Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

Екстрена медична допомога

Значна кількість побутових смертей припадає на утоплення (рис. 4.10). За даними Міжнародної любительської федерації плавання, щорічно в світі потопають близько 300 тисяч людей. В Україні за аналогічний період

Рис. 4.10. Потопельник.

часу на воді гине близько 4 тисяч чоловік. Основна причина нещасних випадків – необізнаність з водоймами, самовпевненість, вживання алкоголю, наркотичних засобів тощо. Нерідко низький рівень знань населення щодо способів порятунку на воді, втрачений час на пошук постраждалого, некваліфіковані первинні реанімаційні заходи, зволікання з викликом рятувальних служб (101, 103) призводить до незворотних змін в організмі потопельника, насамперед в ЦНС із подальшим летальним наслідком.

Аналіз причин загибелі людей на воді показав, що найбільше трагічних випадків стається на необладнаних для купання місцях (близько 90 %). На організованих пляжах біля річок, озер, прибережних ділянок морів випадків утоплення людей значно менше. Це й зрозуміло, адже в таких місцях охорону життя людей на водоймах здійснюють рятувальні станції та пости. В окремих випадках утоплення можуть відбутись і поза водоймою – у ванні, криниці, калюжі (при зануренні обличчя). Значний відсоток серед потопельників складають діти. Визначальним серед причин, що призводять до утоплення, є емоційний чинник – страх. У людській свідомості існує підсвідоме почуття страху перед водним середовищем. Досить непідготовленій людині раптом опинитись у воді, як у неї виникає переляк, який призводить до порушень психомоторних та інших функцій організму. У таких випадках все залежить від психологічної стійкості, від уміння реагувати на стресові ситуації. Сильна, вольова людина моментально оцінить те, що трапилося, вибере зручне положення, і переляк зміниться мобілізаційним станом всього організму. Навіть, якщо вона погано плаваєте, їй не загрожує небезпека і людина, напевно, зможе знайти вихід із ситуації, що сталася. Адже людське тіло має достатню плавучість, що дозволяє при відповідній підготовці та навичках утримуватись на воді не лише у горизонтальному, а й у вертикальному положенні.

Вагоме значення має також температура води. Низька температура води викликає спазм судин шкіри та легень, довготривале скорочення дихальних м'язів, що призводить до гострих порушень дихання та серцевої діяльності, ішемії мозку, що проявляється втратою свідомості або наближеним до цього станом. Навіть у здорової людини при швидкому входженні у холодну воду може розвинутись холодовий шок, який іноді закінчується смертю. Подібний стан може розвинутися не лише в холодній (нижче 16-17 °С), але й достатньо теплій воді (22-26 °С), коли її температура значно відрізняється від температури тіла, що зумовлено тривалим перебуванням на сонці чи фізичними перевантаженнями.

До інших причин, що призводять до утоплення, входять невміння плавати, втома при тривалих запливах, хворобливий стан, травми при стрибках у воду (особливо у незнайомих місцях), порушення серцевої діяльності при підводному плаванні на глибинах понад 2 м. Особливу небезпеку становить купання в стані алкогольного сп'яніння. Майже у половини всіх утоплених діагностують вживання алкоголю.

Чинниками, що посилюють небезпеку при плаванні, є значна швидкість течії води, водовороти, підземні джерела, що різко зменшують температуру води в обмеженому просторі, великі хвилі, можливість зіштовхнутись з плаваючими засобами та напівзатонулими предметами.

І, навпаки, значному зниженню ризику утоплення, не лише в звичайних, але й екстремальних умовах, сприяє виховання в людини вольових якостей та загартування організму.

Утоплення – різновид гострої зупинки дихання і серцевої діяльності, зумовлений потраплянням рідини у верхні дихальні шляхи, бронхоальвеолярний простір та рефлекторною зупинкою кровообігу з розвитком стану клінічної смерті.

Смерть при утоплениях наступає внаслідок нестачі кисню. Розрізняють три види утоплення: істинне (справжнє або "вологе"), сухе (асфіктичне), синкопа льне (вторинне).

При істинному утопленні, потопаючий, борючись за життя, робить судомні дихальні рухи, втягуючи при цьому воду, яка перешкоджає потраплянню в легені повітря. В таких випадках у потопельників шкіра синього кольору, а з рота та носа виділяється рідина.

Так званому сухому утопленню, яке буває в 5-20 % випадків, передує втрата свідомості, в зв'язку з чим потопаючі відразу опускаються на дно. Через спазми голосових зв'язок вода в легені не потрапляє (звідси й назва), а в великій кількості у шлунок. Синюшність шкіри у них менш виражена. Цей вид утоплення виникає частіше у дітей та жінок, а також у забрудненій, надмірно хлорованій воді.

Синкопальне утоплення спостерігають у 3-5 % випадків і спричинене рефлекторною зупинкою серця. Шкіра у потопельників бліда, вода у дихальних шляхах відсутня.

У більшості випадків (75-85 %) трапляється первинне утоплення, а саме утоплення в прісній та морській воді, яке виникає внаслідок аспірації води в дихальні шляхи. Залежно від градієнта осмотичної концентрації (в нормі осмолярність плазми, внутрішньоклітинної та міжклітинної рідини одинакова і становить 285-310 мОсм/л), справжнє утоплення має ряд патогенетичних особливостей, відтак – дещо відмінні варіанти екстреної догоспітальної медичної допомоги.

Утопления в прісній (гіпоосмолярній) воді. При утопленні у прісній воді рідина, заповнюючи легені, за законами осмосу, переміщується в судинне русло через пошкоджену альвеолокапілярну мембрану. Протягом декількох хвилин відбувається різке збільшення об'єму циркулюючої крові; гемодилюція спричиняє масивний гемоліз еритроцитів із подальшою гіперкаліємією. Це призводить до порушення серцевого ритму та зупинки серця. Внаслідок зниження осмотичного та онкотичного тиску крові аспірована вода спричиняє масивний набряк легень. До тяжкої гіпоксії приєднуються застійні явища у великому та малому колах кровообігу.

Утоплення в морській (гіперосмолярній) воді. Морська вода є гіпертонічною, внаслідок чого вона не проникає через альвеолокапілярну мембрану; водночас відбувається вихід рідини з білками з судинного русла в просвіт альвеол з розвитком набряку легень ателектазів і шунтування крові. У кров з морської води переміщуються Na+ та інші електроліти, що призводить до гіпернатріємії, гіперкальціємії, гіповолемії та гемоконцентрації.

Невідкладна медична допомога та післяреанімаційний прогноз:

• 1. Первинне обстеження постраждалого з визначенням тяжкості стану.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги
  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів