Оптимальними умовами для надання невідкладної допомоги при АШ є відділення реанімації та інтенсивної терапії лікарень, однак при виникненні шоку спонтанно невідкладну допомогу повинні надавати медичні працівники будь-якого фаху, в будь-яких умовах. Лікувальні заходи при АШ будь-якого походження повинні базуватися на основних механізмах його патогенезу.
Лікувальні заходи включають:
1. Припинення надходження алергену в організм хворого.
У випадку потрапляння алергену парентерально (лікарський препарат, отрута комах при укусах) необхідно накласти джгут вище місця введення алергену на 25 хв (кожні 10 хв слід послабляти джгут на 1–2 хв), прикладати до цього місця лід на 15 хв; обколоти місце 0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 4,5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. При пероральному потраплянні доцільно спробувати його видалити чи зв'язати (промивання шлунка, введення сорбенту – активованого вугілля, полісорбу, поліфепану, каопектату), в подальшому призначити послаблювальні, очисні клізми.
2. Заходи, спрямовані на відновлення гострих порушень функції кровообігу і дихання.
Першочерговим заходом при АШ є введення адреналіну гідрохлориду, який є біологічним антагоністом більшості біологічно активних медіаторів. Підшкірно вводять 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду в дозі 0,1-0,5 мл (при необхідності повторити введення через 20–40 хв під контролем рівня AT). При нестабільній гемодинаміці, з безпосередньою загрозою для життя, можливе внутрішньовенне введення адреналіну гідрохлориду. При цьому 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду розчиняють у 100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і вводять із початковою швидкістю 1 мкг/хв (1 мл/хв). При необхідності швидкість введення можна збільшити до 2-10 мкг/хв. Внутрішньовенне введення адреналіну гідрохлориду проводять під контролем AT. При необхідності застосовують інфузію інших симпатоміметичних засобів (норадреналіну гідротартрату, допаміну). Особливо обережно треба застосовувати симпатоміметичні засоби у хворих з ІХС та порушеннями серцевого ритму. Якщо є показання, проводять реанімаційні заходи для підтримання прохідності дихальних шляхів, виконують інтубацію трахеї, у крайньому разі проводять конікотомію. Забезпечують дихання 100 % киснем.
При АШ, який спричинило введення пеніциліну, вводять одноразово внутрішньом'язово 1 000 000 ОД пеніциліназу в 2 мл розчину натрію хлориду, а при шоці, викликаному біциліном, – протягом 3 днів по 1 000 000 ОД пеніциліназу. Для нейтралізації біологічно активних речовин необхідно ввести 1-2 мл 1 % розчину супрастину чи 2-3 мл 2,5 % розчину піпольфену, чи 1-2 мл 1 % розчину димедролу внутрішньом'язово, 10-20 мл 10 % розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату внутрішньовенно (піпольфен не можна вводити хворим, у яких алергічні ускладнення виникли від застосування аміназину внаслідок загальних антигенних властивостей цих препаратів). При бронхоспазмі внутрішньовенно призначають 2 % розчин еуфіліну з 10 мл 40 % розчину глюкози; при набряку гортані, що утримується, незважаючи на проведену терапію, виконують термінову трахеотомію. При явищах серцево-судинної недостатності і набряку легень необхідно ввести внутрішньовенно 0,5 мл 0,05 % розчину строфантину з 10 мл 40 % розчину глюкози і 10 мл 2 % розчину еуфіліну; постійно через носовий катетер давати зволожений кисень, здійснювати інгаляції парів етилового спирту. При набряку легень у крапельницю слід додати 1 мл 1 % розчину фуросеміду, під контролем AT вводити фракційно від 0,2 до 0,5 мл 5 % розчину пентаміну внутрішньовенно. Для підтримки AT застосовують 1 % розчин мезатону від 0,5 до 1 мл підшкірно чи 0,1 % розчин норадреналіну від 1 до 2 мл в ін'єкціях з 5 % розчином глюкози. Для ліквідації метаболічного ацидозу вводять краплинно внутрішньовенно 4 % розчин натрію бікарбонату (150-200 мл). У подальшому хворому продовжують внутрішньовенно краплинно вводити ізотонічний розчин натрію хлориду разом з антигістамінними (димедрол, супрастин, дипразин, піпольфен) і глюкокортикоїдними засобами – гідрокортизоном (125-500 мг) чи преднізолоном (60–120 мг), дексаметазоном (4–20 мг). При судомах рекомендовано внутрішньовенне введення 1 мл 0,25 % розчину дроперидолу(див. Додаток 1).
З метою профілактики пізніх ускладнень у хворих, які перенесли АШ, необхідно протягом 10–14 днів проводити курс лікування преднізолоном у дозі від 40 до 60 мг чи в еквівалентних дозах іншими гормональними препаратами.
Синкопальний стан (синкопе) – порушення свідомості, яке виникло спонтанно і супроводжується втратою постурального тонусу та, як правило, призводить до падіння. Втрата свідомості відбувається при зниженні артеріального тиску нижче критичного рівня, необхідного для кровопостачання головного мозку.
Згідно з Рекомендаціями групи європейського товариства кардіологів із вивчення синкопальних станів, синкопе – транзиторна втрата свідомості, зумовлена загальною мозковою гіпоперфузією, яка характеризується раптовим початком, короткою тривалістю і спонтанним повним відновленням. Визначення синкопе відрізняється від інших станів включенням причини відсутності свідомості – загальної мозкової гіпоперфузії. Без цього визначення синкопе стає достатньо широким і включає такі патологічні стани, як епілептичні напади і струс мозку. Терміном "транзиторна втрата свідомості" (ТВС) раніше позначали всі порушення, які характеризувалися втратою свідомості із самостійним відновленням, незалежно від механізму (схема 4.1). Диференціація ТВС і непритомності зводить до мінімуму діагностичну плутанину.
Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування і невідкладна допомога“ на сторінці 1. Приємного читання.
