Загальні принципи лікування синкопе

Екстрена медична допомога

Принципові завдання лікування пацієнтів з нападами синкопе – збільшення тривалості життя, уникнення травм і запобігання рецидивам.

Важливість і пріоритетність різних завдань залежать від причини синкопе. Наприклад, у пацієнтів з нападами синкопе, спричиненими шлуночковою тахікардією, домінує ризик смерті, тоді як у пацієнтів із рефлекторним синкопе – запобігання рецидивам і/або обмеження травм.

Знання причини синкопе відіграє ключову роль у виборі лікування. Коли причину визначено, наступна мета – оцінка механізму, який спричиняє синкопе. Наприклад, механізм очевидний у випадку АВ-блокади в контексті порушення внутрішньошлуночкового проведення, проте він може бути більш складним у контексті рефлекторного синкопе: можливо, кардіоінгібіторним, вазодепресорним чи змішаним.

Пошук причини і механізму синкопе здійснюють одночасно. Його наслідком може бути різне лікування (або відсутність потреби в лікуванні). Наприклад, синкопе під час гострої фази нижнього інфаркту міокарда загалом має рефлекторне походження. Його наслідками є тяжка брадикардія, гіпотензія чи обидва ці стани, які розглядаються лише як прояви інфаркту, їх треба лікувати як його ускладнення. З іншого боку, рецидивуюче рефлекторне синкопе, спричинене тяжкою брадикардією, гіпотензією чи обома цими станами, при відсутності гострого захворювання потребує лікування.

Оптимальне лікування синкопе повинне бути спрямоване на усунення причини загальної мозкової гіпоперфузії. З огляду на те, що ці причини невідомі чи нечутливі до сучасного лікування (наприклад, немає специфічного лікування дегенеративної АВ-блокади), лікування спрямовують на механізми, які призводять до глобальної мозкової гіпоперфузії (кардіо-стимуляція у вищезгаданому прикладі). Загальна схема лікування, яка базується на стратифікації ризику та ідентифікації специфічних механізмів, відображена на схемі 4.3.

Більшість синкопальних станів не вимагають невідкладної специфічної терапії. Застосування лікарських засобів показано лише для лікування основних захворювань, які є безпосередньою причиною розладу свідомості – підшкірне введення 0,5-1,0 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату при вираженій брадикардії (у випадку повторних введень сумарна доза не повинна перевищувати 0,03 мг/кг); 40–60 мл 40 % розчину глюкози при гіпоглікемії; електроімпульсна терапія (ЕІТ) при пароксизмальній тахікардії та ін.

Вазовагальні синкопе та інші прояви нейрорефлекторного синдрому потребують виключно заходів загального характеру – слід по можливості помістити пацієнта в прохолодне місце, з відкритим доступом свіжого повітря, надати таке положення, яке дозволить забезпечити максимальний мозковий кровообіг, наприклад, укласти хворого або посадити так, щоб голова була опущена нижче колін, надати нижнім кінцівкам підвищеного положення; розслабити тугий одяг, прихилити голову так, щоб язик не западав у глотку і не перешкоджав проходженню повітря. Необхідно запобігти можливій аспірації блювотних мас, для чого голову слід повернути вбік. Проте повертання голови вбік з метою профілактики западання язика допускають лише при впевненості у відсутності ураження підключичних, сонних та хребтових артерій.

Алгоритм лікування синкопе

Схема 4.3. Алгоритм лікування синкопе

Позитивний ефект може мати периферичне подразнення, наприклад, зрошення обличчя і шиї холодною водою. Пришвидшити відновлення свідомості може ватний тампон з нашатирним спиртом, піднесений до носа, або просто лоскотання слизової носових ходів (що призводить до активації судинорухового та дихального центрів).

Якщо температура тіла пацієнта знижена, необхідно обгорнути хворого в теплу ковдру. Хворому не можна нічого давати перорально до тих пір, поки він не прийде до тями, не можна дозволяти вставати, допоки не пройде відчуття м'язової слабкості. Слід також стежити за пацієнтом протягом декількох хвилин після того, як він прийме вертикальне положення.

Ортостатична непритомність може потребувати заходів з усунення її причини. Так, виражену гіповолемію корегують внутрішньовенним введенням плазмозамісних розчинів (реосорбілакт, розчин Рінгера, поляризуючі суміші тощо).

При ортостатичній непритомності також рекомендують сон в ліжку з припіднятим головним кінцем, використання абдомінальних бандажів і/або еластичних колготок, портативних сидінь, часте приймання невеликої кількості їжі, спеціальні вправи для ніг і черевного преса, перехрест ніг і сидіння навпочіпки.

Як правило, синкопальним станами не характерні тривалі розлади дихання, тому терапія дихальними аналептиками (кордіамін, кофеїн) зазвичай не показана.

Проте слід зазначити, що недиференційоване застосування пресорних амінів (допамін, норадреналін) не лише не показане, але й може бути потенційно небезпечним – наприклад, у пацієнтів з гострим коронарним синдромом, порушеннями ритму чи синдромом мозкового обкрадання.

Глкжокортикостероїди (преднізолон, димедрол, дексаметазон, гідрокортизон тощо) застосовують лише при первинному чи вторинному адисонізмі або у випадку підозри на анафілактоідний генез порушення свідомості.

При непритомності, пов'язаній із синдром слабкості синусового вузла і/або порушенням атріовентрикулярного проведення, коли є підтвердження зв'язку брадіаритмії з непритомністю, показана електрокардіостимуляція.

Якщо синкопальний стан спричинила шлуночкова тахікардія, рекомендована антиаритмічна терапія (краще препарати III класу антиаритмічних засобів, зокрема аміодарон) або електрична кардіоверсія при наявності ознак гострої лівошлуночкової недостатності.

Хірургічне лікування. При деяких формах тахікардії (розташування вогнища аритмії в ділянці вихідного тракту правого шлуночка) методом вибору є катетерна абляція. Імплантація кардіовертера-дефібрилятора показана при синкопальному стані, що виник в результаті задокументованої шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків при неможливості корекції причин (наприклад, медикаментознозалежних). Наступним показанням для імплантації може бути незадокументована непритомність, ймовірно, внаслідок шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків при попередньому інфаркті міокарда та індукованої стійкої мономорфної шлуночкової тахікардії з серйозними гемодинамічними наслідками, а також відсутність іншого конкуруючого діагнозу як причини непритомності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні принципи лікування синкопе“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе
  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів