Симптоматичну терапію визначають клінічні прояви отруєння; потребують додаткового неспецифічного лікування психомоторне збудження, судомний синдром, коматозні стани, набряк легень, аритмії, ураження печінки і нирок.
Лікування психоневрологічних розладів при гострих отруєннях у стані токсичної коми вимагає проведення диференційованих заходів. Купірування інтоксикаційного психозу досягають шляхом застосування транквілізаторів (діазепам) та нейролептичних засобів (аміназин). При розвитку судомного синдрому насамперед варто відновити прохідність дихальних шляхів і ввести внутрішньовенно 2-4 мл 0,5 % розчину діазепаму. При розвитку синдрому гіпертермії центрального походження внутрішньом'язово вводять 1 мл 2,5 % аміназину, 2 мл 2,5 % дипразину.
Лікування порушення дихання проводять шляхом купірування гострої дихальної недостатності. При аспіраційно-обтураційній формі з виразною салівацією і бронхореєю вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину атропіну, при необхідності – повторно. Якщо асфіксія зумовлена опіком верхніх дихальних шляхів і набряком гортані в результаті отруєння отрутами припікаючої дії, необхідна термінова операція – нижня трахеостомія. При центральній формі порушення дихання необхідна ШВЛ, при легеневій формі – проводять лікувально-діагностичну трахеобронхоскопію. У всіх випадках тяжких отруєнь з порушенням зовнішнього дихання необхідна рання антибіотикотерапія, за показаннями – глюкокортикоїди. Особливу форму порушення дихання при гострих отруєннях складає гемічна гіпоксія внаслідок гемолізу, метгемоглобінемії, карбоксигемоглобінемії, а також тканинна гіпоксія внаслідок блокади дихальних ферментів тканин. Суттєве значення в лікуванні цих станів мають гіпербарична оксигенація і специфічна антидотна терапія.
Лікування порушень функції серцево-судинної системи в токсигенній фазі отруєння полягає в боротьбі з екзотоксичним шоком. У цих випадках для відновлення зменшеного об'єму циркулюючої крові, нормалізації AT і центрального венозного тиску необхідна інфузійна терапія з внутрішньовенним введенням плазмозамінників (поліглюкін), гормональних препаратів (преднізолон) у максимальних добових дозах, а також введення серцево- судинних засобів (норадреналін, допамін, ефедрин). Для боротьби з метаболічним ацидозом внутрішньовенно краплинно вводять 100–200 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію.
При порушеннях серцевого ритму (брадикардія, сповільнення внутрішньосерцевої провідності) внутрішньовенно вводять 1-2 мл 0,1 % розчину атропіну, 25-50 мл 4 % розчину хлориду калію. У комплексному лікуванні гострої токсичної дистрофії міокарда використовують метаболічні кардіопротектори (мельдоній, ранолазин). При токсичному набряку легень показане введення 60–80 мг преднізолону внутрішньовенно з 20 мл 40 % глюкози, при необхідності – повторно, 100 мг фуросеміду внутрішньовенно, проводити оксигенотерапію.
При отруєнні отрутами припікаючої дії (кислотами і лугами) необхідно купірувати больовий синдром за допомогою внутрішньовенного введення глюкозо-новокаїнової суміші (500 мл 5 % розчину глюкози та 50 мл 2 % розчину новокаїну), наркотичних анальгетиків (1 мл 1 % розчину морфіну та 1 мл 0,1 % розчину атропіну) або нейролептаналгезії (1-2 мл 0,005 % розчину фентанілу та 1-2 мл 0,25 % розчину дроперидолу).
При токсичній нефропатії варто проводити профілактику гострої ниркової недостатності. Застосування сеансів гемодіалізу в ранньому періоді гострих отруєнь нефротоксичними отрутами дозволяє виводити ці речовини з організму і попереджати ушкодження нирок. При отруєннях гемолітичними отрутами ефективне олужнення плазми і сечі з одночасним проведенням форсованого діурезу. У комплексі лікувальних заходів проводять внутрішньовенне краплинне введення глюкозо- новокаїнової суміші (300 мл 5 % розчину глюкози та 30 мл 2 % розчину новокаїну), а також олужнення крові шляхом внутрішньовенного введення 300 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію. Показання до гемодіалізу: клінічно виражені гіперкаліємія (понад 6,5 ммоль/л), високий рівень сечовини (понад ЗО ммоль/л) та креатиніну (понад 0,35 ммоль/л) у крові, гіпергідратація.
При токсичній гепатопатїі як невідкладну допомогу застосовують вітамінотерапію: внутрішньом'язово 2 мл 5,0 % розчину вітаміну В6, 1 г нікотинаміду, 1000 мкг вітаміну В12. Внутрішньовенно вводять 20-40 мл 1 % розчину глутамінової кислоти, 2-4 г аргініну глутамату, 20-30 мл 0,5% розчину ліпоєвої кислоти, 20-40 мл 5 % розчину унітіолу, 200 мг кокарбоксилази, 750 мл 10 % розчину глюкози. Ефективним методом лікування є бужування і катетеризація пупкової вени з безпосереднім введенням в печінку зазначених вище препаратів, дренування грудної лімфатичної протоки, гемосорбція. У тяжких випадках печінково-ниркової недостатності проводять гемодіалізну терапію.
Протоколи надання медичної допомоги при отруєнні невідомим газом, отруєнні невідомою речовиною наведено в додатках 9, 10.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях“ на сторінці 3. Приємного читання.
