• саморегулівних організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування;
• непідприємницьких товариств (які не є громадськими об'єднаннями), утворених на підставі інших законів.
Неурядові організації інших держав, міжнародні неурядові організації (далі – іноземні неурядові організації) діють на території України відповідно до цього та інших законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана ВР України.
Відповідно до ст. 4 Закону, утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Громадські об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
Ст. 6 Закону містить положення щодо спільної реалізації громадськими об'єднаннями своєї мети (цілей): шляхом укладення між собою на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворення громадських спілок, а також в інший спосіб, не заборонений законом.
Громадські об'єднання можуть здійснювати співробітництво з іноземними неурядовими організаціями та міжнародними урядовими організаціями з дотриманням законів України та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана ВРУкраїни.
Закон у ст. 7 передбачає загальні вимоги щодо засновників громадського об'єднання (фізичних та юридичних осіб), а також законодавчі обмеження щодо них:
• засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення;
• засновниками громадської спілки не можуть бути юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа;
• засновником громадської спілки не може бути юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.
Закон у відповідних статтях містить положення щодо найменування громадського об'єднання (ст. 10), його реєстрації чи відмови у ній (ст. 12), створення відокремлених підрозділів (ст. 13).
При цьому, у ч. 6 ст. 12 Закону передбачено, що у разі, якщо засновником (засновниками) громадської спілки є іноземна юридична особа, крім загальних документів, передбачених ч. З статті, додатково подається легалізований у встановленому порядку документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження – витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, що відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".
З метою обліку громадських об'єднань та забезпечення загального доступу до інформації про них, уповноважений орган з питань реєстрації веде Реєстр громадських об'єднань відповідно до законодавства у сфері захисту персональних даних (ст. 17 Закону).
Відповідно до п. 5 "Засоби реалізації Стратегії (суспільний договір)" Стратегії сталого розвитку "Україна – 2020", схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 р. №5/2015, головною передумовою реалізації Стратегії визначено суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності.
При цьому, відповідальність влади – провести реформи, забезпечити баланс інтересів між громадянським суспільством, державою і бізнесом, просто прозоро та якісно працювати за новими підходами, гарантувати дотримання прав людини.
Відповідальність бізнесу – підтримувати та розвивати державу, бізнес- середовище та громадянське суспільство, сумлінно сплачувати податки, здійснювати ефективні інвестування в економіку держави, дотримуватися принципів чесної праці та конкуренції.
Тоді як відповідальність громадянського суспільства – контролювати владу, жити відповідно до принципів гідності та неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Таким чином, Стратегією "Україна – 2020" визнано обов'язок (відповідальність) громадянського суспільства – контролювати владу відповідно до норм чинного законодавства.
Змістовна сутність громадського суспільства полягає передусім у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина. Особистість у громадянському суспільстві має гарантоване законами право вибору різноманітних форм політичної, економічної, соціальної та іншої діяльності, право вибору певної ідеології, світогляду, віросповідання тощо.
При цьому держава має виступати гарантом прав людини, створювати умови, які сприятимуть реалізації прав громадян, всебічному вияву їх ініціативи, здібностей. Державні органи та установи реагують на запити і потреби соціальних груп, приймають нормативно-правові акти, контролюють їх виконання, запобігають появі та розвитку політичних конфліктів в державі. Демократичність політичного режиму в державі визначається тим, наскільки громадянське суспільство може впливати на дії держави та наскільки держава визнає можливість автономного буття його соціальних груп. Існування громадянського суспільства дозволяє провести межу між політичним, офіційним та приватним життям громадян.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.“ на сторінці 2. Приємного читання.
