Про високий ризик еклампсії свідчать: сильний біль голови; висока гіпертензія (діастолічний АТ>120 мм рт. ст.); нудота, блювання; порушення зору; біль у правому підребер'ї та/або епігастральній ділянці; передсудомний стан.
Головна мета екстреної допомоги: припинення судом; відновлення прохідності дихальних шляхів.
Лікування у разі нападу судом починають на місці. Розгортають палату інтенсивної терапії чи госпіталізують вагітну до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Хвору укладають на рівну поверхню у положенні на лівому боці, швидко звільняють дихальні шляхи, відкриваючи рот і висуваючи вперед нижню щелепу, паралельно евакуюють вміст ротової порожнини. При можливості, якщо збережено спонтанне дихання, вводять повітровід та проводять інгаляцію кисню. При розвитку тривалого апное негайно починають примусову вентиляцію носо-лицевою маскою з подачею 100 % кисню в режимі позитивного тиску наприкінці видиху. Якщо судоми повторюються або хвора залишається у стані коми, вводять м'язові релаксанти (суксаметонію бромід 2 мг/кг) та переводять пацієнтку на штучну вентиляцію легень у режимі помірної гіпервентиляції.
Паралельно з проведеними заходами щодо відновлення адекватного газообміну здійснюють катетеризацію периферичної вени та починають введення протисудомних препаратів (сульфат магнію – болюсно 4 г протягом 5 хв внутрішньовенно, потім підтримувальна терапія 1-2 г/год) під ретельним контролем AT і ЧСС. Якщо напади тривають, внутрішньовенно вводять ще 2 г сульфату магнію (8 мл 25 % розчину) протягом 3-5 хвилин. Замість додаткового болюсу сульфату магнію можна використовувати діазепам внутрішньовенно (10 мг) чи тіопентал натрію (450–500 мг) упродовж 3 хвилин.
Якщо напад судом триває понад ЗО хв, такий стан розглядають як екламптичний статус. Якщо діастолічний AT утримується на високому рівні (>110 мм рт. ст.), проводять аналогічну гіпертензивному кризу антигіпертензивну терапію. Катетеризують сечовий міхур. Усі маніпуляції (катетеризація вен, сечового міхура, акушерські маніпуляції) проводять під загальною анестезією тіопенталом натрію або закисом азоту з киснем. Не застосовують кетамін! Після усунення судом проводять корекцію метаболічних порушень, водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану, білкового обміну.
Обстеження здійснюють після припинення нападу судом. Моніторинг AT, визначення погодинного діурезу, оцінку клінічних симптомів проводять з обов'язковою реєстрацією в історії пологів щогодини.
Штучна вентиляція легень не є основним способом лікування еклампсії, однак усунення гіпоксії (найважливішого патогенетичного чинника розвитку поліорганної недостатності) – обов'язкова умова проведення інших заходів.
Показання до ШВЛ:
Абсолютні: еклампсія під час вагітності; екламптична кома або екламптичний статус; гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих (III стадія); судомна готовність на тлі поверхневого наркозу; поєднання пре- еклампсії/еклампсії з шоком будь-якого генезу.
Вілносні: прогресування гострої коагулопатії; крововтрата під час операції більше 15 мл/кг (подовжена ШВЛ до стабілізації життєвих функцій організму і відновлення ОЦК).
ШВЛ проводять у режимі нормовентиляції або помірної гіпервентиляції (рСО2=30-40 мм рт. ст.). Початкові параметри ШВЛ: дихальний об'єм -
7–8 мл/кг, хвилинний об'єм дихання – 10–12 л/хв, тиск на вдиху – не більше 20 см вод. ст., FiO2 – 30%, відношення вд./вид. – 1:2.
При появі судомного синдрому після пологів синхронізацію з респіратором досягають застосуванням недеполяризуючих міорелаксантів, в інших випадках використовують барбітурати разом з бензодіазепінами та ГОМК. При відсутності судом ШВЛ проводять у режимі SIMV до повного відновлення свідомості і спонтанного адекватного дихання. При проведенні ШВЛ більше доби необхідне проведення фібробронхоскопії.
Критерії припинення ШВЛ: повне відновлення свідомості; відсутність судом і судомної готовності без застосування протисудомних препаратів; стабілізація геодинаміки; припинення дії препаратів, які пригнічують дихання (міорелаксанти, наркотичні аналгетики, гіпнотики та ін.); відсутність ознак гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих; стабільність стану системи гемостазу; відновлена киснева ємність крові (гемоглобін не менше 80 г/л); SaOz>95 %, РаО2>80 мм рт. ст. при FiO2<0,4 (PaO2/Fi02>200).
Вказаних вище критеріїв і насамперед нормалізації гемодінамики необхідно досягти протягом першої доби і планувати припинення ШВЛ з повною відміною седативної терапії.
У разі крововиливу в мозок і при коматозному стані вагітної питання про припинення ШВЛ розглядають не раніше, ніж за дві доби. Інтенсивну терапію продовжують у повному обсязі.
Інтенсивна терапія еклампсїі без ШВЛ можлива за таких умов:
• напад судом виник під дією надзвичайних стимулів (перейми, потуги) чи у післяпологовому періоді;
• після нападу еклампсії збережені елементи свідомості;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еклампсія“ на сторінці 1. Приємного читання.
