Застосування глюкокортикоїдів

Екстрена медична допомога

Доцільність застосування препаратів даної групи зумовлюють такі їх властивості: гемодинамічний ефект – сприяють нормалізації артеріального тиску, протидіють розвитку вазодилатації; проявляють протинабрякову дію на клітини, в тому числі на нейрони ЦНС; запобігають безладній активації комплементу; інгібують утворення субстанцій, які діють на ретикулоендотеліальну систему; інгібують агрегацію поліморфно-нуклеарних лейкоцитів і виникнення лейкостазів у судинному руслі; стабілізують клітинні мембрани; попереджують вивільнення гістаміну; перешкоджають порушенням проникності капілярної стінки.

Застосовують таке дозування препаратів: дексаметазон 0,5-1 мг/кг на добу або преднізолон 2–4 мг/кг на добу, або гідрокортизон 10–20 мг/кг на добу. Тривалість курсу лікування до 5 діб. При виборі препарату потрібно враховувати, що в лікуванні постреанімаційної хвороби провідне значення мають гемодинамічний і протинабряковий ефекти кортикостероїдів. Характерне переважання гемодинамічного ефекту преднізолону над протинабряковим, дексаметазон має більш виражену протинабрякову дію, а протинабряковий і гемодинамічний ефекти гідрокортизону майже однакові. Гідрокортизон найбезпечніший, оскільки за хімічною структурою подібний до природного гормону кори наднирникових залоз. Таким чином, якщо у хворого зберігаються елементи свідомості на тлі нестійкої гемодинаміки, йому доцільніше вводити преднізолон, а якщо при нормальному рівні AT є неврологічні розлади – показаний дексаметазон. Можлива комбінація декількох препаратів із відповідним зниженням дозування кожного. При тривалому застосуванні відміну препарату здійснюють через зниження дозування в кожний наступний день на 50 %.

Глюкокортикоїди проявляють ряд побічних ефектів (сповільнення загоєння ран, зниження опірності до інфекцій, розвиток стресових виразок і недостатність кори надниркових залоз), однак вони проявляються, як правило, при тривалому застосуванні, а призначення одноразової дози або короткого курсу (до 5 днів) лікування майже не супроводжується ускладненнями.

Гепаринізація і поліпшення реологічних властивостей крові – це комплекс заходів для поліпшення мікроциркуляції, запобігання мікро- тромбозам у капілярному руслі та інших тромбоемболічних ускладнень. При проведенні таких заходів використовують такі препарати:

• гепарин – 5000 ОД вводять спочатку внутрішньовенно, а потім внутрішньовенно безперервно з використанням програмованих інфузоматів. При відсутності інфузійної техніки препарат вводять підшкірно в навколопупкову ділянку 3-4 рази на добу з однаковими інтервалами, в однакових дозах. Одним із основних контрольних параметрів є час зсідання крові, який на тлі терапії повинен бути в 1,5-2 рази вище нормального (до 6-10 хв);

• реополіглюкін – по 200-400 мл/добу (5-10 мл/кг);

• дипіридамол (курантил) – по 2 мл 0,5 % розчину на 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині NaCl 200-400 мл внутрішньовенно краплинно 2-4 рази на добу;

• трентал- по 5 мл 2% розчину 1–3 рази на добу.

Нормалізація функції ЦНС – усунення набряку головного мозку, поліпшення метаболічних процесів у нейронах.

1. Стимуляція діурезу для досягнення помірної клітинної дегідратації: еуфілін 5-10 мл 2,4 % розчину 3-4 рази на добу внутрішньовенно повільно; манітол 1-2 г/кг на добу у вигляді 15-20 % розчину внутрішньовенно краплинно протягом 35-45 хв тільки після манітолової проби.

