Лікування і невідкладна допомога

Екстрена медична допомога

Оптимальними умовами для надання невідкладної допомоги при АШ є відділення реанімації та інтенсивної терапії лікарень, однак при виникненні шоку спонтанно невідкладну допомогу повинні надавати медичні працівники будь-якого фаху, в будь-яких умовах. Лікувальні заходи при АШ будь-якого походження повинні базуватися на основних механізмах його патогенезу.

Лікувальні заходи включають:

1. Припинення надходження алергену в організм хворого.

У випадку потрапляння алергену парентерально (лікарський препарат, отрута комах при укусах) необхідно накласти джгут вище місця введення алергену на 25 хв (кожні 10 хв слід послабляти джгут на 1–2 хв), прикладати до цього місця лід на 15 хв; обколоти місце 0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 4,5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. При пероральному потраплянні доцільно спробувати його видалити чи зв'язати (промивання шлунка, введення сорбенту – активованого вугілля, полісорбу, поліфепану, каопектату), в подальшому призначити послаблювальні, очисні клізми.

2. Заходи, спрямовані на відновлення гострих порушень функції кровообігу і дихання.

Першочерговим заходом при АШ є введення адреналіну гідрохлориду, який є біологічним антагоністом більшості біологічно активних медіаторів. Підшкірно вводять 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду в дозі 0,1-0,5 мл (при необхідності повторити введення через 20–40 хв під контролем рівня AT). При нестабільній гемодинаміці, з безпосередньою загрозою для життя, можливе внутрішньовенне введення адреналіну гідрохлориду. При цьому 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду розчиняють у 100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і вводять із початковою швидкістю 1 мкг/хв (1 мл/хв). При необхідності швидкість введення можна збільшити до 2-10 мкг/хв. Внутрішньовенне введення адреналіну гідрохлориду проводять під контролем AT. При необхідності застосовують інфузію інших симпатоміметичних засобів (норадреналіну гідротартрату, допаміну). Особливо обережно треба застосовувати симпатоміметичні засоби у хворих з ІХС та порушеннями серцевого ритму. Якщо є показання, проводять реанімаційні заходи для підтримання прохідності дихальних шляхів, виконують інтубацію трахеї, у крайньому разі проводять конікотомію. Забезпечують дихання 100 % киснем.

При АШ, який спричинило введення пеніциліну, вводять одноразово внутрішньом'язово 1 000 000 ОД пеніциліназу в 2 мл розчину натрію хлориду, а при шоці, викликаному біциліном, – протягом 3 днів по 1 000 000 ОД пеніциліназу. Для нейтралізації біологічно активних речовин необхідно ввести 1-2 мл 1 % розчину супрастину чи 2-3 мл 2,5 % розчину піпольфену, чи 1-2 мл 1 % розчину димедролу внутрішньом'язово, 10-20 мл 10 % розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату внутрішньовенно (піпольфен не можна вводити хворим, у яких алергічні ускладнення виникли від застосування аміназину внаслідок загальних антигенних властивостей цих препаратів). При бронхоспазмі внутрішньовенно призначають 2 % розчин еуфіліну з 10 мл 40 % розчину глюкози; при набряку гортані, що утримується, незважаючи на проведену терапію, виконують термінову трахеотомію. При явищах серцево-судинної недостатності і набряку легень необхідно ввести внутрішньовенно 0,5 мл 0,05 % розчину строфантину з 10 мл 40 % розчину глюкози і 10 мл 2 % розчину еуфіліну; постійно через носовий катетер давати зволожений кисень, здійснювати інгаляції парів етилового спирту. При набряку легень у крапельницю слід додати 1 мл 1 % розчину фуросеміду, під контролем AT вводити фракційно від 0,2 до 0,5 мл 5 % розчину пентаміну внутрішньовенно. Для підтримки AT застосовують 1 % розчин мезатону від 0,5 до 1 мл підшкірно чи 0,1 % розчин норадреналіну від 1 до 2 мл в ін'єкціях з 5 % розчином глюкози. Для ліквідації метаболічного ацидозу вводять краплинно внутрішньовенно 4 % розчин натрію бікарбонату (150-200 мл). У подальшому хворому продовжують внутрішньовенно краплинно вводити ізотонічний розчин натрію хлориду разом з антигістамінними (димедрол, супрастин, дипразин, піпольфен) і глюкокортикоїдними засобами – гідрокортизоном (125-500 мг) чи преднізолоном (60–120 мг), дексаметазоном (4–20 мг). При судомах рекомендовано внутрішньовенне введення 1 мл 0,25 % розчину дроперидолу(див. Додаток 1).

З метою профілактики пізніх ускладнень у хворих, які перенесли АШ, необхідно протягом 10–14 днів проводити курс лікування преднізолоном у дозі від 40 до 60 мг чи в еквівалентних дозах іншими гормональними препаратами.

Синкопальний стан (синкопе) – порушення свідомості, яке виникло спонтанно і супроводжується втратою постурального тонусу та, як правило, призводить до падіння. Втрата свідомості відбувається при зниженні артеріального тиску нижче критичного рівня, необхідного для кровопостачання головного мозку.

Згідно з Рекомендаціями групи європейського товариства кардіологів із вивчення синкопальних станів, синкопе – транзиторна втрата свідомості, зумовлена загальною мозковою гіпоперфузією, яка характеризується раптовим початком, короткою тривалістю і спонтанним повним відновленням. Визначення синкопе відрізняється від інших станів включенням причини відсутності свідомості – загальної мозкової гіпоперфузії. Без цього визначення синкопе стає достатньо широким і включає такі патологічні стани, як епілептичні напади і струс мозку. Терміном "транзиторна втрата свідомості" (ТВС) раніше позначали всі порушення, які характеризувалися втратою свідомості із самостійним відновленням, незалежно від механізму (схема 4.1). Диференціація ТВС і непритомності зводить до мінімуму діагностичну плутанину.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування і невідкладна допомога“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога
  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів