Клінічний прояв
Схема 4.1. Структура транзиторної втрати свідомості.
Певні порушення свідомості можуть нагадувати синкопе (табл. 4.1). При деяких станах відбувається втрата свідомості, проте її механізм дещо інший, аніж загальна мозкова гіпоперфузія. Наприклад, епілепсія, деякі метаболічні порушення (включно гіпоксію і гіпоглікемію), інтоксикація, вертебробазилярна транзиторна ішемічна атака (ТІА). При інших порушеннях свідомість ймовірно втрачена, як у випадку катаплексії, медикаментозних кризів, падінь, психогенних псевдосинкопе і ТІА при ураженні сонних артерій. Звичайно, в цих випадках диференціальна діагностика синкопе не викликає труднощів. Проте іноді виникають труднощі, пов'язані з недостатністю анамнестичних даних, оманливими особливостями, плутаниною довкола визначення синкопе. Ця диференціація є важливою для лікаря, у клінічній практиці якого можуть бути пацієнти з раптовою втратою свідомості (істинною чи очевидною), через причини, не пов'язані зі зниженням загального мозкового кровотоку – судомами чи навіть конверсійними реакціями.
Таблиця 4.1. Стани, помилково діагностовані як синкопе
Стани з частковою або повною втратою свідомості, але без глобальної гіпоперфузії мозку:
• епілепсія;
• метаболічні порушення, включно гіпоглікемія, гіпоксія, гіпервентиляція з гіпокапнією;
• інтоксикація;
• вертебробазилярна ТІА
Стани без порушення свідомості:
• катаплексія;
• дроп-атака (синкопальний вертебрапьний синдром);
• падіння;
• функціональні (психогенні синкопе);
• ТІА (при ураженні сонних артерій)
Причина синкопе – порушення перфузії головного мозку, що виникла раптово. При нормальних умовах хвилинний кровотік церебральними судинами становить 60-100 мл/100 г на хвилину, а швидке зниження його до 20 мл/100 г на хвилину, як і швидке зниження оксигенації крові, призводить до втрати свідомості. Причинами різкого падіння мозкового кровотоку можуть бути: рефлекторне зниження тонусу артерій та/або зниження серцевого викиду; зменшення об'єму циркулюючої крові, що спричиняється гіповолемією чи надлишковим венозним депонуванням; порушення серцевого ритму (бради-, тахіаритмії, епізоди асистолії); органічне ураження серця зі значним порушенням внутрішньосерцевої гемодинаміки; судинні стенози, що призводять до нерівномірного розподілу мозкового кровотоку.
Патофізіологічною основою усіх форм синкопе є падіння системного артеріального тиску з відповідним зменшенням загального мозкового кровотоку протягом 6-8 с, чого достатньо для втрати свідомості. Зниження систолічного AT до 60 мм рт. ст. асоціюється з синкопе.
Системний артеріальний тиск визначається серцевим викидом і загальним периферичним опором (ЗПО) судин. Отже, зменшення одного з цих компонентів або ж їх комбінація призводять до втрати свідомості, хоча часто можливе поєднання цих механізмів у різних співвідношеннях (рис. 4.7).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості“ на сторінці 1. Приємного читання.
