Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

Екстрена медична допомога

Масові аварії та катастрофи, стихійні лиха і землетруси, завали в шахтах і кар'єрах, військові дії є головними причинами розвитку синдрому довготривалого стиснення тканин (СДСТ) у постраждалих.

СДСТ має й інші назви: синдром тривалого роздавлювання, синдром звільнення, краш-синдром. Різновидом СДСТ є синдром позиційного здав- лення, який розвивається при тривалому здавленні руки або ноги масою тіла постраждалого. Найчастіше це відбувається при алкогольному сп'янінні, медикаментозному отруєнні або втраті свідомості.

СДСТ – це своєрідний варіант травматичної хвороби, який виникає в результаті тривалої ішемії та стиснення м'яких тканин і перерому кісток кінцівок, травматизації нервових стовбурів, інтоксикації метаболітами зруйнованих тканин.

Патогенез СДСТ визначають два основні моменти: сильне стиснення і тривала ішемія тканин. Провідними ланками патогенезу СДСТ є гіповолемічний шок, ендогенна інтоксикація метаболітами і гуморальними агентами, метаболічний дисбалансний каскад, поліорганна недостатність, ДВЗ-синдром, больовий фактор.

Згідно зі статистичними даними, нижні кінцівки ушкоджуються в 5- 6 разів частіше, ніж верхні. Тривале стиснення кінцівки спричиняє грубі порушення циркуляції крові в судинах, надалі порушується і мікроциркуляція. Різке сповільнення кровотоку призводитьдо утворення мікротромбів у просвіті судин, які при звільненні кінцівки і відновленні перфузії з потоком крові поширюються в різні органи, що призводить до порушення їх функцій і сприяє розвитку поліорганної недостатності. Грубі порушення мікроциркуляції супроводжуються підвищенням проникності судинної стінки, що проявляється швидким наростанням набряку звільнених кінцівок. При цьому плазмовтрата може досягати 25-35 % ОЦК. Крім того, в просвіті мікросудин, при її стисненні, утворюється надмірна кількість глобуліну, деемульгованого жиру, які при відновленні кровотоку потрапляють в легені, нирки, мозок, печінку і порушують їх функціональну активність.

Наслідки ішемічного ушкодження м'язів проявляються не відразу, а через кілька годин після звільнення кінцівки від стиснення.

З ділянки ушкоджених тканин в кровотік надходить велика кількість тромбопластичних речовин, що активують гемокоагуляцію і розвиток ДВЗ- синдрому. Підвищення в'язкості і згортання крові значно погіршує її реологічні властивості, що також відіграє важливу роль у розвитку шоку.

У клініці СДСТ виділяють три періоди.

Ранній період – до 3 діб після травми. Переважають явища шоку на тлі психоемоційних і нервово-больових реакцій. У перші години після звільнення з-під завалів постраждалі збуджені або загальмовані, скаржаться на біль і порушення рухів у травмованій кінцівці.

Загальний стан постраждалого деякий час може залишатися стабільним, місцево спостерігають прогресуючий набряк кінцівки, гіпо-або анестезію, послаблення або відсутність сухожилкових рефлексів, частковий або повний параліч. Проте надалі з'являються слабість, холодний піт, наростає загальмованість, блідість шкірних покривів, наслідки крово- і плаз- мовтрати, порушення зовнішнього дихання, гіперкаліємія, анемія, міогло- бінемія, гемоліз. Сеча темно-коричневого кольору через високий вміст міоглобіну, багато білка, еритроцитів і циліндрів. Виникають олігурія і анурія. Шок розвивається лише при тяжких формах СДСТ.

Проміжний період – 3–14 доби. Спостерігають гостру недостатність нирок, поліорганну недостатність, млявість, апатію, анорексію, нудоту, блювання, анемію, ацидоз, гіперкаліємію, анурію, можлива уремічна кома. Набряк наростає аж до появи субепідермальних міхурів.

Відновлювальний період – з 2-го тижня до 2 місяців. Нормалізовуються гемодинамічні показники, зовнішнього дихання, функції нирок і печінки. Ускладнення у вигляді інфікованих ран, некрозу тканин, гангрени, остеомієліту тощо.

Невідкладна догоспітальна медична допомога при довготривалому стисненні тканин.

Надання медичної допомоги постраждалим з СДСТ починають зі звільнення кінцівки. Оскільки це є пусковим механізмом розвитку захворювання, тому ще до звільнення кінцівки вище стисненої ділянки необхідно накласти джгут. Сам характер ушкоджень і ступінь збереження кінцівки можна визначити тільки після її звільнення і ретельного огляду. В ідеалі інтенсивну терапію СДСТ необхідно розпочинати до звільнення постраждалого з під завалу (внутрішньовенні інфузії, знеболювання та ін.). Далі проводять огляд кінцівок і вирішують питання щодо доцільності використання джгута. Для цього необхідно визначити ступінь збереження кінцівки.

Варіанти клінічних проявів і відповідна тактика лікування:

• 1. Кінцівка збережена, життєздатна, ішемія зворотна. Незважаючи на тривале стиснення та ішемію, незворотні зміни структури тканин не відбулися, про що свідчить наявність больової і тактильної чутливості, а також активних рухів. Джгут необхідно терміново зняти, інакше буде підтримуватися ішемія.

• 2. Кінцівка відносно збережена, ішемія некомпенсована. Тактильна і больова чутливість відсутні, активних рухів немає, але пасивні рухи вільні, отже, трупного задубіння ще немає. Тому джгут також слід зняти, щоб не настала повна загибель кінцівки.

• 3. Кінцівка змертвіла, необоротна ішемія. Відсутні всі види чутливості, а також активні і пасивні рухи. Розвинулося трупне задубіння. Джгут необхідно залишити на кінцівці аж до її ампутації.

Джгут доцільно залишати також на кровоточивих, розтрощених або відмерлих кінцівках.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин
  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів