Антитромбоцитарна терапія
• 1. Ацетилсаліцилова кислота в підтримувальній дозі 75–100 мг/добу.
• 2. Клопідогрель у підтримувальній дозі 75 мг/добу.
Рекомендовано:
– тікагрелор у підтримувальній дозі 90 мг двічі на добу або прасугрель у підтримувальній дозі 10 мг/добу пацієнтам, які раніше не приймали клопідогрель (відсутність інсульту/ТІА в анамнезі, вік <75 років) або коли прасугрель або тікагрелор не доступні або протипоказані.
Призначення подвійної антитромбоцитарної терапії після ургентної ЧКВ показане всім пацієнтам з ГКС, які не мають абсолютних протипоказань.
Антикоагулянтна терапія після проведення первинного ЧКВ включає нефракціонований гепарин, еноксапарин або бівалірудин:
• еноксапарин – по 1 мг/кг підшкірно кожні 12 год до виписування з лікарні (найбільше 8 днів; перші дві дози не повинні перевищувати 100 мг) має переваги над НФГ;
• гепарин (початкова велика доза 70-100 ОД/кг, якщо не передбачене призначення інгібітору глікопротеїну ІІb/ІІІа, або 50-60 ОД/кг, якщо передбачене призначення інгібітору глікопротеїну ІІЬ/ІІІа) слід призначати пацієнтам, які не отримують бівалірудин чи еноксапарин. Введення гепарину не повинно перевищувати 48 год;
• бівалірудин (0,75 мг/кг внутрішньовенно болюсно з подальшою інфузією 1,75 мг/кг/год впродовж 4 годин після маніпуляції відповідно до клініки. Після цього можна продовжувати інфузію в меншій дозі 0,25 мг/кг/год впродовж 4-12 год відповідно до клінічного стану пацієнта) рекомендовано до застосування та має переваги над НФГ у поєднанні з блокаторами ГП ІІb/ІІІа.
• 3. Інша терапія в гострій, підгострій фазах у пацієнтів на ГІМ з елевацією сегмента ST:
Обов'язкові призначення:
• Пероральне приймання бета-блокаторів під час перебування в лікарні та після виписування рекомендоване всім пацієнтам з ГІМ з елевацією ST, в яких немає абсолютних протипоказань. Найбільший позитивний ефект спостерігають при призначенні бета-блокаторів пацієнтам із серцевою недостатністю та дисфункцією ЛШ. Слід уникати внутрішньовенного введення бета-блокаторів у пацієнтів з гіпотонією та серцевою недостатністю. Внутрішньовенне введення бета-блокаторів при госпіталізації рекомендоване пацієнтам без протипоказань з високим AT, тахікардією та відсутністю ознак серцевої недостатності.
• Призначити або продовжити терапію статинами у високих дозах одразу ж після госпіталізації усім пацієнтам з ГКС з елевацією ST без протипоказань або непереносимості в анамнезі, незалежно від початкових показників холестерину. Мета такого лікування – концентрація холестерину ЛПНЩ на рівні <1,8 ммоль/л (<70 мг/дл). Рівні ліпідів повинні повторно оцінюватись через 4–6 тижнів після ГІМ для визначення того, чи були досягнуті цільові значення.
Інгібітори АПФ показані вже з першої доби ГКС з елевацією ST пацієнтам з ознаками серцевої недостатності, систолічною дисфункцією ЛШ, цукровим діабетом і переднім інфарктом. Слід розглянути доцільність призначення інгібіторів АПФ усім пацієнтам, в яких немає протипоказань.
У пацієнтів із тромбом у лівому шлуночку пероральна антикоагулянтна терапія має тривати щонайменше 3 місяці.
Антагоністи альдостерону, наприклад еплеренон, рекомендовані пацієнтам із фракцією викиду ЛШ <40 % та серцевою недостатністю чи діабетом, при відсутності ниркової недостатності чи гіперкаліємії.
Внутрішньовенно нітрати можуть бути показані у гострій фазі ІМ пацієнтам із гіпертензією або серцевою недостатністю, за умови, що немає гіпотензії, інфаркту правого шлуночка і не використовували інгібітори 5-фосфодіестерази протягом попередніх 48 годин. У гострій та стабільній фазах нітрати – важливі засоби для контролю симптомів стенокардії.
Рекомендовано:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Медикаментозна терапія“ на сторінці 1. Приємного читання.
