Принципові завдання лікування пацієнтів з нападами синкопе – збільшення тривалості життя, уникнення травм і запобігання рецидивам.
Важливість і пріоритетність різних завдань залежать від причини синкопе. Наприклад, у пацієнтів з нападами синкопе, спричиненими шлуночковою тахікардією, домінує ризик смерті, тоді як у пацієнтів із рефлекторним синкопе – запобігання рецидивам і/або обмеження травм.
Знання причини синкопе відіграє ключову роль у виборі лікування. Коли причину визначено, наступна мета – оцінка механізму, який спричиняє синкопе. Наприклад, механізм очевидний у випадку АВ-блокади в контексті порушення внутрішньошлуночкового проведення, проте він може бути більш складним у контексті рефлекторного синкопе: можливо, кардіоінгібіторним, вазодепресорним чи змішаним.
Пошук причини і механізму синкопе здійснюють одночасно. Його наслідком може бути різне лікування (або відсутність потреби в лікуванні). Наприклад, синкопе під час гострої фази нижнього інфаркту міокарда загалом має рефлекторне походження. Його наслідками є тяжка брадикардія, гіпотензія чи обидва ці стани, які розглядаються лише як прояви інфаркту, їх треба лікувати як його ускладнення. З іншого боку, рецидивуюче рефлекторне синкопе, спричинене тяжкою брадикардією, гіпотензією чи обома цими станами, при відсутності гострого захворювання потребує лікування.
Оптимальне лікування синкопе повинне бути спрямоване на усунення причини загальної мозкової гіпоперфузії. З огляду на те, що ці причини невідомі чи нечутливі до сучасного лікування (наприклад, немає специфічного лікування дегенеративної АВ-блокади), лікування спрямовують на механізми, які призводять до глобальної мозкової гіпоперфузії (кардіо-стимуляція у вищезгаданому прикладі). Загальна схема лікування, яка базується на стратифікації ризику та ідентифікації специфічних механізмів, відображена на схемі 4.3.
Більшість синкопальних станів не вимагають невідкладної специфічної терапії. Застосування лікарських засобів показано лише для лікування основних захворювань, які є безпосередньою причиною розладу свідомості – підшкірне введення 0,5-1,0 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату при вираженій брадикардії (у випадку повторних введень сумарна доза не повинна перевищувати 0,03 мг/кг); 40–60 мл 40 % розчину глюкози при гіпоглікемії; електроімпульсна терапія (ЕІТ) при пароксизмальній тахікардії та ін.
Вазовагальні синкопе та інші прояви нейрорефлекторного синдрому потребують виключно заходів загального характеру – слід по можливості помістити пацієнта в прохолодне місце, з відкритим доступом свіжого повітря, надати таке положення, яке дозволить забезпечити максимальний мозковий кровообіг, наприклад, укласти хворого або посадити так, щоб голова була опущена нижче колін, надати нижнім кінцівкам підвищеного положення; розслабити тугий одяг, прихилити голову так, щоб язик не западав у глотку і не перешкоджав проходженню повітря. Необхідно запобігти можливій аспірації блювотних мас, для чого голову слід повернути вбік. Проте повертання голови вбік з метою профілактики западання язика допускають лише при впевненості у відсутності ураження підключичних, сонних та хребтових артерій.
Схема 4.3. Алгоритм лікування синкопе
Позитивний ефект може мати периферичне подразнення, наприклад, зрошення обличчя і шиї холодною водою. Пришвидшити відновлення свідомості може ватний тампон з нашатирним спиртом, піднесений до носа, або просто лоскотання слизової носових ходів (що призводить до активації судинорухового та дихального центрів).
Якщо температура тіла пацієнта знижена, необхідно обгорнути хворого в теплу ковдру. Хворому не можна нічого давати перорально до тих пір, поки він не прийде до тями, не можна дозволяти вставати, допоки не пройде відчуття м'язової слабкості. Слід також стежити за пацієнтом протягом декількох хвилин після того, як він прийме вертикальне положення.
Ортостатична непритомність може потребувати заходів з усунення її причини. Так, виражену гіповолемію корегують внутрішньовенним введенням плазмозамісних розчинів (реосорбілакт, розчин Рінгера, поляризуючі суміші тощо).
При ортостатичній непритомності також рекомендують сон в ліжку з припіднятим головним кінцем, використання абдомінальних бандажів і/або еластичних колготок, портативних сидінь, часте приймання невеликої кількості їжі, спеціальні вправи для ніг і черевного преса, перехрест ніг і сидіння навпочіпки.
Як правило, синкопальним станами не характерні тривалі розлади дихання, тому терапія дихальними аналептиками (кордіамін, кофеїн) зазвичай не показана.
Проте слід зазначити, що недиференційоване застосування пресорних амінів (допамін, норадреналін) не лише не показане, але й може бути потенційно небезпечним – наприклад, у пацієнтів з гострим коронарним синдромом, порушеннями ритму чи синдромом мозкового обкрадання.
Глкжокортикостероїди (преднізолон, димедрол, дексаметазон, гідрокортизон тощо) застосовують лише при первинному чи вторинному адисонізмі або у випадку підозри на анафілактоідний генез порушення свідомості.
При непритомності, пов'язаній із синдром слабкості синусового вузла і/або порушенням атріовентрикулярного проведення, коли є підтвердження зв'язку брадіаритмії з непритомністю, показана електрокардіостимуляція.
Якщо синкопальний стан спричинила шлуночкова тахікардія, рекомендована антиаритмічна терапія (краще препарати III класу антиаритмічних засобів, зокрема аміодарон) або електрична кардіоверсія при наявності ознак гострої лівошлуночкової недостатності.
Хірургічне лікування. При деяких формах тахікардії (розташування вогнища аритмії в ділянці вихідного тракту правого шлуночка) методом вибору є катетерна абляція. Імплантація кардіовертера-дефібрилятора показана при синкопальному стані, що виник в результаті задокументованої шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків при неможливості корекції причин (наприклад, медикаментознозалежних). Наступним показанням для імплантації може бути незадокументована непритомність, ймовірно, внаслідок шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків при попередньому інфаркті міокарда та індукованої стійкої мономорфної шлуночкової тахікардії з серйозними гемодинамічними наслідками, а також відсутність іншого конкуруючого діагнозу як причини непритомності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні принципи лікування синкопе“ на сторінці 1. Приємного читання.
