Розділ «Стаття 131-1 (коментар)»

Офіційний текст статті

В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль. Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених цією Конституцією та законом.

Норма і зв’язки

Стаття 131-1 Конституції України (введена Законом № 1401-VIII від 02.06.2016); зв'язки: колишній Розділ VII «Прокуратура» (статті 121-123) виключено тим самим законом; ст. 124 (правосуддя здійснюють виключно суди); п. 9 Розділу XV «Перехідні положення» (перехідні функції прокуратури); закон «Про прокуратуру».

Суть простими словами

Після реформи 2016 року прокуратура зосередилась на кримінальній юстиції: (1) підтримання публічного обвинувачення в суді; (2) організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення інших питань кримінального провадження і нагляд за негласними ТА ІНШИМИ слідчими та розшуковими діями органів правопорядку (норма охоплює не лише негласні); (3) представництво інтересів держави в суді — лише у виключних випадках і порядку, визначених законом. Деталі — законом; прокуратуру очолює Генеральний прокурор: призначення і звільнення — Президентом за згодою ВР, строк шість років, заборона двох строків поспіль, дострокове звільнення — виключно у випадках і з підстав, визначених Конституцією та законом.

Кому і коли корисно

Визначає, з якими питаннями варто звертатися до прокуратури в її поточних функціях, а з якими — до суду чи інших органів: обвинувачення і кримінальне провадження — її конституційна сфера; «загальний нагляд за законністю» — ні.

Умови, винятки, межі

Стаття визначає три основні функції прокуратури; конкретні процедури встановлюють закон і процесуальні кодекси. Пункт 9 Розділу XV містить окремі перехідні правила: функцію досудового розслідування пов’язано з початком роботи органів, яким передаються відповідні функції; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи, — з набранням чинності відповідними законами. Наявність цих положень у тексті Конституції сама по собі не доводить, що кожна перехідна функція досі здійснюється прокуратурою: потрібно встановити, чи настала передбачена нормою подія. Цей коментар не перевіряє фактичне завершення кожного перехідного режиму. Колишній Розділ VII (статті 121–123) виключено Законом № 1401-VIII.

Приклад (умовний, для навчання)

Умовний приклад для навчання, у межах однозначної функції. У суді розглядається кримінальне провадження: державне обвинувачення підтримує прокурор — це пряма функція за п. 1 ч. 1 ст. 131-1. Громадянин-потерпілий у цьому провадженні реалізує свої права за КПК (визнання потерпілим, заяви і клопотання), а не «скаргою прокурору» як універсальним інструментом.

Поширена помилка

Типові помилки: звертатися до прокуратури як до «загального наглядача за всіма законами» (такої функції в чинній статті немає) і вважати, що статус прокуратури вичерпується ч. 1 ст. 131-1, ігноруючи перехідні функції з п. 9 Розділу XV.

Короткий висновок

Прокуратура підтримує публічне обвинувачення, здійснює визначені статтею повноваження у кримінальному провадженні та представляє інтереси держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом. Стаття також визначає порядок призначення і звільнення Генерального прокурора, шестирічний строк та заборону двох строків поспіль. Перехідні положення слід читати разом з умовами завершення відповідних режимів.

Джерела

Конституція України, ст. 131-1, ст. 124, п. 9 Розділу XV; збережена копія сторінки 254к/96-вр (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр). Тлумачення — авторське навчальне.