Долікарська допомога при кардіогенному шоці передбачає:
• забезпечення хворому повного спокою;
• обов'язкову госпіталізацію, але при кардіогенному шоці II- III ступенів спочатку необхідно провести протишокові заходи;
• транспортування у відділення інтенсивної терапії у спеціальній машині кардіологічною бригадою, яка зможе здійснювати реанімаційні заходи в дорозі.
Лікування кардіогенного шоку є складним завданням і включає комплекс заходів, спрямованих на захист ішемізованого міокарда і відновлення його функцій, усунення мікроцирку- ляторних порушень, компенсацію порушень функцій паренхіматозних органів. Ефективність лікувальних заходів при шоці багато в чому залежить від часу їх початку. Ранній початок лікування кардіогенного шоку є запорукою успіху. Головне завдання, яке необхідно вирішити якомога швидше, – це стабілізація артеріального тиску на рівні, що забезпечує адекватну перфузію життєво важливих органів (90–100 мм рт. ст.) (рис. 3.14).
Напрямки лікувальних заходів при кардіогенному шоці:
• 1. Негайну стабілізацію гемодинаміки досягають за допомогою:
– медикаментозної терапії (інфузія розчинів, судинозвужувальних засобів та інотропів, антитромботичних засобів);
– механічної підтримки кровообігу (термінова реваскуляризація (ЧКВ, стентування або операція АКШ), внутрішньоаортальна балонна контрапульсація, лівошлуночкові пристрої для підтримання циркуляції в пацієнтів із рефрактерним шоком) (рис. 3.15).
• 2. Кисень через маску або механічне підтримання дихання (залежно від показників насичення крові газами O2, CO2.
Медикаментозне лікування кардіогенного шоку, включає:
А. Купірування больового синдром. Оскільки інтенсивний больовий синдром, що виникає при інфаркті міокарда, є однією з причин зниження артеріального тиску, потрібно вжити всіх заходів для його швидкого і
Рис. 3.15. Внутрішньоаортальна балонна контрапульсація.
Рис. 3.14. Проведення інтенсивної терапії пацієнту з кардіогенним шоком у палаті інтенсивної терапії.
повного зменшення. Найбільш ефективним є використання наркотичних середників.
B. Нормалізація ритму серця. Стабілізація гемодинаміки не можлива без усунення порушень ритму серця, напади тахікардії або брадикардії в умовах ішемії міокарда призводять до різкого зниження ударного і хвилинного викидів. Найбільш ефективним і безпечним способом усунення тахікардії при низькому артеріальному тиску є електроімпульсна терапія. Якщо ситуація дозволяє проводити медикаментозне лікування, вибір антиаритмічного препарату залежить від виду аритмії. При брадикардії, зумовленій гостро виниклою атріовентрикулярною блокадою, фактично єдиним ефективним засобом є ендокардіальна кардіостимуляція. Ін'єкції атропіну сульфату найчастіше не дають істотного і стійкого ефекту.
C. Посилення інотропної функції міокарда. Якщо після усунення больового синдрому та нормалізації частоти скорочення шлуночків артеріальний тиск не стабілізувався, то це свідчить про розвиток істинного кардіогенного шоку, тому потрібно підвищити скоротливу активність лівого шлуночка, стимулюючи життєздатний міокард. Для цього використовують симпатоміметичні аміни: допамін (дофамін) і добутамін (добутрекс), які вибірково діють на бета-1-адренорецептори серця.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування кардіогенного шоку“ на сторінці 1. Приємного читання.
