Найбільш небезпечними ускладненнями багатьох поранень є кровотеча і крововтрата. Ці ускладнення можуть розвиватися не лише при відкритих ушкодженнях і вогнепальних пораненнях, але й при різних закритих травмах чи ускладненнях ран.
Класифікація та діагностика.
Кровотеча – це витікання крові з кровоносних судин, що настає внаслідок порушення їхньої цілісності.
Гематома – це обмежене скупчення крові в міжтканинних просторах.
Крововилив – це просякнення кров'ю тканин внаслідок кровотечі.
Класифікують кровотечі залежно від часу їх виникнення, виду і характеру ушкоджень судин і місця кровотечі.
Розрізняють кровотечі первинні та вторинні; артеріальні, венозні, артеріовенозні, капілярні та паренхіматозні, а також зовнішні та внутрішні.
Первинні кровотечі є наслідком ушкодження різних кровоносних судин відразу чи невдовзі після поранення або травми.
Вторинні кровотечі виникають після того, як первинна кровотеча припинилась самостійно чи була зупинена за допомогою лікувальних заходів. Вторинні кровотечі можуть бути одноразовими і повторними (рецидивуючими). Вторинні кровотечі поділяють на ранні і пізні. Ранні – виникають у найближчі 2-3 дні після поранення внаслідок вимивання тромба чи сповзання лігатури. Пізні вторині кровотечі виникають на 10-15 день після поранення і є наслідком гнійно-запальних процесів у рані, пролежнів, спричинених тиском на судини сторонніми тілами, або виникають, коли на місці забою судинної стінки розвивається її некроз.
За видом ушкодженої судини розрізняють:
• артеріальні кровотечі, при яких кров витікає пульсуючим струменем багряного кольору, різної інтенсивності залежно від калібру ушкодженої судини і величини рани. Ушкодження артерії може бути повним і пристінковим. Кровотеча зменшується зі зниженням AT, при наявності вузького і довгого ранового каналу, який може закритися внаслідок скорочення м'язів. Артеріальна кровотеча може самостійно припинитись завдяки вивертанню інтими та утворенню тромба, стисненню судини проксимальніше рани;
• венозні кровотечі проявляються рівномірним заповненням рани темною кров'ю непульсуючим струменем. При повних поперечних розривах стінки вени спадаються і кровотеча зменшується. Стиснення судини вище рани посилює кровотечу;
• артеріовенозна кровотеча – кров швидко заповнює рану. Стиснення судини вище рани не зупиняє кровотечу, однак кров стає темною. Стиснення судини нижче рани не зупиняє кровотечу, але кров стає багряною;
• капілярна кровотеча з тканин нагадує "ранкову росу". Наочним прикладом капілярної кровотечі є кровотеча з донорських шкірних ран після забору розщепленого автодермотрансплантату;
• паренхіматозі кровотечі виділяють у окрему групу, тому що судини паренхіматозних органів тісно пов'язані із стромою органа і в разі ушкодження не спадаються, а зяють. Такі кровотечі масивні і не мають тенденції до самостійного припинення.
Залежно від того, куди виливається кров, кровотечі можуть бути зовнішніми і внутрішніми. У випадках зовнішніх кровотеч кров виливається назовні через рану або в природні отвори тіла. У разі внутрішніх кровотеч кров накопичується в порожнинах чи тканинах людського тіла.
Діагностика і оцінка тяжкості зовнішніх кровотеч, зазвичай, не складна. Окрім видимої кровотечі, враховують ступінь просякання кров'ю одягу пораненого та накопичення її під одягом чи на землі біля пораненого.
Для діагностики внутрішніх кровотеч важливими є загальні симптоми крововтрати, наростання симптомів гіповолемічного шоку.
Загальна симптоматика гострої крововтрати: блідість шкірних покривів, видимих слизових оболонок; холодний липкий піт; сонливість; запаморочення; нудота, блювання; потемніння в очах; частий і слабкий пульс; низький артеріальний тиск.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 9. Кровотеча і крововтрата“ на сторінці 1. Приємного читання.
