Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

Екстрена медична допомога

Симптоматичну терапію визначають клінічні прояви отруєння; потребують додаткового неспецифічного лікування психомоторне збудження, судомний синдром, коматозні стани, набряк легень, аритмії, ураження печінки і нирок.

Лікування психоневрологічних розладів при гострих отруєннях у стані токсичної коми вимагає проведення диференційованих заходів. Купірування інтоксикаційного психозу досягають шляхом застосування транквілізаторів (діазепам) та нейролептичних засобів (аміназин). При розвитку судомного синдрому насамперед варто відновити прохідність дихальних шляхів і ввести внутрішньовенно 2-4 мл 0,5 % розчину діазепаму. При розвитку синдрому гіпертермії центрального походження внутрішньом'язово вводять 1 мл 2,5 % аміназину, 2 мл 2,5 % дипразину.

Лікування порушення дихання проводять шляхом купірування гострої дихальної недостатності. При аспіраційно-обтураційній формі з виразною салівацією і бронхореєю вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину атропіну, при необхідності – повторно. Якщо асфіксія зумовлена опіком верхніх дихальних шляхів і набряком гортані в результаті отруєння отрутами припікаючої дії, необхідна термінова операція – нижня трахеостомія. При центральній формі порушення дихання необхідна ШВЛ, при легеневій формі – проводять лікувально-діагностичну трахеобронхоскопію. У всіх випадках тяжких отруєнь з порушенням зовнішнього дихання необхідна рання антибіотикотерапія, за показаннями – глюкокортикоїди. Особливу форму порушення дихання при гострих отруєннях складає гемічна гіпоксія внаслідок гемолізу, метгемоглобінемії, карбоксигемоглобінемії, а також тканинна гіпоксія внаслідок блокади дихальних ферментів тканин. Суттєве значення в лікуванні цих станів мають гіпербарична оксигенація і специфічна антидотна терапія.

Лікування порушень функції серцево-судинної системи в токсигенній фазі отруєння полягає в боротьбі з екзотоксичним шоком. У цих випадках для відновлення зменшеного об'єму циркулюючої крові, нормалізації AT і центрального венозного тиску необхідна інфузійна терапія з внутрішньовенним введенням плазмозамінників (поліглюкін), гормональних препаратів (преднізолон) у максимальних добових дозах, а також введення серцево- судинних засобів (норадреналін, допамін, ефедрин). Для боротьби з метаболічним ацидозом внутрішньовенно краплинно вводять 100–200 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію.

При порушеннях серцевого ритму (брадикардія, сповільнення внутрішньосерцевої провідності) внутрішньовенно вводять 1-2 мл 0,1 % розчину атропіну, 25-50 мл 4 % розчину хлориду калію. У комплексному лікуванні гострої токсичної дистрофії міокарда використовують метаболічні кардіопротектори (мельдоній, ранолазин). При токсичному набряку легень показане введення 60–80 мг преднізолону внутрішньовенно з 20 мл 40 % глюкози, при необхідності – повторно, 100 мг фуросеміду внутрішньовенно, проводити оксигенотерапію.

При отруєнні отрутами припікаючої дії (кислотами і лугами) необхідно купірувати больовий синдром за допомогою внутрішньовенного введення глюкозо-новокаїнової суміші (500 мл 5 % розчину глюкози та 50 мл 2 % розчину новокаїну), наркотичних анальгетиків (1 мл 1 % розчину морфіну та 1 мл 0,1 % розчину атропіну) або нейролептаналгезії (1-2 мл 0,005 % розчину фентанілу та 1-2 мл 0,25 % розчину дроперидолу).

При токсичній нефропатії варто проводити профілактику гострої ниркової недостатності. Застосування сеансів гемодіалізу в ранньому періоді гострих отруєнь нефротоксичними отрутами дозволяє виводити ці речовини з організму і попереджати ушкодження нирок. При отруєннях гемолітичними отрутами ефективне олужнення плазми і сечі з одночасним проведенням форсованого діурезу. У комплексі лікувальних заходів проводять внутрішньовенне краплинне введення глюкозо- новокаїнової суміші (300 мл 5 % розчину глюкози та 30 мл 2 % розчину новокаїну), а також олужнення крові шляхом внутрішньовенного введення 300 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію. Показання до гемодіалізу: клінічно виражені гіперкаліємія (понад 6,5 ммоль/л), високий рівень сечовини (понад ЗО ммоль/л) та креатиніну (понад 0,35 ммоль/л) у крові, гіпергідратація.

При токсичній гепатопатїі як невідкладну допомогу застосовують вітамінотерапію: внутрішньом'язово 2 мл 5,0 % розчину вітаміну В6, 1 г нікотинаміду, 1000 мкг вітаміну В12. Внутрішньовенно вводять 20-40 мл 1 % розчину глутамінової кислоти, 2-4 г аргініну глутамату, 20-30 мл 0,5% розчину ліпоєвої кислоти, 20-40 мл 5 % розчину унітіолу, 200 мг кокарбоксилази, 750 мл 10 % розчину глюкози. Ефективним методом лікування є бужування і катетеризація пупкової вени з безпосереднім введенням в печінку зазначених вище препаратів, дренування грудної лімфатичної протоки, гемосорбція. У тяжких випадках печінково-ниркової недостатності проводять гемодіалізну терапію.

Протоколи надання медичної допомоги при отруєнні невідомим газом, отруєнні невідомою речовиною наведено в додатках 9, 10.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях
  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів