Рішення про початок проведення реанімаційних заходів – складне як для лікаря, так і для пацієнтів та їх рідних. Серед чинників, які впливають на прийняття такого рішення є: особисті фактори, національні та локальні традиції, юридичні, етичні, релігійні, суспільні та економічні аспекти. Деякі пацієнти самі висловлюють небажання продовжувати лікування, це є їх прижиттєва воля. Саме тому важливим є розуміння працівниками служби надання медичних послуг основних принципів прийняття рішення про початок реанімаційних заходів.
Виділяють чотири таких основних принципи:
• принцип дії заради користі пацієнта;
• принцип незавдавання шкоди;
• принцип справедливості;
• принцип автономії пацієнта.
Принцип дії заради користі для пацієнта означає дії працівників охорони здоров'я на підставі оцінки користі від проведення таких дій та можливих ризиків. Найчастіше вирішується питання про початок реанімації, однак іноді – про її припинення. Про принцип дій заради користі для пацієнта також говорять, коли вирішуються суспільно важливі потреби, наприклад, упровадження програми загального доступу до дефібриляції.
Принцип незавдання шкоди означає не завдавати шкоди своїми діями. Реанімація не повинна розпочинатися в ситуаціях із завідомо несприятливим прогнозом або коли пацієнт не бажав бути реанімованим (воля пацієнта виражена при повній свідомості письмово).
Принцип справедливості означає обов'язкове розділення прав та дій в суспільстві задля користі з одночасним врахуванням ризику. Реанімація повинна бути доступна всім, кому може принеси користь, звичайно, в межах доступних засобів.
Принцип автономії пацієнта полягає у праві пацієнта приймати свідоме самостійне рішення, а не покладатися на рішення, прийняті за нього лікарями або медсестрами. Цей принцип впроваджується протягом останніх 30 років, він відповідає постановам Гельсінської декларації прав людини з наступними її модифікаціями та доповненнями. Згідно з цим принципом, пацієнт повинен бути належним чином поінформованим, свідомим, не піддаватись жодному сторонньому тиску, а його рішення мають бути обов'язковими до виконання.
Окремим пунктом у вирішенні даного питання є засвідчення волі пацієнта.
Засвідчення волі впроваджено в багатьох країнах світу, воно особливим чином підкреслює значення автономії пацієнта. Ні в якому разі не можна розпочинати заходи реанімації, якщо вони суперечать письмовій волі особи, яка в момент засвідчення волі була в здоровому розумі та повністю усвідомлювала можливі наслідки такого рішення для свого майбутнього.
Воля пацієнта може бути задокументована у різній формі. Якщо він чітко і виразно висловив в усній формі свою відмову від реанімації при наявності свідків, то вона має такий же статус, як письмове засвідчення волі. Пацієнт зобов'язаний обов'язково пересвідчитися, що медичний персонал та його рідні чітко усвідомлюють його волю, якщо постане необхідність її впровадження.
У випадках позалікарняної зупинки кровообігу воля пацієнта зазвичай не відома, реанімація розпочинається негайно. Варто зазначити, що немає жодної етичної різниці між перериванням спроби реанімації, яку було розпочато, та нерозпочинанням реанімації, якщо рятувальникам буде представлено засвідчення волі, що обмежує засоби лікування.
У кожній країні існує своя методика медичної інтерпретації записів засвідчення волі. Так, наприклад, у Великій Британії та Україні юридичну силу має засвідчення волі, виражене лише в письмовій формі. Якщо ж воля пацієнта не була сформульована достатньо чітко, то виконуються обґрунтовані дії з метою його реанімації.
Залишається відкритим для дискусії питання, у яких випадках недоцільно розпочинати спроби реанімації.
Пацієнт має право відмовитися від надання медичних послуг в будь- якій ситуації, однак не може автоматично вимагати таких послуг та наполягати на розпочинанні заходів реанімації незалежно від обставин. Пацієнт не має права вимагати надання тих чи інших медичних послуг, якщо вони суперечать клінічній оцінці, зробленій лікарем. Такі рішення досить часто складні і повинні прийматися досвідченішими членами медичного персоналу.
Рішення про припинення реанімації викликає питання морального та етичного характеру, а саме: що свідчить про даремність заходів реанімації; від чого власне утримуємося; хто повинен приймати рішення про припинення реанімаційних заходів; з ким потрібно консультуватися при прийнятті такого рішення; кого насамперед необхідно про це проінформувати.
Що свідчить про даремність спроб реанімації?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 11. Етичні аспекти реанімації“ на сторінці 1. Приємного читання.
