ГКС без підйому сегмента ST – це нестабільний стан, що характеризується рецидивами ішемії і розвитком інших ускладнень, які можуть привести до смерті чи інфаркту міокарда в найближчому або віддаленому періодах. Лікування в такому випадку включає застосування антиішемічних, антитромботичних лікарських засобів, а також різні стратегії реваскуляризації коронарних артерій, попередження або зниження ризику ускладнень і поліпшення прогнозу. Терміни та інтенсивність втручання вибирають з урахуванням індивідуального ризику. Багато методів лікування підвищують ризик геморагічних ускладнень, який необхідно ретельно зважувати.
Спектр ризику, що асоціюється з ГКС без підйому сегмента ST, особливо високий в перші години, тому його необхідно ретельно оцінювати негайно, після першого контакту з лікарем. Покращити результати лікування хворих з ГКС без підйому сегмента ST може госпіталізація пацієнтів у спеціальні відділення.
На основі клінічних даних, ЕКГ і визначення рівня тропоніну потрібно здійснити стратифікацію ризику.
Розрізняють три категорії пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST:
• 1. До категорії пацієнтів із високим ступенем ризику розвитку ускладнень належать пацієнти з наявністю кількох (двох і більше) факторів несприятливого прогнозу (стійка або зворотна ішемія, депресія сегмента ST, цукровий діабет, підвищений рівень тропоніну, гемодинамічна або аритмічна нестабільність). Ці пацієнти потребують протягом періоду госпіталізації, додатково до базисного лікування, інфузії інгібітора рецепторів GPIIb/IIIa, після чого їм здійснюють коронарну ангіографію. Це обстеження проводять невідкладно у пацієнтів з гемодинамічною нестабільністю або рецидивуючими небезпечними для життя аритміями. Пацієнтам з ураженням судин, у яких можна виконати ЧКВ, призначають клопідогрель. Цей препарат призначають також пацієнтам з пошкодженнями вінцевих судин, які непідлягають будь-якій формі реваскуляризації.
• 2. До категорії пацієнтів із низьким ступенем ризику розвитку ускладнень належать пацієнти без повторного болю в грудній клітці, з інверсією зубця Т, сплощеними зубцями Т або нормальною ЕКГ, а також негативним результатом аналізу тропонінів. У цих випадках аналіз тропонінів слід повторити через 6-12 годин. Якщо це дослідження двічі дає негативний результат, терапію гепарином можна поступово припинити. Слід продовжити приймання аспірину, β-адреноблокаторів і нітратів та призначити клопідогрель. Перед виписуванням або протягом наступних днів потрібно здійснити стрес-тест для оцінки ймовірності та тяжкості ІХС. Після цього дослідження можна провести коронарну ангіографію.
• 3. До категорії пацієнтів із проміжним ризиком розвитку ускладнень належить більшість хворих. Алгоритм ведення пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST представлено на схемі 3.1. Таким пацієнтам призначають аспірин, клопідогрель, β-адреноблокатори, нітрати і можливо антагоністи кальцію, а також фондапаринукс або еноксапарин (при низькому ризику кровотеч). Спостереження й лікування цієї категорії хворих проводять у стаціонарних умовах. У разі виявлення під час спостереження додаткових факторів ризику або в разі неефективності антиангінальної терапії ведення хворих таке ж, як пацієнтів із високим ризиком розвитку ускладнень.
Схема. 3.1. Алгоритм тактики лікування хворих з ГКС без підйому сегмента ST залежно від ступеня ризику.
Після стабілізації стану хворим проводять стрес-тест, мета якого – оцінити ризик подальших коронарних подій, а також доцільність проведення коронарної ангіографії. За результатами ангіографії приймають рішення стосовно необхідності реваскуляризації міокарда, яку проводять у плановому порядку.
Незважаючи на сучасні методи лікування, показники смертності, частоти виникнення інфаркту міокарда й повторної госпіталізації внаслідок ГКС протягом 6 місяців спостереження залишаються дуже високими. Для оцінки ризику ішемічних результатів у найближчі терміни найчастіше використовують індекси GRACE або ТІМІ (табл. 3.2).
Таблиця 3.2. Прогнозована смертність у стаціонарі і впродовж 6 місяців у групах низького, середнього і високого ризику, шо виділені на основі шкали GRACE
| Група ризику (терціль) | Індекс GRACE | Госпітальна смертність (%) |
| Низький | <108 | <1 |
| Середній | 109-140 | 1-3 |
| Високий | >140 | >3 |
| Група ризику (терціль) | Індекс GRACE | Смертність протягом 6 міс. після виписування (%) |
| Низький | <88 | <3 |
| Середній | 89-118 | 3-8 |
| Високий | >118 | >8 |
При встановленні діагнозу ГКС без підйому сегмента ST (інфаркт міокарда без зубця Q і нестабільна стенокардія) використовують антикоагулянти, які запобігають поширенню існуючого тромбу та утворенню нових:
– гепарин – внутрішньовенно струминно 4000–5000 ОД розвести в 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
Альтернативою нефракціонованому гепарину є низькомолекулярні гепарини, які мають антикоагулянтну та антитромботичну дію, менше тяжких побічних ефектів, зручні в застосуванні:
– еноксапарин підшкірно (0,1 мл/10 кг) (що відповідає при масі тіла 45-55 кг 0,4-0,5 мл; 55-70 кг – 0,5-0,6 мл; 70-80 кг – 0,6-0,7 мл; 80- 100 кг – 0,8 мл або фондапаринукс підшкірно 2,5 мг.
Еноксапарину слід віддавати перевагу при проведенні системного тромболізису альтеплазою або тенектеплазою, або у разі госпіталізації з наступним проведенням первинною ЧКВ. Фондапаринуксу слід віддавати перевагу при проведенні системного тромболізису стрептокіназою та у хворих з ГКС без підйому сегмента ST. При внутрішньовенному введенні (перша доза тільки у пацієнтів з ГКС з підйомом сегмента ST) препарат вводять у катетер у незмінній формі або розводять у 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі“ на сторінці 1. Приємного читання.
