Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

Екстрена медична допомога

Особливістю проведення реанімаційних заходів у відділенні інтенсивної терапії є швидке виявлення раптової зупинки кровообігу, оскільки всі пацієнти, як правило, знаходяться під цілодобовим моніторованим спостереженням. У відділеннях загального профілю хворі вказують на погіршення самопочуття поступово, персонал про це добре проінформований та контролює стан тяжкохворих, тому швидко виявляють пацієнта, якому необхідно проводити реанімаційні заходи. Також зупинка кровообігу може статись в осіб, які прийшли відвідати хворого або у когось з персоналу лікарні, або у людей, які знаходяться поза відділенням. Важливо, що у лікарні не витрачають час на доїзд до місця події та наявні усі необхідні спеціалісти, медикаменти та обладнання для проведення успішної реанімації хворих. Алгоримт проведення реанімаційних заходів постраждалим в умовах лікарні представлено на рисунку 2.50.

Важливо зауважити, що кожна особа з медичною освітою повинна вміти розпізнавати загрозливий для пацієнта стан, своєчасно викликати на допомогу та розпочати реанімаційні заходи. Найзручніше проводити

Алгоритм проведення реанімаційних заходів у лікарні.

Рис. 2.50. Алгоритм проведення реанімаційних заходів у лікарні.

реанімаційні заходи у складі команди з двох та більше осіб. Перед початком реанімації рятувальник завжди повинен викликати допомогу. Якщо є інші особи з персоналу, кілька реанімаційних процедур можливо виконувати одночасно. У відділеннях лікарні завжди є доступне обладнання та ліки, які забезпечують ефективність проведених реанімаційних заходів. В ідеальних умовах пристрої для СЛМР, включно дефібрилятор та ліки, повинні бути розміщені однаково в усі відділеннях лікарні. Кожен працівник повинен ознайомитися з реанімаційним обладнанням, доступним у місці, в якому працює.

Перед початком надання допомоги необхідно обов'язково оцінити власну безпеку. Безпека реанімаційної бригади є пріоритетом під час проведення реанімації. Якщо місце проведення реанімації безпечне, необхідно одягнути рукавички, окуляри, спецодяг та маску, щоб максимально уникнути контакту з біологічними рідинами. Хоча ризик зараження інфекцією в лікарні значно нижчий, ніж вважають, але зареєстровано кілька випадків зараження туберкульозом та SARDS (Severe Acute Respiratory Distress Syndrom). Ніколи не можна виключати інфікування вірусом ВІЛ під час реанімації. Застосування кишенькових масок із фільтром або пристроїв для вентиляції з одностороннім клапаном мінімізує ризик інфекції, пов'язаної з проведенням штучної вентиляції. Ефективність хустинок залишається недоведеною, але вважають, що вони не захищають від перенесення бактерій на рятувальника.

Наступним кроком у проведенні реанімації в лікарні є оцінка стану свідомості.

Якщо пацієнт реагує на питання:"Чи все добре?" або "Як себе почуваєте?" необхідно негайно оцінити стан пацієнта за схемою ABCDE, подати хворому кисень, підключити монітор, встановити периферичний катетер для забезпечення внутрішньовенного доступу та викликати реанімаційну бригаду.

Якщо пацієнт не реагує на питання: "Чи все добре?", необхідно негайно повернути його на спину, відновити прохідність дихальних шляхів, повернути голову та підняти щелепу, перевірити ротову порожнину. Якщо в ротовій порожнині виявлено стороннє тіло, рештки їжі чи блювотні маси, потрібно спробувати їх усунути, використовуючи щипці та відсмоктувач. Необхідно пам'ятати, що при пошкодженні шийного відділу хребта або при підозрі на пошкодження потрібно відновлювати прохідність дихальних шляхів, застосовуючи висунення щелепи одночасно з ручною стабілізацією шиї та голови, щоб змінімізувати рухи голови. Якщо не вдалося достатньо висунути щелепу, то потрібно відігнути голову рівно настільки, наскільки потрібно, щоб розблокувати дихальні шляхи та пам'ятати, що пріоритетом у лікуванні пацієнта з підозрою на ушкодження шийного відділу хребта є утримання прохідності дихальних шляхів і відповідної вентиляції.

Одночасно підтримуючи прохідність дихальних шляхів, необхідно оцінювати рухи грудної клітки (дихання чи кашель), слухати шум дихання біля губ пацієнта та намагатися відчути на щоці рух повітря. Разом з оцінкою дихання, варто пропальпувати пульс на магістральній артерії, як правило, сонній. Оцінку дихання та пульсу необхідно проводити не довше 10 секунд. Якщо вищеописані ознаки не виявлено, потрібно розпочати проведення СЛМР, поки не прибуде більш кваліфікована допомога або у пацієнта не з'являться ознаки життя.

Розпочинають СЛМР з 30 компресій грудної клітки, а далі виконують 2 вдихи. Правильне розташування рук реаніматора для компресії грудної клітки – середина нижньої половини груднини. Глибина натискань повинна бути 4-5 см з частотою 100 на хв, але після кожного натискання необхідно витримати невелику паузу, щоб грудна клітка могла набути вихідну форму. Фази натискання та сповільнення натиску (релаксації) повинні тривати однаково. Під час проведення компресій грудної клітки не потрібно щоразу перевіряти наявність пульсу на шийній або стегновій артеріях з метою оцінки обігу крові в артеріальному руслі.

Одночасно з компресіями грудної клітки необхідно утримувати прохідність дихальних шляхів та проводити вентиляцію легень за допомогою кишенькової маски, ротогорлової трубки, гортанної маски (Laryngeal Mask Airway – LMA) або мішка Амбу з лицевою маскою. Інтубацію трахеї повинні виконувати тільки особи, які пройшли відповідну підготовку. Вдих виконують протягом однієї секунди і при цьому подають такий об'єм повітря, який приведе до правильного піднімання грудної клітки, але необхідно уникати раптових і форсованих вдихів. Якщо обладнання для забезпечення прохідності дихальних шляхів та вентиляції недоступне, проводять вентиляцію "з рота в рот". Якщо є клінічні протипоказання до вентиляції "з рота в рот", є супротив або не можливо її проводити з етичних міркувань, виконують лише натискання на грудну клітку, поки не прибуде бригада з обладнанням для забезпечення прохідності дихальних шляхів і проведення апаратної ШВЛ.

Якщо наявний кардіомонітор або дефібрилятор для оцінки ритму, то необхідно одразу встановити чи потрібно проводити пацієнту дефібриляцію. Якщо на моніторі є ритми "до дефібриляції" та доступні самоприклеювальні електроди для дефібриляції та присутні декілька рятувальників, потрібно їх наклеїти, продовжити натискання на грудну клітку та виконати дефібриляцію класичним способом. Відразу після дефібриляції потрібно розпочати компресію на грудну клітку, не переривати натискання для оцінки пульсу чи ритму серця та обмежити до мінімуму тривалість перерв у натисканні грудної клітки. Після початку реанімації потрібно приготувати внутрішньовенні катетери та ліки, які ймовірно буде використовувати реанімаційна бригада.

Отже, точна послідовність дій реанімаційної бригади в лікарняних умовах залежить від місця випадку, навиків осіб, які розпочинають реанімаційні заходи, кількості рятувальників і доступного обладнання. Ці ж фактори визначають і ефективність реанімаційних заходів.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару
  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів