Патогенез

Екстрена медична допомога

При гіпотермії уражаються всі системи та органи. Як правило, при температурі тіла від 32 до 35 °С спостерігають стан "помірної" гіпотермії. У цьому діапазоні температур пацієнт знаходиться у стадії порушення (реактивна стадія), при якій зберігаються фізіологічні реакції, спрямовані на збереження та генерування тепла. При температурі нижче 32 °С загальне збудження переходить у стадію гальмування (адинамічна стадія), при якій прогресивно пригнічуються всі функції організму. Пригнічення метаболізму призводить до зменшення утилізації кисню і вироблення С02. Тремтіння припиняється при падінні температури тіла нижче 30-32 °С. На початковій стадії порушення теплопродукції серцевий викид і артеріальний тиск підвищуються (збільшення тонусу симпатичної частини автономної нервової системи). Зі зниженням температури тіла всі ці параметри зменшуються. Серцевий викид і AT можуть зазнавати значного депресивного впливу негативних інотропних і хронотропних ефектів гіпотермії; їх пригнічення посилює супутня гіповолемія.

Суттєвою особливості реакції шкірних судин на холод є те, що після короткочасного спазму настає фаза розширення. У разі продовження дії холоду розширення призводить до розвитку вторинного спазму. У виснажених, анемічних людей стадія розширення судин може бути відсутня – первинний спазм, як правило, стійкий і тривалий. Судинний спазм виникає насамперед у капілярах, а згодом у венах. Внаслідок цього сповільнюється кровотік, потім настає стаз із розвитком подальших морфологічних змін.

Клінічна симптоматологія та діагностика. Клінічні симптоми залежать від ступеня тяжкості гіпотермії. Виділяють 3 ступені тяжкості гіпотермії: І – легкий ступінь (34–35 °С); II – помірний ступінь тяжкості (30-34 °С); ІII – тяжка гіпотермія (<30 °С).

При зниженні температури тіла нижче 35 °С пригнічується функція ЦНС, порушується свідомість, координація рухів, знижуються рефлекси, розвиваються сплутаність свідомості, летаргія і кома. Зіниці можуть бути розширені і не реагувати на світло. Збільшуються серцевий викид, периферичний судинний опір. На пізніх стадіях розвивається брадикардія. При зниженні температури тіла нижче ЗО °С збільшується ризик порушень серцевого ритму, аж до фібриляції шлуночків та асистолії. Гіпотермія призводить до характерних змін ЕКГ. Поява хвилі Осборна (зубець V), повільного позитивного зниження в кінці комплексу QRS є характерним, але не патогномонічним для гіпотермії.

Виділяють такі зміни ЕКГ при гіпотермії: інверсія зубця Т, збільшення PR, QRS, QT; артефакти за рахунок м'язового тремору; зубець Осборна (J); розвиток блокад та аритмій (синусова брадикардія, фібриляція або тріпотіння передсердь, вузловий ритм, атріовентрикулярна блокада, шлуночкові екстрасистоли, фібриляція шлуночків, асистолія).

Після початкового збудження дихання на пізніх стадіях розвивається його пригнічення. Індукована впливом холоду бронхорея поряд з пригніченням кашльового рефлексу робить аспіраційну пневмонію частим ускладненням гіпотермії. У пацієнтів з переохолодженням багато уваги приділяють температурній корекції газів артеріальної крові; інтерпретація результатів яких становить, як і раніше, серйозну проблему. Напруження С02 часто буває дуже низьким внаслідок пригнічення метаболізму, зменшення продукції С02; ятрогенна гіпервентиляція може призвести до вираженого дихального алкалозу. Внаслідок тяжкого пригнічення дихання і затримки С02, а також підвищення продукції молочної кислоти в погано перфузованих тканинах може розвинутися метаболічний ацидоз. Гіпотермія спричиняє зсув кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво, що потенційно порушує надходження кисню до тканин. У таких пацієнтів можливий мінімальний резерв кисню, незважаючи на зниження потреби в ньому, що виправдовує введення додаткового кисню.

Внаслідок зниження реабсорбції іонів Na в нирках збільшується діурез. Зважаючи на порушення концентраційної здатності нирок, кількість виділеної сечі та її питома вага не є надійними показниками внутрішньо- судинного об'єму і стану кровообігу. Нерухомі пацієнти з гіпотермією схильні до рабдоміолізу; може спостерігатися гострий некроз ниркових канальців внаслідок міоглобінурії і ниркової гіпоперфузії.

Зменшення внутрішньосудинного об'єму відбувається також внаслідок переміщення плазми до позасудинного простору. Поєднання гемо- концентрації, підвищення в'язкості крові (внаслідок холодового впливу) і недостатньої циркуляції може призвести до внутрішньосудинного тромбозу з подальшими тромбоемболічними ускладненнями. Часто розвивається ДВЗ-синдром. Нерідко виникає гіперглікемія, яка минає після підвищення температури тіла; у 40 % випадків спостерігають гіпоглікемію і гіперкаліємію.

Діагностику переохолодження проводять за допомогою спеціальних ректальних термометрів чи внутрішнього термістора, у яких шкала розрахована на вимірювання температури від 20 до 40 °С. Диференційну діагностику найчастіше проводять з алкогольним сп'янінням, інсультом, отруєнням наркотичними засобами. При гіпотермії необхідно уникнути хибного підтвердження смерті пацієнта, оскільки низька температура тіла призводить до дуже повільного, слабкого, нерегулярного пульсу та неможливості визначення AT. Гіпотермія має захисну дію на головний мозок та функцію життєво важливих органів. При температурі 18 °С мозок може переносити зупинку кровообігу в 10 разів довше, ніж при 37 °С. Розширення зіниць також не є ознакою смерті при гіпотермії. Тому у випадках гіпотермії смерть не підтверджують, поки пацієнта не зігріють або поки не встановлять, що спроби зігрівання безрезультатні. В таких випадках потрібно подовжити тривалість реанімації. В позалікарняних умовах рішення про зупинку реанімації можна прийняти тільки при пошкодженнях не сумісних з життям або якщо тіло пацієнта замерзло, і це унеможливлює проведення реанімації.

Лікування і невідкладна допомога включає як загальні підтримувальні заходи, так і специфічні методи зігрівання. Терапію починають з обережного, дбайливого поводження з постраждалим. Практично будь-яка маніпуляція може спровокувати фібриляцію шлуночків у збудженому міокарді.

Невідкладна допомога

• 1. Базові та спеціалізовані реанімаційні заходи при гіпотермії проводять з дотриманням універсального алгоритму.

• 2. Інкубація трахеї – якщо можливо, використовувати підігрітий (40- 46 °С) та зволожений кисень.

• 3. Оцінка пульсу на великих артеріях, якщо можливо, реєстрація ЕКГ. Перед підтвердженням зупинки кровообігу необхідно збільшити час, призначений для оцінки ЕКГ і визначення ознак життя до однієї хвилини.

• 4. Підтвердження гіпотермії за допомогою термометра. Температуру можна виміряти у стравоході, сечовому міхурі, прямій кишці, барабанній перетинці. Техніка визначення температури повинна бути такою ж як під час реанімації, так і при зігріванні пацієнта, щоб забезпечити точність показників.

• 5. Під час проведення натискань на грудну клітку варто пам'ятати, що остання має більшу резистентність, ніж при нормотермії.

• 6. При гіпотермії серце може не реагувати на введені ліки, електричну стимуляцію чи дефібриляцію. Метаболізм ліків сповільнюється, тому їх надмірне введення може призвести до токсичної дії. Не вводити адреналін чи інші ліки до тих пір, поки пацієнта не зігріто до температури вище 30 °С. Якщо температура тіла досягне 30 °С, удвічі збільшують проміжок часу між наступними введеннями. Цей принцип варто використовувати до моменту досягнення нормальної температури тіла (>35 °С), потім застосовують стандартні проміжки часу між повторними введеннями ліків.

• 7. Якщо можливо, необхідно вводити ліки через доступ до центральної вени.

• 8. Під час реанімації та в післяреанімаційний період проводять постійне моніторування в плазмі концентрації іонів, глюкози та газометрію, тому що можуть виникнути раптові зміни цих показників.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Патогенез“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез
  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів