знав, що я Мандрівник. Усе це прийшло пізніше. Про мене дізналася Табула, і я опинився в її списку на знищення.

— І куди ж ти подався після пожежі? Десь переховувався, поки ми блукали, як неприкаяні?

— Я навчав людей. Намагався показати їм інший шлях.

— Так, я все це знаю. Пам’ятаєш общину Нова Гармонія в Аризоні? Табула знищила всіх, хто там жив. Усю общину — жінок, чоловіків та дітей, яких ти надихнув жити «іншим життям».

Метью трохи нахилився, немов приймаючи весь біль та печаль у своє тіло.

— Який жахливий злочин. Я молитимуся за них усіх.

— Молитвами не змінити того, що сталося. Усі ті люди загинули через твої ідеї. А хочеш знати ще дещо? Майкл став Мандрівником, але взяв іншу сторону. І тепер він — керівник Вічнозеленого фонду.

Метью випростався, підійшов до краю тераси й уп’явся поглядом у гори.

— Твій брат завжди злився. Хотів бути, як усі. Але це неможливо.

— Майкл збирається обернути увесь світ на величезну тюрму. І я — єдиний, хто може його зупинити. Це що — частина твого плану? Ти знав, що ми опинимося по різні боки барикад?

— Я не вмію передбачати майбутнє, Ґабріеле.

— Люди ризикують своїми життями, бо я — Мандрівник, і вони гадають, що я знаю відповідь. Але я не знаю відповіді. Я прокидаюся вночі й боюся, що створю щось на кшталт іще однієї Нової Гармонії, яку також знищить Табула.