Після усунення дефіциту ОЦК внутрішньовенно переливають 0,25 г/кг манітолу, після чого вимірюють погодинний діурез. Якщо діурез після вливання тест-дози манітолу перевищує 40 мл/год, пробу оцінюють як позитивну: видільна функція нирок збережена, можна вводити добову дозу манітолу. Якщо ж діурез менше 40 мл/год, проба – негативна, є явища ниркової недостатності, введення манітолу протипоказане, щоб уникнути феномену "рикошету". Для профілактики "синдрому рикошету" потрібно застосовувати невисоку дозу –1/4 від добової. В кінці внутрішньовенної інфузії манітолу доцільне застосування лазиксу – 0,5-1,0 мг/кг.

• 2. Зменшення потреби мозку в кисні і підвищення його стійкості до гіпоксії, в тому числі за рахунок зниження рівня метаболізму в нейроні: тіопенталу натрій або гексенал (при відсутності серцево-судинної недостатності) в дозі 3-5 мг/кг внутрішньовенно щогодини протягом 6-12 год або оксибутират натрію по 25-100 мг/кг на годину внутрішньовенно, протягом аналогічного проміжку часу, або сибазон (діазепам, реланіум, седуксен, мідазолам) – по 10 мг (2 мл 0,5 % розчину) 1-6 раза на добу внутрішньовенно.

• 3. Для пригнічення активності ферментів, які руйнують внутрішньоклітинні органели і викликають незворотні зміни структур клітин, особливо кори головного мозку використовують антипротеолітичну терапію (зниження активності кінінів): контрикал по 20 000-60 000 ОД/добу внутрішньовенно; трасилол по 25 000-50 000 ОД/добу внутрішньовенно; гордокс по 300 000–600 000 ОД/добу внутрішньовенно.

• 4. Поліпшення інтегративної функції головного мозку досягають шляхом внутрішньовенного введення пірацетаму (ноотропіл) – по 100 мг/кг (0,5 мл 20 % розчини) на добу внутрішньовенно, розподіливши добову дозу на 4-6 введень; аміналону – по 2-6 таблеток (0,5-1,5 г) в подрібненому вигляді, розчинених у воді через шлунковий зонд 2–3 разу в доби.

• 5. Застосування осмоактивних препаратів: внутрішньовенне краплинне введення 3-5 % розчину NaCl 200 мл для пацієнта масою 70 кг; внутрішньовенне введення гліцериновмісних препаратів, наприклад, 10 % розчини гліцеростерилу (максимальна доза 500 мл/добу/70 кг маси швидкість внутрішньовенного введення препарату 40 крапель на хвилину або 125 мл/годину/70 кг маси) або чистий гліцерин (вводять у шлунок через назогастральний зонд в дозі 1 г/кг – метод кишкової дегідратації).

• 6. Краніоцеребральну гіпотермію досягають за допомогою спеціального апарата (Холод-2Ф) або обкладання голови пацієнта льодом. Потрібно пам'ятати, що гіпотермію здійснюють на тлі нейровегетативної блокади застосуванням діазепаму, дроперидолу або інших нейроплегіків і атарактиків.

• 7. Блокатори повільних кальцієвих каналів і антагоністи кальцію: ізоптин (фіноптин), ніфедипін 2 мл 2-4 рази в доби (на тлі гіпотензії препарати застосовувати не потрібно), німодоп 1 мг/год внутрішньовенно краплинно до 10 мг два рази на добу; сірчанокислу магнезію 25 % розчин 5–10 мл 3–4 рази на добу вводиться внутрішньовенно повільно.

Необхідно зазначити, що не всі вказані методи і препарати використовують одночасно. З кожної групи вибирають засоби, які найбільш доцільні в кожному конкретному випадку. Уникають застосування декількох препаратів з однаковим механізмом дії. Крім цього, якщо будь-який з методів запропонованої інтенсивної терапії постреанімаційної хвороби погіршує перебіг основного захворювання, що викликало клінічну смерть (наприклад, гепаринотерапія при геморагічному синдромі), то від нього потрібно відмовитися. Схема лікування постреанімаційної хвороби повинна бути індивідуальна в кожному конкретному випадку.

Прогноз ПРХ:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Застосування глюкокортикоїдів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів
  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів