Гіпертензивний криз (ГК) – це раптове значне підвищення артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів із боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи (згідно з наказом МОЗ України № 384 від 24.05.2012 р.) та рекомендацій робочої групи Української асоціації кардіологів.
В останні роки в Україні простежується тенденція до більш тяжкого перебігу АГ, яка проявляється зростанням частоти ускладнень, насамперед церебральних. У 1–2% хворих на АГ перебіг хвороби супроводжується розвитком гіпертензивного кризу.
Фактори, що призводять до розвитку ГК: надмірне вживання кухонної солі; різні зміни кліматометеорологічних факторів; гостра відміна бетаадреноблокаторів (β-АБ), клофеліну, допегіту після їх тривалого застосування; зловживання міцними кавою та чаєм, алкоголем, тютюнокуріння; сонячна гіперінсоляція; зміна гормонального спектра в жінок під час клімаксу, перед менструацією тощо).
У більшості випадків причиною розвитку ГК є неадекватність призначеної антигіпертензивної терапії або недотримання режиму приймання препаратів. Предикторами неадекватного контролю AT є вік хворого, супутній цукровий діабет, дисліпідемія, СН, нефропатія.
Основні патогенетичні ланки розвитку ГК:
• 1. Гіперактивація симпатоадреналової системи, високий вміст циркулюючого у крові ангіотензину II та норадреналіну.
• 2. Затримка натрію та води.
• 3. Спазм судин внаслідок накопичення кальцію в ендотелію судин, ендотеліну, тромбоксану, ангіотензину II, альдостерону, генетичної схильності до вазоспазмів (недостатня функція альфа- та бета-рецепторів).
• 4. Підвищення загального периферичного опору судин у результаті збільшення вазомоторного (нейрогуморальні впливи) та базального (при затримці натрію) тонусу артеріол.
• 5. Збільшення скоротливості міокарда (збільшення фракції викиду) в результаті збільшення частоти серцевих скорочень, об'єму циркулюючої крові.
• 6. Ушкодження ендотелію судин та зменшена продукція вазодилатативних речовин (кініногену, кініну, простациклінів, оксиду азоту).
Порушення регуляції AT зумовлюють як екзогенні, так і ендогенні фактори.
До екзогенних факторів відносять: психоемоційні стреси; метеорологічний вплив; підвищене вживання солі та води; надлишкова інсоляція; інтеркурентні хвороби; куріння; контрацептиви.
До ендогенних факторів належать: вторинний альдостеронізм; надлишкове утворення реніну внаслідок зниження ниркового кровотоку (особливо пульсового тиску); гостра ішемія мозку та серця; рефлекторний вплив з боку внутрішніх органів (аденома простати, нефроптоз, холецистит, панкреатит); медикаментозний вплив (раптова відміна гіпотензивних препаратів); атеросклероз екстракраніальних артерій з ушкодженням барорефлекторного апарату; посилення агрегації тромбоцитів та підвищення серотоніну в ЦНС; синдром апное під час сну (епізоди асфіксії та альвеолярної гіповентиляції під час сну); зменшення вмісту кисню у тканинах та стимуляція хеморецепторів артерій та вен; підвищення активності симпатичної нервової системи; підвищення внутрішньочерепного тиску.
Класифікація гіпертензивних кризів (робоча група Українського товариства кардіологів (1999)). Залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження AT, виділяють:
• ускладнені кризи (emergency) – з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, становлять пряму загрозу для життя хворого, потребують негайного, протягом однієї години, зниження AT;
• неускладнені кризи (urgency) – без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, становлять потенційну загрозу для життя хворого, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження AT (табл. 3.5).
Таблиця 3.5. Диференційна діагностика гіпертензивних кризів
| Гіпертензивний криз | ||
| неускладнений | ускладнений | |
| Оцінка стану | Відсутні ознаки гострого або прогресуючого порушення уражених органів-мішеней. Можливі клінічні симптоми: · головний біль; кардіалгія; екстрасистолія; розлади вегетативної нервової системи (тривожність, тремтіння, часте сечовиділення) | Ознаки гострого або прогресуючого порушення уражених органів- мішеней: інфаркт міокарда, інсульт, гостра недостатність лівого шлуночка, гостре розшарування аневризми, нестабільна стенокардія, аритмії (пароксизмальна тахікардія, фібриляція передсердь), транзиторна ішемічна атака, еклампсія, гостра гіпертензивна енцефалопатія, кровотеча (в т. ч. післяопераційна, носова) |
| Лікування | Амбулаторне лікування. Зниження AT впродовж кількох годин орієнтовно на 25 % упродовж першої години або до 160/100 мм рт. ст. Перевагу віддають препаратам для перорального приймання | Термінова госпіталізація у відділення інтенсивної терапії. Зниження AT впродовж години. Внутрішньовенне введення препаратів |
Ускладнені гіпертензивні кризи становлять загрозу для життя хворого і потребують зниження тиску у проміжок часу від кількох хвилин до однієї години. Лікування здійснюють в умовах палати інтенсивної терапії із застосуванням парентерального введення антигіпертензивних препаратів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Гіпертензивні кризи“ на сторінці 1. Приємного читання.
