Під час надання невідкладної допомоги впливають такі заходи:
• 1. Прискорене виведення токсичної речовини з організму (методи активної детоксикації).
• 2. Нейтралізація отрут за допомогою протиотрут (антидотна терапія).
• 3. Симптоматична терапія (корекція порушених функцій організму).
У токсигенній стадії гострого отруєння вирішальне значення має проведення різних методів детоксикації та антидотної терапії. Поступово, внаслідок розвитку вторинних ускладнень (соматогенна стадія), підвищується значення симптоматичного лікування. Важливим принципом надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях є забезпечення життєво важливих функцій дихання і кровообігу.
Методи активної детоксикації.
• 1. Припинення контакту з отруйним середовищем (у випадках інгаляційного отруєння) – виведення постраждалого з місця ураження.
• 2. При потраплянні подразнювальних або обпікальних речовин на шкіру та слизові оболонки їх необхідно змити великою кількістю чистої води (при перкутанному отруєнні).
• 3. Промивання шлунка (у випадках перорального отруєння) за допомогою товстого зонда. Для цього використовують 12–15 л води кімнатної температури (18–20 °С) порціями по 300-500 мл (рис. 4.22). У разі тяжких форм отруєнь хворим, які втратили свідомість, у першу добу шлунок промивають 2-3 рази. У випадку отруєння наркотичними речовинами рекомендують промивати шлунок кожних 4 год. Після закінчення промивання шлунка вводять 100-130 мл 30 % розчину натрію тіосульфату або вазелінової олії як проносний засіб. Хворим у коматозному стані з метою попередження аспірації блювотних мас у дихальні шляхи шлунок промивають після інтубації трахеї трубкою з надувною манжетою.
Рис. 4.22. Промивання шлунка; А – схема; Б – техніка.
Для адсорбції токсичних речовин, які є в ШКТ, використовують активоване вугілля з водою у вигляді кашки по 1 -2 столових ложки внутрішньо до і після промивання шлунка. Можливе використання ентеросорбентів. При отруєнні розчинними солями барію застосовують розчин сульфату магнію або натрію; утворений осад – сірчанокислий барій – видаляють промиванням. При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію з утворенням осаду хлористого срібла, який видаляють промиванням. При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окиснювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5 % розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.
При відсутності зонда виконують беззондове промивання шлунка: постраждалому дають випити 1 л води і викликають блювання, натискаючи на корінь язика. Процедуру повторюють аж до блювання чистими промивними водами. Після госпіталізації постраждалого в стаціонар шлунок промивають повторно, навіть, якщо його промивали на догоспітальному етапі.
Промивання шлунка протипоказане при отруєнні корозивними речовинами (кислотами, лугами, бензином або його похідними), при наявності судом, тяжкої серцевої та дихальної недостатностей.
• 4. Кишковий діаліз. Проносні засоби призначають практично усім постраждалим. Найчастіше використовують магнію сульфат або натрію сульфат у дозі 0,5 г/кг, розчинений у 200-300 мл води.
• 5. З метою сповільнення всмоктування токсичних речовин, які потрапили під шкіру (укуси, ін'єкції), використовують місцево холод на 6“8 год, вводять в місце ін'єкції 0,3 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду, а також застосовують циркулярну новокаїнову блокаду кінцівки вище місця потряпляння токсинів.
• 6. Форсований діурез – ефективний метод детоксикації організму при отруєннях хімічними агентами. Його застосовують при всіх гострих інтоксикаціях алкалоїдами, барбітуратами, саліцилатами тощо, при яких токсичні речовини виводяться нирками. Цей метод включає водне навантаження, введення осмотичних діуретинів (або салуретиків) і замісну інфузію електролітів. Водне навантаження здійснюють шляхом внутрішньовенного введення 1–1,5 л реополіглюкіну, 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Після цього струминно вводять ЗО % розчин сечовини або 15 % розчин манітолу з розрахунку 1 г на кг маси тіла постраждалого протягом 10–15 хв. Як петльовий діуретин використовують фуросемід (40–200 мг внутрішньовенно). Після ін'єкції діуретинів проводять замісну інфузію розчину електролітів з глюкозою. Якщо хворий притомний, то йому пропонують прийняти велику кількість рідини. При необхідності ці заходи повторюють через 4-5 год.
У процесі проведення форсованого діурезу необхідно ретельно вимірювати і реєструвати кількість і склад рідини, яку вводять, сечогінних засобів і кількість виділеної сечі, а також визначати в динаміці концентрацію калію, натрію і кальцію в крові.
Форсований діурез протипоказаний при гострій серцево-судинній недостатності, підозрі на внутрішньомозковий крововилив, при набряку мозку, термінальній нирковій недостатності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях“ на сторінці 1. Приємного читання.
